WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр . Чернов С.І.

Харківська обласна рада, Україна

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ КРАЇНИ

З точки зору державного управління кількість регіональних рівнів може бути скорочена, але на деяких з них можуть бути різні види регіональних формувань. Класифікацію регіонів доцільно представити наступним чином: об’єднання кількох країн (наприклад, Євросоюз), транскордонний регіон – об’єднання часток територій кількох країн ( єврорегіон Слобожанщина), країна (Україна), субнаціональний регіон (Східна Україна або Харківська область – залежно від підходу до виділення таких регіонів), транскордонний субнаціональний регіон – регіон, що складається з часток субнаціональних регіонів (можливо Причорномор’я – складові Одеської, Миколаївської, Херсонської областей). Підкреслимо, що представлена класифікація регіонів частково знімає проблему використання однієї назви для регіонів різних рівнів та видів. Що стосується використання терміну транскордонний регіон, до якого віднесено і єврорегіони , то це пояснюється можливістю створення регіонів, що включатимуть частки різних країн, які не розташовані на території Європи.

Включати районний рівень до представленого переліку регіонів вважаємо недоцільним, по-перше, через те, що район не є достатньо великим соціально-економічним територіальним комплексом, а, по-друге, через можливість здійснення управління ними як складовими регіонів субнаціонального рівня переважно через систему місцевого самоврядування. У той же час адміністративно-територіальні утворення рівня, що є нижчим за субнаціональний , у певних дослідженнях можуть розглядатися у якості регіональних систем. Саме такий підхід у монографічному дослідженні використовують А.Ф.Мельник та Г.Л. Монастирний , які зазначають: “Муніципальне утворення є своєрідним мікрорегіоном , дослідження якого слід   проводити   з   урахуванням   цілісної   природної,   економічної   та соціальної триєдності середовища, забезпечуючи регіонально-цілісний підхід” [3, с. 41].

За умов, коли терміном “регіон” позначаються соціально-економічні територіальні комплекси різних рівнів, для проведення досліджень у сфері систематичного державного управління великими територіальними формуваннями у будь-якій країні, визначимо його як конкретний соціально-економічний територіальний простір, що відрізняється комплексом характеристик та ознак, які дозволяють виділити цю територію як субнаціональну підсистему держави. Таке розуміння терміну “регіон” дозволяє розглядати у якості регіону, по-перше, будь-яку адміністративно-територіальну одиницю України субнаціонального рівня (області, Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь), по-друге, великий район, до складу якого входить група адміністративно-територіальних одиниць України субнаціонального рівня з спільними характеристиками. Слід підкреслити, що у наданому визначенні простежується нерозривність зв’язку означеного регіону із державою як системою вищого порядку, з якою він знаходиться у відношенні частина – ціле.

Крім того, для уникнення непорозумінь зазначимо, що регіони, які є місцем реалізації певної програми, іноді мають лише одну вагому характеристику, що виокремлює їх у територіальному просторі (наприклад, район або регіон Чорнобильської катастрофи), створюються на певний термін та можуть мати змінювані з часом межі не підпадають під надане визначення регіону, тому при аналізі регіональних особливостей та визначенні меж регіонів субнаціонального рівня не враховуються.

Окремо слід зупинитись на застосуванні у визначенні регіону словосполучення “соціально-економічний територіальний простір” та терміну “ субнаціональний” , які можуть викликати певне різночитання, або заміщуватися іншими термінами. Так, наприклад, В.В. Мамонова для позначення багатофункціональних соціально-економічних систем використовує термін “територія” [2, с. 98], проте він походить від латинського territorium та має усталене значення – простір землі, внутрішніх та прибережних вод з певними межами [3, с. 53]. Отже, територія – це більша чи менша частка земної кулі, тому представлення її у якості соціально-економічної системи є певним перебільшенням або необґрунтованим розширенням змісту цього поняття. Крім того, слід звернути увагу на те, що у наданому вище визначенні регіону базовим поняттям є не територія, а простір, тобто філософська категорія, яка відбиває порядок розташування об’єктів, що існують одночасно, а додані до нього характеристики (соціальний, економічний територіальний) вказують на його головне наповнення: територія з відповідним природним середовищем, люди з певними суспільними відносинами та створений ними економічний базис, що існує у конкретних формах власності.

Для теоретичного обґрунтування підходів до вирішення проблем реформування адміністративно-територіального устрою та можливої зміни складу регіонів України треба звернутися до характеристик та ознак, що мають бути їм притаманні. Для того, аби уникнути непорозумінь із застосуванням термінів, які у дослідженнях регіоналістів використовуються як синоніми, передусім визначимося, що у якості характеристик розглядатиметься те, чим конкретний регіон відрізняється від інших подібних регіонів, а ознаками вважатимуться типові риси, за якими можна виділити регіон, або з’ясувати чи є певна територіальна система субнаціональним регіоном чи ні.

Список використаних джерел:

1.   Крайник О.П. Економічний розвиток регіону: [Монографія] / О.П.  Крайник ; За ред. акад. М.І.Долішнього. – Львів: Ліга-Прес, 2002. – 294 с.

2.   Мамонова В.В. Методологія управління територіальним розвитком: [Монографія] / В.В. Мамонова . – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 196 с.

1.   Мельник А.Ф. Управління розвитком муніципальних утворень: теорія, методологія, практика: [Монографія] / А.Ф. Мельник, Г.Л.  Монастирний . – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 476 с.