WEB-ресурс научно-практических конференций

К.пед.н. Самойленко О.М., Бацуровська І.В.

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, Миколаївський державний аграрний університет, Україна

ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИЙ ОСВІТІ

Перетворення в еко­номічній, політичній і соціальній сферах суспільного життя, бурхливе впровад­ження нових інформаційних технологій вимагають нових підходів до розбудови всієї національної системи освіти. В системі вищої освіти,  висуваються на перший план завдання удосконалення змісту вищої педагогічної освіти, сучас­них технологій навчання і виховання. Перед вищою школою поставлене завдан­ня переходу до системи підготовки, яка відповідно до здібностей особистості має задовольняти її потреби у здобутті відповідного рівня освіти.

З розповсюдженням в світі нових інформаційних і технічних засобів доставки навчального матеріалу в вищих  навчальних закладах склалися передумови появи і розвитку нового напряму в освіті – дистанційного навчання, яке ґрунтується на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях.

Використання дистанційних технологій у навчальному процесі ВНЗ потребує змін у методиці викладання дисциплін. Викладач перестає бути для майбутніх фахівців єдиним джерелом отримання знань. Виникає необхідність зміни методики проведення аудиторних занять та удосконалення організації керованої самостійної роботи. На нашу думку удосконалити навчальний процес може   застосування технології дистанційного навчання у вищій освіті.

Узагальнюючи вітчизняні педагогічні роботи, в яких розкриваються питання теорії і практики дистанційного навчання, можна виділити декілька напрямів здійснених наукових досліджень, а саме: наукове забезпечення дистанційної професійної освіти, проблеми і напрями досліджень в цій області (В.Ю. Биков, Н.І. Міхальченко, Л.А. Лещенко і ін. ); організаційно-педагогічні основи дистанційної освіти за межею і в Україні, підходи до реалізації (В.В. Олійник, В.М. Кухаренко, П.М. Таланчук , В.В. Шейко , А.Н.  Бітченко , С.А.  Мясников і ін.). Проблемні аспекти дистанційної форми освіти та можливості її використання в Україні досліджували В. М. Толочко Ю. П. Медведєва, М. В.  Зарічкова , Я. І. Панкратова.

У світі сьогодні швидкими темпами збільшуються можливості персональних комп'ютерів і програмного забезпечення, що створює досить сприятливі умови для розвитку дистанційного навчання та застосування технологій дистанційного навчання . Динамічно зростає кількість студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за цією технологією. [2]

Не існує єдиного визначення дистанційного навчання. А.Н. Бітченко, С.А. Мясников вважають, що дистанційне навчання - це цілеспрямований процес діалогової, асинхронної або синхронної взаємодії викладача і студентів між собою та із засобами навчання, індиферентний до їх розташування у просторі та часі [3].

В.Ю.Биков розуміє під дистанційним навчанням форму організації навчального процесу, за якою її активні учасники (об’єкт і суб’єкт навчання) досягають цілей навчання здійснюючи навчальну взаємодію принципово і переважно на відстані [4].

В.М. Кухаренко вважає, що дистанційне навчання – це форма здобуття освіти, поряд з очною та заочною, при якій в освітньому процесі використовуються кращі традиційні та інноваційні засоби, а також форми навчання, що ґрунтуються на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях[5].

Дистанційне навчання, за визначенням А.А. Андрєєва – це синтетична, інтегральна, гуманістична форма навчання, що ґрунтується на використанні широкого спектра традиційних та нових інформаційних технологій та їх технічних засобів, що використовуються для доставки навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації діалогового обміну між викладачем та студентом, коли процес навчання не залежить від їхнього розташування в просторі і в часі, а також до конкретної освітньої установи [4].

Під технологіями дистанційного навчання можна розуміти сукупність знань про способи й засоби процесу навчання, яке відбувається на основі інформаційно-комунікативних технологій, при якому можна спостерігати якісну зміну об’єкта.

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та  інформаційних технологій дистанційного навчання. Педагогічні технології дистанційного навчання - це технології  опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з  використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи  студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у  електронному вигляді. Інформаційні технології дистанційного навчання - це технології створення,  передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального  процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку [4].

На цей час існують декілька технологій дистанційного навчання. В освіті вони відрізняються:

· за формою представлення учбових матеріалів;

· за наявністю посередника у системі навчання з за ступенем використання телекомунікацій та персональних комп’ютерів;

· за технологіями організації контролю навчального процесу;

· за ступенем застосування в технології навчання звичайних методів ведення навчального процесу;

· за методами ідентифікації студентів підчас здачі іспитів.

Головною метою використання технологій дистанційного навчання у ВНЗ є забезпечення студентам доступу до електронних освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж.

Технології дистанційного навчання у вищій освіті розкривають можливості позитивного впливу на вирішення наступних проблем при підготовці майбутніх фахівців:

· підвищення рівня якості освіти у ВНЗ;

· реалізація потреб майбутніх фахівців в освітніх послугах;

· підвищення професійної мобільності та активності майбутніх фахівців;

· формування єдиного освітнього простору в рамках вищої освіти;

· індивідуалізація навчання при масовості вищої освіти.

Технології дистанційного навчання включають в себе індивідуалізований процес передачі та засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності майбутніх фахівців. Такі технології можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії. Такі технології   надають можливість проводити дистанційне навчання за допомогою Інтернету; урізноманітнювати засоби спілкування студентів і викладачів (електронна пошта, чат, форум, обмін файлами тощо); активізувати роль викладача і здійснювати повний контроль за процесом навчання; застосовувати багаторівневу систему тестування; поповнювати базу даних, накопичувати різнобічну статистику.

Список використаних джерел:

1. Бітченко А.Н. Дистанційне навчання: визначення, переваги, проблеми впровадження [ Електронний ресурс ] / А.Н. Бітченко , С.А. Мясников . – Режим доступу:   http://ldn-knteu.ucoz.ua/Documents/Bit4enkoDosvid.doc

2. Биков В.Ю.  Проектний підхід і дистанційне навчання у професійній підготовці управлінських кадрів [ Електронний ресурс ] / В.Ю.  Биков. –   Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/cont/Bykov1.doc

3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://194.44.29.29/Files/PublicItems/FldDoc/7/Distance.doc

4. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання та умови застосування / В.М.Кухаренко, О.В.Рибалко, Н.Г. Сиротенко . – Х., 2002. – 320с.

5. Трайнев В.А.   Дистанционное обучение и его развитие / В.А.   Трайнев , В.Ф. Гуркин , О.В. Трайнев . – 2-е изд . – М.: Издательско-торговая корпорация « Дашков и К», 2008. – 294с.