WEB-ресурс научно-практических конференций

К . т .н. Бурденюк І . І ., к. т .н. Черняк Н . І .

Вінницький національний аграрний університет, Україна

МОДЕЛІ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні потребує використання якісно нових моделей і методів управління агропромисловим комплексом регіону. При цьому одним із важливих завдань в економіці аграрного виробництва регіону стає інтенсивне і комплексне використання наявних можливостей у рамках стратегічного управління, розв'язання якого напряму пов'язане з удосконалюванням механізму управління виробничим потенціалом. Тому дослідження проблем використання виробничого потенціалу АПК регіону і методів управління ним стає особливо актуальним.

Велике значення в цьому процесі має дослідження чинників та умов підвищення ефективності використання наявних регіональних ресурсів і виявлення перспективних напрямків послідовного нарощування виробничого потенціалу АПК регіону на основі сучасних ринково-економічних важелів. Проблемою є невідповідність існуючих методологічних підходів і методичного інструментарію економічного розвитку виробничого потенціалу АПК регіону вимогам та особливостям ринкових відносин і новітнім досягненням механізмів управління та інформаційно-аналітичного забезпечення [2].

Для функціонування агропромислового комплексу необхідна взаємодія його компонентів на всіх рівнях ієрархії, що знаходить відображення в категорії "виробництво". Саме тому виробничий потенціал доцільно розглядати як внутрішні можливості АПК з виробництва продукції, що характеризуються наявністю, складом, якістю системно збалансованих на технологічній, інноваційній, інвестиційній, інформаційній і організаційній основі ресурсів і ефективністю їхнього використання.

Виходячи із розглянутого можна дати таке визначення виробничого потенціалу агропромислового комплексу регіону: це сукупна спроможність аграрних підприємств, які перебувають у межах досліджуваного регіону, створювати в певному обсязі сільськогосподарську продукцію для задоволення суспільних потреб із врахуванням кількісних, якісних, структурних характеристик наявних ресурсів та умов їх використання .

На основі систематизації методологічних підходів до застосування системи стратегічного управління виробничим потенціалом агропромислового комплексу регіону можна стверджувати , що найчастіше в науковій літературі для досягнення зазначеної мети використовується лише один з підходів – процесний , функціональний, елементний або ситуаційний. Вони, звичайно, дають уявлення про механізми стратегічного управління і розуміння зв'язків між складовими виробничого потенціалу, але упускають деякі взаємозв'язки елементів із зовнішнім середовищем, що не дозволяє отримувати цілісну картину структури і визначати напрямки вдосконалювання системи стратегічного управління виробничим потенціалом. Тому найбільш інформативними є моделі, засновані на системному підході, доповненому інтегрованим використанням цільового, процесного , функціонального, ситуаційного, поведінкового, рефлексивного та інших підходів.

Такий підхід дозволяє розглядати систему стратегічного управління виробничим потенціалом агропромислового комплексу регіону як системно синтезовану і спрямовану на довгострокову перспективу сукупність взаємозалежних і взаємопов’язаних суб'єктів (процесів, структури, механізмів, форм і методів) і об'єктів (елементів виробничого потенціалу) управління, що взаємодіють у процесі розробки і реалізації стратегії її поводження в зовнішньому економічному просторі [4].

Виробничий потенціал АПК регіону являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку комплексу. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі: цілісність, структурованість, функціональність, керованість; взаємопов’язаність і взаємозалежність розвитку складових елементів; виробничо-технологічна індивідуальність виробничого потенціалу кожного виду діяльності, зумовлена виробничими, ресурсними, економічним, історико-культурними особливостями розвитку конкретного регіону; здатність до відтворення тощо.

Основними характеристиками виробничого потенціалу АПК регіону як системи служать: найтісніші координаційні та ієрархічні взаємозв'язки його окремих компонентів (зміна одного з них неминуче позначиться на функціонуванні інших); комплексність, або емерджентність (сукупна продуктивність структурних компонентів виробничого потенціалу регіону не дорівнює сумі їх продуктивностей) [3].

Виробничий потенціал агропромислового комплексу регіону як система включає : природні (земельні) ресурси, основні фонди, матеріальні ресурси, трудові ресурси. Всі ресурси, пов'язані з функціонуванням і розвитком АПК, є матеріальною основою виробничого потенціалу. Системний підхід до управління розвитком виробничого потенціалу (цільова постановка, комплексне узгодження показників і факторів) упорядковує аналітичну роботу на рівні суб'єктів господарювання, підвищує її результативність, створює систему пошуку резервів. Системна задача управління розвитком виробничого потенціалу АПК регіону – це поєднання трьох задач: стратегічного планування; стратегічного управління; оперативного контролю.

Процес управління розвитком виробничого потенціалу за класичними дослідженнями [1] передбачає розв'язання таких задач: інтегральна оцінка виробничого потенціалу АПК регіону, визначення обсягів основних засобів сільськогосподарського призначення, визначення обсягів матеріальних ресурсів для забезпечення планових значень ПЕ виробничого потенціалу, визначення обсягів ресурсів на впровадження прогресивних технологій виробництва, оновлення виробничих потужностей, визначення обсягів інвестицій в інноваційний розвиток ВП та впровадження сучасних методів економіко-організаційного управління. Всі вказані задачі розв'язується окремо різними методами на основі емпіричних розрахунків. При такому підході не враховується взаємодія різнорідних ресурсів за обсягами та часом, не визначається її критеріальна оцінка, при цьому неможливо оцінити структуру та обсяги матеріального й фінансового балансу агропромислового комплексу регіону.

Пропонується спроба знайти позитивний розв'язок задачі управління розвитком ВП АПК регіону шляхом адаптації існуючих інформаційно-аналітичних засобів та системних підходів до моделювання таких задач: кластерного аналізу виробничого потенціалу складових елементів АПК регіону (АПК районів), розробки моделей прогнозування ПЕ та на їх основі побудови математичних моделей календарного планування виробництва, запасів матеріальних ресурсів за умов стратегічного розвитку ВП АПК регіону.

Список використаних джерел:

1. Галанець В.В. Стратегічне управління сільськогосподарським виробництвом (на матеріалах Львівської області) / В.В. Галанець // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: матеріали міжн . наук.-практ . конф . ЛДАУ. – Львів, 2000. – Вип. 3. – С. 182–192.

2. Карданская Н.Л. Принятие управленческого решения : учеб . для вузов / Н.Л. Карданская . – М.: ЮНИТИ, 1999. – 407 с.

3. Луцків О.М. Використання виробничого потенціалу в умовах конкурентного середовища / О.М. Луцків // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций : региональный аспект: сб . науч . трудов . ДонНУ . – Ч.1. – 2003. – С. 315–317.

4. Міхайленко В.М. Моделі прийняття рішень в управлінні виробничим потенціалом агропромислового комплексу регіону / В.М. Міхайленко , Н.І. Черняк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 1. – С. 257–261.

5. Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України / М.Д. Янків. - Львів: Коопосвіта , 2000. - 450 с.