WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Валінкевич Н.В.

Житомирський державний технологічний університет

ПЛАНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

В сучасних умовах господарювання результати підсумків роботи галузей продовольчого комплексу за роки існування ринкової економіки дозволяє стверджувати про те, що обсяги виробленої продукції зменшуються та посилюється вплив залежності від імпортної сировини та напівфабрикатів на підприємствах. Настав час для продовольчої самозабезпеченості, яка означає наявність потенціалу для стабільного виробництва продовольчих товарів для населення на якісному рівні світових стандартів, забезпечуючи таким чином в ринкових умовах господарювання продовольчий суверенітет нашої країни [1, с. 116].

Сьогодні в Україні ми спостерігаємо зниження виробництва у галузі, що обумовлено рядом причин, головною з яких, на нашу думку, є недостатнє забезпечення підприємств харчової промисловості сільськогосподарською сировиною. В структурі собівартості продукції харчової промисловості до 80 відсотків складають витрати на сировину та основні засоби, що привертає головну увагу саме на оптимізацію зазначених показників. Проте, важливу роль відіграє сезонність сировини, тому необхідно своєчасно прийняти рішення про термін та обсяги її закупівель. За таких умов важливим кроком стало дослідження провідних науковців країни стратегічного і практично необхідного документу, який спрямований у майбутнє – це серія щорічних доповідей НАН України із ключових проблем. Зокрема, досить вдало колектив авторів зазначає, що «с ільське господарство може стати джерелом росту національної еко номіки. Крім очевидної масштабності даної галузі, її можливості щодо забезпечення економічного зростання демонструє потенціал ринкових і не ринкових підгалузей сільського господарства, які стимулюють ви сокі темпи зростання в інших секторах економіки за рахунок мульти плікативного ефекту. Швидке зростання сільського господарства за рахунок впровадження інновацій в інституційній сфері обумовило підвищення продуктивності, прибутковості і сталого розвитку дрібних селянських господарств, що забезпечило масштабне зниження рівня бідності в се лах в останні роки в багатьох країнах світу» [2]. До речі, успішний розвиток підприємств залежить від гармонійної податкової політики держави, яка на даному етапі не має диференційованого підходу до особливостей їх фінансового стану. На думку вітчизняних економістів головний теоретичний постулат державної податкової політики країни повинен полягати в тому, щоб податки не перешкоджали ефективному зростанню виробництва [3, с. 41]. Автор зазначає, що в Україні сьогодні діє система оподаткування, яка створює умови для технологічної деградації виробничого потенціалу.

Мінливий попит споживачів, зростаючі обмеження зі сторони регулюючих органів і стандартів потребує високої якості управління на підприємствах харчової промисловості. Для отримання конкурентоспроможності продукції необхідна досконала система управління, тому лише повнофункціональне рішення керівника спроможне управляти ресурсами підприємства, відповідаючи всім специфічним вимогам галузі. Розробка та впровадження системи модульної структури прийняття рішень дасть можливість кожному підприємству раціонально використовувати функції, які відповідають даній організації на всіх стадіях виробництва: отримання достовірної та оперативної звітності, закупка сировини, продаж товару, контроль якості, управління терміном реалізації продукції, розрахунок собівартості, управління персоналом. Враховуючи те, що виробництво у харчовій промисловості націлене на розрахунок оптимального обсягу продукції на основі обліку та планування, необхідно ретельно і точно розраховувати розподіл ресурсів і виробничих потужностей, проводити оцінку кінцевого результату. Система планування повинна включати інформацію як про інгредієнти (склад білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, алергенів), необхідні для виробництва даного виду продукції, рецептурний контроль, так і рекомендації щодо розмірів виробничих партій виробництва, враховуючи обсяги наявних ресурсів. Застосування такого інтегрованого модулю управління дає можливість контролювати якість обслуговування населення; аналізувати побажання споживачів на основі асортименту товару; здійснювати оперативне та стратегічне планування на основі аналізу доходів і збитків, формувати рівень конкурентоспроможності підприємства. Як відмічають науковці, конкурентоспроможність підприємства це, перш за все, конкурентоспроможність його менеджменту, організації праці, технології, техніки, виробничого процесу та, насамперед, продукції, яка визначається витратами на виробництво, ціною реалізації, якістю, умовами її реалізації [4, с. 121]. Дослідження особливостей конкурентних відносин в харчовій промисловості, механізмів та шляхів забезпечення справедливої конкуренції здійснив М.П. Сичевський, який запевняє, що «конкурентне середовище являє собою сукупність макроекономічних умов, які забезпечують конкуренцію, дозволяють незалежним суб’єктам господарювання максимізувати прибутковість за рахунок випуску і реалізації конкурентноздатної продукції» [5, с. 96].  

Варто констатувати, що усі зазначені тенденції та фактори функціонування харчової промисловості дозволяють, на наш погляд, цілеспрямовано зорієнтувати підприємства на випуск конкурентоспроможної продукції, розміщувати власний капітал в їх ефективний розвиток і виробництво на основі реального обліку економічних можливостей та вимог сучасного ринку.

Список використаних джерел:

1. Гаврилюк О.В. Глобалізація й суверенітет: економічні критерії та засоби забезпечення / О.В. Гаврилюк // Фінанси України. – 2011. – №3. – С. 111–126.

2. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь [Електронний ресурс] / [за заг. ред. В.М. Гейця та ін.]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/books/2010/10nandop/index.html

3. Шовкун І. Податкові фактори технологічного розвитку економіки / І. Шовкун // Економіка України. – 2011. – №5. – С. 40–53.

4. Черевко Д.Г. Конкурентоспроможність підприємства як характеристика його економічного стану / Д.Г. Черевко // Економіка АПК. – 2009. – №6. – С. 114–121.

5. Сичевський М.П. Удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості України: монографія / М.П. Сичевський. – К.: Наук.світ, 2004. – 374 с.