WEB-ресурс научно-практических конференций

К. е.н . Бенч Л.Я.

Тернопільський національний економічний університет , Україна

фіскально-бюджетна політика у посткризовому періоді: тенденції та перспективи

Глобальна економічна криза переконала світ у необхідності державного втручання в економічні процеси та коректування ринкової моделі економіки, яка в останні десятиліття базувалася на неоліберальних принципах функціонування. Серед нових властивостей, яких набуває держава в умовах посткризового розвитку необхідно виділити наступну – держава як інститут, що сприяє розв’язанню глобальних проблем, які не можна вирішити без участі держави, міжнародних змін і наддержавних інститутів, а також інститутів громадянського суспільства.

Особливого значення в умовах поглиблення глобалізаційних процесів набуває фіскально-бюджетна політика, яка виходить за межі національного регулювання та вимагає скоординованих дій світової спільноти. Для мінімізації ризиків попередження можливостей виникнення криз держави повинні посилити контроль за рухом спекулятивного капіталу, як у міжнародному просторі, так і в межах національних фінансових систем. При цьому роль ефективного інструменту регулювання та контролю за рухом фінансового капіталу належить бюджетно-податковим інструментам.

Серед найбільш вагомих робіт з питань теорії і практики фіскально- бюджетної політики , можна назвати праці таких відомих економістів, як В. Андрущенко, В. Барановський, Т. Вахненко , А.  Гальчинський , В.  Геєць , А.  Лаффер , Ф.  Модільяні , В.  Норгауз , А.  Пігу , П.  Самюельсон , Р.  Солоу , Дж.  Тобін , В. Федосов , М.  Фрідман , С. Фішер та інші.

Однак аналіз наукових джерел свідчить, що частина ключових питань стосовно особливостей реалізації фіскально-бюджетної політики держави у посткризовому періоді залишається недостатньо вивченою та потребує ґрунтовних досліджень.

Внаслідок запровадження антикризових програм та фінансування урядами безпрецедентних за обсягами програм стимулювання економіки і фінансового сектору у більшості країн з розвинутою економікою значно зросла державна заборгованість. Зокрема, у 2010 році суверенний борг Японії зріс до 220,7% ВВП, Італії – 118,7% ВВП, США – 91,2% ВВП, Франції – 84,0% ВВП [ 1 ]. Для скорочення державної заборгованості і забезпечення фінансової стабільності та стійкого економічного зростання країни впроваджують середньострокову стратегію бюджетної консолідації. Бюджетна консолідація передбачає підвищення податкового тягаря та скорочення видатків держави. У більшості країн з розвинутою економікою зростає податкове навантаження, збільшується фіскальна роль податків з метою максимізації доходів бюджетів і скорочення бюджетного дефіциту. Зокрема, підвищуються податки у фінансовому секторі, в окремих країнах зростають ставки універсального та специфічних акцизів. Однак при цьому необхідно знайти консенсус між забезпеченням надходжень до бюджету та стимулюванням економічного розвитку у посткризовому періоді. У посткризовому періоді доцільно оптимізувати оподаткування за рахунок зниження надмірно високих податків та розширення податкової бази у контексті стимулювання економічного розвитку за рахунок відновлення виробничих ресурсів. За результатами дослідження, проведеного фахівцями МВФ доведено, що заходи з боку уряду спрямовані на скорочення державних видатків, мають менш стримуючий вплив на темпи розвитку економіки, ніж заходи спрямовані на збільшення податкового навантаження на економіку країни [ 2 ].

Україна також обрала стратегію стабілізації державних фінансів. У минулому та нинішньому роках здійснюється оптимізація бюджетних видатків, удосконалюється оподаткування за рахунок перерозподілу податкового тягаря з метою підвищення ефективності та соціальної ролі податків. Зокрема, прийнятий Податковий кодекс як один із перших системоформуючих законодавчих актів у реалізації податкової реформи в Україні. Завдяки здійсненню оптимізації державних видатків та доходів дефіцит Державного бюджету у 2010 році склав 4,2% ВВП, а державний борг – 29,7% ВВП, що є досить невисокими показниками у порівнянні з іншими країнами [3]. В Україні неприпустиме подальше нарощування дефіциту бюджету, інакше доведеться або не виконувати бюджетні зобов’язання (боргові чи соціальні), або стрімко нарощувати державний борг. У 2011 році, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», граничний розмір дефіциту не повинен перевищити 38843000 тис. грн., а державного боргу станом на кінець року – 375643401, 9 тис. грн. [ 4 ].

Отже, у посткризовому періоді фіскально-бюджетна політика повинна бути спрямована на забезпечення передумов для відновлення економіки та стабільного економічного росту. Необхідно змістити акценти у розподілі ресурсів бюджету, надаючи пріоритет продуктивним інфраструктурним видаткам. На сьогоднішній день значний бюджетний дефіцит та високий рівень боргу є однією із найсерйозніших проблем державних фінансів. Завдання зниження державного боргу ускладнюється підвищенням рівня безробіття, старінням населення та проблемою глобального потеплінням клімату. Це зумовлює необхідність довгострокових заходів фіскально-бюджетної політики, які забезпечать покращення боргової ситуації у найближчі десятиліття та сприятимуть стабілізації державних фінансів загалом.

Список використаних джерел:

1. Strengthening Fiscal Credibility. Fiscal Monitor Update [Electronic resource] / IMF. – January 2011. – Access mode: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fm/2011/01/update/fmindex.htm

2. Перспективы развития мировой экономики: Подъем, риски и перебалансирование [ Э лектронн ы й ресурс] / МВФ . – о кт. – 2010. – Режим доступ а : http://www.imf.org/external/russian/index.htm

3. Тези доповіді Міністра фінансів України Ф.О. Ярошенка на засіданні Верховної Ради України про результати виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www. minfin . gov . ua

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www. minfin . gov . ua