WEB-ресурс научно-практических конференций

Горбатюк О.В.

Хмельницький економічний університет, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

На сучасному етапі розвитку світової економіки спостерігається зародження п’ятого циклу Кондратьєва: зростають темпи інноваційних змін, переглядаються стандарти та пріоритети, які здавались непохитними ще 30 і навіть 20 років тому. Те, що вважалося визначальним у розвитку економіки будь-якої країни, як-от: високорозвинена важка промисловість, власні енергоресурси, власні витоки інвестицій – сьогодні не здатні повною мірою забезпечити економічне зростання держави [1].

Економічне зростання України має можливість забезпечити сільське господарство. Сільське господарство як складова національної економіки – одна з тих галузей, стан якої визначає основні параметри життєдіяльності суспільства. Особливу роль відігравало і відіграє сільське господарство в національній економіці України. У валовому внутрішньому продукті частка аграрного виробництва нашої держави становить 16%, у ньому зайнято 23% працездатного населення та використовується понад однієї п'ятої основних засобів.

Розвиток нових організаційних форм та ефективність впровадження інноваційної продукції у сільському господарстві дозволить пришвидшити економічне зростання держави, а саме: допоможе зміцнити продовольчу безпеку держави, укріпити міждержавні економічні зв’язки та наблизити перспективу вступу нашої держави до Європейського Союзу.

Але на даному шляху інноваційного розвитку сільського господарства трапляється чимало перешкод, як на макро та і мікрорівні.

Діяльність національних перспективних організаційних форм (технопарків, бізнес-інкубаторів, венчурних інноваційних компаній та ін.), а саме обсяги продажів, витрати на дослідження та впровадження інноваційної продукції, не можуть конкурувати із діяльністю закордонних транснаціональних компаній. В сучасних умовах господарювання дана позиція приймає негативну тенденцію. Інноваційна діяльність у сільському господарстві України залишається практично на початковому етапі. Сучасне сільське господарство в своїй діяльності орієнтується на закупівлю, в кращому випадку нової закордонної техніки та технологій, а в іншому тієї, що була у використанні, та більшість агропідприємств все одно продовжують експлуатувати морально та фізично зношену техніку та технології.

Привабливий клімат й підтримку в забезпеченні інноваційного розвитку та формуванні інноваційної моделі, на законодавчому рівні, повинна створити держава. Одним із основних засобів державної підтримки наукової та науково-технічної діяльності є державне замовлення на розробку інноваційної продукції [2].

Перспективною формою організації інноваційної діяльності є венчурна інноваційна компанія. Проектом Закону України «Про венчурну діяльність в інноваційні сфері» визначаються відносини, пов’язані із здійсненням венчурного (ризикового) фінансування інноваційної діяльності та інноваційних проектів, створенням та забезпеченням функціонування венчурних компаній і фондів, агентів, брокерів [3].

Державна підтримка венчурної діяльності здійснюється в наступних формах:

?   фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, пов'язаних з інноваційною й венчурною діяльністю;

?   фінансування програм, проектів і заходів, що забезпечують венчурну діяльність, а також діяльність суб'єктів інфраструктури венчурної діяльності;

?   фінансування створення й розвитку суб'єктів інфраструктури венчурної діяльності;

?   надання коштів для реалізації окремих проектів і програм;

?   фінансування підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів для венчурної діяльності;

?   надання пільг суб'єктам венчурної діяльності й суб'єктам інфраструктури венчурної діяльності по податках, миту, зборах й інших обов’язкових платежах відповідно до законодавства України.

Адже тільки інтенсивним розвитком сільськогосподарського виробництва можливо досягти високих результатів.

Характерною особливістю сучасних інноваційних процесів є скорочення терміну впровадження інноваційної продукції у виробництво до 2-3 років. Проте в аграрному виробництві створення нового сорту рослин чи породи тварин може бути досить тривалим процесом від 5 до 15 років. Сучасні біотехнології та генна інженерія в сільському господарстві України відстають від світових не на один щабель технологічного укладу, і суб’єкти аграрного виробництва знову ж таки віддають перевагу закордонним технологіям [2].

Висновки. Таким чином, необхідною умовою розвитку організаційних форм впровадження інноваційної продукції в аграрному виробництві є свідоме формування національної інноваційної моделі, що буде підтримуватися з боку держави та суб’єктів аграрного виробництва. При такій інноваційній рівновазі буде забезпечений сприятливий інноваційний клімат і стимули для всіх учасників інноваційного процесу.

Список використаних джерел:

1. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: навч. пос . / Н.В. Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

2. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: монографія / [Саблук П.Т., Шпикуляк О.Г., Курило Л.І. та ін.]. – К.:ННЦ ІАЕ, 2010. – С. 530–531.

3. Проект Закону про венчурну діяльність в інноваційній сфері [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30849