К.е.н. Римарська Н.І.*, к.е.н . Корягін М.В.**

*Національний університет «Львівська політехніка», Україна; ** Львівська комерційна академія, Україна

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНЩИНИ ТА ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ: СТАН ТА РОЗВИТОК

Наявні на сьогодні дані проведених досліджень свідчать, що історія розвитку бюджетної системи України сягає своїми коренями часів Київської Русі. Державні фінанси того часу функціонували у найпримітивнішій формі. Основним джерелом утворення доходів виступали податки, які в основному справлялися у натуральній формі. Якісно новий етап розвитку бюджетної системи України пов'язується із гетьманською добою, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, налагодило дипломатичні відносини з багатьма європейськими країнами, що визначило тенденції розвитку вітчизняних фінансових інститутів.

Загальна схема організації фінансових відносин виглядала наступним чином: була спільна військова скарбниця, до якої надходили податкові платежі від рибних промислів, скотарства, землеробства, полювання, митні збори, акцизи, неподаткові надходження. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для перестарілих козаків, дипломатичних місій, інші цілі.

Основну частку в структурі державних доходів посідали податки. На початкових етапах становлення козаччини важливими джерелами поповнення бюджету виступали також воєнні трофеї, допомога з боку Польщі, а після 1648 р. – Гетьманщини та Росії.

Найбільшої могутності гетьманська влада досягла за часів правління Богдана Хмельницького, який завдяки обачливій та ощадливій фінансовій політиці зумів зібрати великі суми коштів для ведення військових компаній та активної військової політики. Доходи державного скарбу сягали 100 тисяч червоних золотих [2, С. 53].

Епоха правління гетьмана І. Мазепи (1687-1709 рр.) відзначилася низкою реформ соціального характеру, спрямованих на покращення життєвого рівня селян і міщан шляхом зменшення податкового тягаря. Згідно універсалу 1691 р. селянам дозволялося виробляти для власних потреб горілку, не сплачуючи при цьому податки; землевласникам заборонялося накладати на селян великі побори й повинності. Січовий скарб ґрунтувався на оподаткуванні промислів і торгових оборотів. Скарб був сховищем не лише грошей а й різних цінностей – військових клейнодів та оздоб, вогнепальної зброї й боєприпасів, функціонував як державне казначейство, куди надходили всі доходи, не витрачені за місцем їх одержання. За рахунок коштів державної скарбниці здійснювалося утримання козацької адміністрації, найманого війська, проводилася закупівля озброєння [1, С. 105].

Наступник Івана Мазепи, правобережний гетьман Пилип Орлик (1710- 1742 рр. правління, з 1714 р. – в еміграції) у 1710 р. проголосив "Пакти й конституцію прав і вольностей Запорізького війська". Ця Конституція не набрала чинності, однак справила істотний вплив на розвиток державних фінансів, визначила пріоритети та напрями подальшого розвитку фіскально-бюджетних відносин. У ній знайшли чітке відображення 6 напрямів реалізації бюджетної політики з відповідним механізмом їх вирішення:

1) чітка і зрозуміла структура управління бюджетними коштами, яка передбачала посаду генерального підскарбія та двох полкових, які обиралися зборами за погодженням із гетьманом і полковниками. В їхньому віданні були всі доходи і всі видатки;

2) компетентність, порядність і добровільна згода на виконання роботи підскарбіїв;

3) боротьба з корупцією при організації функціонування урядового апарату;

4) розмежування доходів урядовців та військового скарбу;

5) чіткі ставки податкового збору, контроль за ухиленням від сплати зборів, підзвітність за використані кошти;

6) турбота про малозабезпечених та стражденних людей [4, С. 133].

Отже, конституція П. Орлика продемонструвала в теоретичному плані рівень суспільної свідомості українського народу, його прагнення справедливо вирішувати основні питання державного устрою у вільній державі.

Склад дохідної й видаткової частин скарбу Запорізької Січі зразка XVIII століття окреслено на рис. 1.

Рис. 1. Доходи та видатки скарбу Запорізької Січі у XVIII ст.

Вперше реформування державного скарбу і відокремлення коштів гетьмана від коштів держави провела козацька демократія за І. Брюховецького (1663- 1668 рр.). Такий принцип реорганізації державних фінансів Запорізької Січі пізніше був закріплений Конституцією П. Орлика і далі розвинутий лівобережними гетьманами Данилом Апостолом (1727-1732 рр.) та Кирилом Розумовським (1750-1765 рр.), які внесли значний вклад у справу реорганізації скарбового діловодства. Основним фондом державного скарбу того часу були: рангові маєтності, дані королівщини , надходження від яких спрямовувалось на утримання державних установ, урядовців, забезпечення заслужених осіб. Постійними державними доходами залишалися податки [2, С. 55].

Існування гетьманської держави охоплює період з 1648 року до кінця XVIII століття Ліквідація основ української державності розпочалася з 1764 року, коли гетьман Кирило Розумовський погодився на димісію й було запроваджено правління Малоросійської колегії:

- у 1770 р. бюджетні надходження з України стали складовою загальнодержавних надходжень Російської імперії;

- у 1781 р. було утворено три губернії – Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську, де були запровадженні на зразок російських і діяли за російськими законами адміністрація та суд;

- у 1783 р. запроваджена російська податкова система;

- у 1786 р. на території колишньої Гетьманщини сформувалася Малоросійська імперія.

Крім того, в результаті першого (1772 рік) та третього (1775 рік) поділів Польщі більша частина правобережної України увійшла до складу Австрійської, пізніше Австро-Угорської імперії. Таким чином бюджетні відносини втратили національний дух і набули рис країн метрополій.

Список використаних джерел:

1. Андрущенко В.Л. Запорозька Січ як український феномен / В.Л. Андрущенко, В.М. Федосов . – К.: Заповіт, 1995. – 173 с.

2. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика) / О.П. Кириленко. – К.: НІОС, 2000. – 384 с.

3. Кульчицький М. Роль міжбюджетних відносин у стимулюванні розвитку регіонів України / М. Кульчицький // Фінанси України. – № 3. – 2000. – С. 87–92.

4. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: навчальний посібник / Ю.В. Пасічник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.