WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.б.н . Григор’єва Л.І.*, Григор’єв К.В.**

*Чорноморський державний університет імені П. Могили, Україна;

  **Національний університет кораблебудування імені А. Макарова, Україна

Еколого-економічні аспекти шламосховищ червоних шламів в Україні

В Україні існують потужні підприємства, в яких відходи з видобутку та переробки сировини становлять 1,5 млн. м ³ /рік, а загальна кількість вироблених – 20 млн. тон. Це: Запорізький алюмінієвий комбінат, Дніпродзержинський хімічний завод з відходами уранового виробництва, Дніпровський алюмінієвий завод, Східний гірничозбагачувальний комбінат, Миколаївський глиноземний завод (МГЗ).

Надзвичайну небезпеку становлять хвостосховища цих підприємств (червоні шлами МГЗ складають 1,2 млн. тон/рік), які несуть загрозу виникнення техногенної катастрофи, аналогічній аварії на металургійному підприємстві з виготовлення алюмінію Ajkai Timfoldgyar Zrt (Угорщина) у жовтні 2010 р.

Найбільший внесок у забруднення екосистеми складає дефляція пилоутворюючих поверхонь техногенних масивів (80 %), що призводить до перенесення екополютантів (за добу з 1 га – від 2 до 5 т пилу). Сьогодні відомо, що при винесенні кількості пилу більше 58 кг за місяць на 1 га спостерігається ефект пригнічення життєдіяльності більшості рослин і тварин району.

Одним зі шляхів зниження техногенного навантаження є управління станом природно-техногенних ландшафтів поблизу хвостосховищ промислових відходів, зокрема шламосховища МГЗ. Такі природоохоронні території потребують оцінки сукупності екологічних, економічних і технологічних факторів, які проявляються нерідко протягом довгого часу. Оптимізація відношень елементів системи «навколишнє середовище – відходи» дозволить радикально знизити техногенне навантаження на навколишнє середовище. Це можна досягти через застосування економічно-обґрунтованих природоохоронних заходів, контрзаходів щодо пригнічення пилоутворення на шламосховищі МГЗ, контрзаходів, спрямованих на відновлення природного ландшафту. Пошук і обґрунтування ефективності цих контрзаходів і було метою наших досліджень.

Cьогодні відомо ряд контрзаходів відносно закріплення небезпечних полютантів . Ряд таких контрзаходів було задіяно при подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи. Чорнобильська аварія взагалі показала високу значущість екологічних чинників не тільки у визначенні тяжкості наслідків цієї величезної радіаційних аварій, але також виявила їх принципову роль в оптимізації територіального розподілу підприємств з певним рівнем емісії токсичних речовин.

Одним з контрзаходів, спрямованих на зниження дефляції токсичних полютантів з поверхні техногенних масивів, є метод задерновування , який достатньо часто використовують при рекультивації кар’єрів, териконів, хвостосховищ та ін. [1]. Сутність цього методу полягає в знятті на залужених територіях верхнього шару дернини завтовшки 2-5 см і переміщенні його на поверхню, яка потребує закріплення. Науково-методичним центром екологічної безпеки ЧДУ імені Петра Могили разом з науковцями КНУ імені Тараса Шевченко та НДІ біології та генетичної інженерії у 2005-2010 рр. проведено дослідження пилопригнічуючої здатності дернини для закріплення поверхні шламосховища МГЗ №1 [2]. В результаті перевірено пилепригнічуючі властивості дернини і її стійкість до дії лугів та інших токсичних компонентів червоних шламів, а також до змін погодних умов. Встановлено, що розроблені методи пилопригнічення мають достатню стійкість до дії лугів ( рН 10-11) та метеорологічних умов (t ⁰ : від – 20 ⁰ С до + 40 ⁰ С, сніг, дощ, вітер) та не спричиняють додаткове навантаження на навколишнє середовище та людину.

Проведена оцінка відносної ефективності пилопригнічення методом задерновування за формулою:

,   (1)

де   – маса пилу у контрольному варіанті,   – маса пилу у варіанті з дерниною,

свідчила, що рівень пилопригнічення методом задерновування досягає 1200-1300 одиниць на рік.

Дерен легко згортається у рулони і перевозиться на шламосховище . Дерен містить необхідний запас поживних речовин і насіння, достатній для тривалого перебування цього дерну на поверхні шламосховища .

Виконано оцінку витрат на застосування такого методу пилепригнічення і закріплення полютантів . Вартість такого заходу складає біля 500 $/га. Розрахунок виконувався з розрахунку дальності перевезень (плеча перевезень) не більш 10- 20 км від місця зняття дернини до місця її використання.

Продуктивність роботи з покриття пилючих поверхонь, при таких плечах перевезень дернини, склала 0,2 га в день. Час лімітується малою швидкістю роботи машини Turf Cutter для підрізування дернини – не більше 300 м ² на годину. У розрахунки доки не враховано витрати на «придбання» самої дернини. Офіційного продажу дернини у нас на Україні не виявлено. Тому потрібно домовлятися з господарствами де можна знімати верхній шар дернини, без збитку.

Це може означати, що розміщення дернини послужить надійним і довготривалим засобом для пилепригнічення на шламосховищі МГЗ. Крім того, все те, що відбувається з дерниною на шламах, принципово не відрізняється від ситуацій, які виникають на заливних лугах і заплавах річок. Тому є всі підстави вважати, що запропонований метод задерновування поверхні шламосховища МГЗ може бути використаний для інших техногенних масивів.

Список використаних джерел:

1. Проблемы экологического нормирования и радиационная безопастность биоты экосистем / Кутлахмедов Ю.А., Матвеева И.В., Петрусенко В.П., Саливон А.Г., Родина В.В., Леньшина А.Н. // Науково-методичний журнал. Серія: Техногенна безпека, 2009. – Т. 116. – Вип. 103. – С. 29–34.

2. Розробка та впровадження системи мінімізації впливів на довкілля небезпечних виробництв та підприємств ядерного циклу України // Заключний звіт по НТП / Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, тема № II-2-10 – К., 2010. – 65 с.