WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр. Рибачук В.Л.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ ЖКГ

На сьогоднішній день основна проблема житлово-комунального господарства – подорожчання послуг внаслідок недофінансування експлуатації і оновлення фондів. Тому спільна мета їх реформування – здійснення стратегій і програм, які вирішуватимуть комплекс технічних завдань з необхідними для цього організаційними перетвореннями, що забезпечуватимуть надходження додаткових фінансових потоків на підприємство. При розробці стратегій підприємств треба узгоджувати між собою технічні, організаційні та фінансові заходи. Для вирішення цих завдань нами розроблено такий методологічний підхід:

1.     На рівні підприємств розробляється інвестиційна програма – першочергові проекти, які припиняють подорожчання послуг, знижують поточні витрати і забезпечують за цей рахунок окупність інвестицій.   Особливість поточного стану комунального господарства – можливість реалізації високоокупних проектів за рахунок ресурсо- і енергозбереження. При цьому, чим гірший технічний стан підприємства – тим вища окупність інвестицій.

2.     Для мінімізації інвестиційних потреб (при технічній можливості відстрочити реалізацію заходів) черговість проектів визначається із врахуванням реінвестицій ефектів швидкоокупних проектів у наступні – менш окупні .

3.     Аналізується можливість залучення коштів з різних джерел:   прибутку підприємств, місцевого та державного бюджетів, кредитів, грантів, зовнішніх інвестицій.   Розглядаються всі можливі організаційні форми для залучення інвестицій: акціонування, концесія, оренда, лізинг. Загальну потребу в інвестиціях, яка випливає у міських та районних програмах з технічного стану комунальної інфраструктури, потрібно спів ставити із можливостями бюджетів і підвищення тарифу, визначити необхідні зовнішні інвестиції та організаційні перетворення на підприємств для залучення коштів.

Чим більша потреба у зовнішніх коштах у порівняні з можливостями підприємств і бюджетів, тим більшою має бути ступінь реформування власності підприємств.

Співставлення потреб житлово-комунального господарства регіонів із внутрішніми можливостями, як правило, свідчить про те, що невідкладні потреби громади лише на підтримку житлового господарства роблять неможливим одночасне фінансування інших комунальних підгалузей, вимагаючи в них реформування власності і залучення інвестицій. Відправною точкою реформування ми вважаємо житлове господарство , розрізняючи в ньому:

· Реформу власності і управління житловим господарством (будинками)

· Реформу власності і управління підприємствами з експлуатації житла.

Об ’ єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) – стратегічний напрямок реформи власності і управління будинками, а приватизація і ЖЕКів і створення міні-ЖЕКів – основна форма майбутніх підприємств з експлуатації будинків і прибудинкової території.   Ми пропонуємо техніко-економічне обґрунтування створення ОСББ і приватних ЖЕКів, організаційні і фінансові заходів для стимулювання їхнього створення.

  Для водопровідно-каналізаційного господарства стратегічним напрямком є збереження відносно великих підприємств (об’єднання невеликих водоканалів). Для залучення зовнішнього інвестування використовуються форми оренди, концесії, корпоратизації та акціонування. До реінжинірингу і управління оновленими водоканалами   залучається спеціалізована компанія.

Підприємства централізованого теплопостачання реформуються за схемою   водоканалів, або подрібнюються по мікрорайонах, технологічних процесах (виробництво, передача, збут теплової енергії), переорієнтовуються на організацію індивідуального або по будинкового опалення та гарячого водопостачання. Модернізацію теплового господарства можна проводити з відносно меншими капіталами. Більша доступність невеликих інвестицій, а не ефективність централізації теплопостачання, визначатиме тип майбутніх теплоенерго . Підприємства зі збору та утилізації сміття підлягають приватизації із забезпеченням самоокупності подальшої діяльності.  

  Альтернативна модель – створення у невеликих містах багатопрофільного підприємства (комбінату), що надає увесь спектр житлово-комунальних послуг.

Список використаних джерел:

1. Білянський О.М. Концепція державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері житлово-комунального господарства / О.М.  Білянський , О.І. Асадчев // Інституційні та технічні аспекти реформування житлово-комунального господарства: Матеріали міжнародного конгресу. – К.: 2009. – С. 11-16.