WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Мостовенко Н.А.

Луцький національний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ:

ПОГЛЯД ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Проблемам банківського кредитування нині приділяють багато уваги як науковці так і практики. Звичайно, кредит є надзвичайно важливим для розвитку як бізнесу, так і задоволення потреб особистого споживання. За офіційними даними Асоціації українських банків станом на березень 2011 року обсяги кредитування становили 776,6 млрд. грн., що перевищує значення 2008 року на 239,3 млрд. грн. Зауважимо, що має місце приріст кредитів, наданих суб’єктам господарювання на 13,4% порівняно із березнем 2010 року, та зменшення обсягів кредитування фізичних осіб – відповідно на 14,5% за вказаний період [1]. Звичайно, банки більше зацікавлені у залученні корпоративних клієнтів, та й вартість здійснення операцій у роботі з фізичними особами вища. Проте й нині у кредитних портфелях банків частка обсягів кредитування фізичних осіб є значною, а тому активність банків у секторі споживчого кредитування не знижуватиметься.

  На нашу думку, у практиці вітчизняних банків мало уваги приділяють вивченню поглядів потенційних позичальників, що формують їх поведінку та попит на банківські кредити. Нами (за допомогою студентів) було проведено опитування банківських позичальників – фізичних осіб, з метою виявлення основних проблем, з якими вони зустрічалися у процесі погашення кредиту та їх бачення перспектив розвитку банківського кредитування. Зазначимо, що усі опитані особи користувалися банківським кредитом, чи нині користуються позичковими коштами.

Так, було виявлено, що 3,2% респондентів узагалі не довіряють банкам. Серед осіб, які засвідчили високий рівень до банківської системи лише 32,3% висловили готовність узяти кредит в майбутньому. Така ж частина осіб висловила сумнів, щодо бажання брати кредит. Середній рівень довіри до банків мають 41,9% опитаних, із них 35,5% готові взяти кредит у майбутньому, а 6,4% – зазначили, що не будуть або сумніваються. Тобто довіра до банківської системи не є визначальним фактором попиту на кредит.

Цікаво, що 41,9% позичальників з метою вивчення кредитних пропозицій зверталися у різні банки самостійно, 32,3% опитаних прислухалися до поради друзів та знайомих, а решта – дізнавалися про кредит за допомогою реклами.

Варто відзначити, що позичальники стали більш свідомими, і розуміють залежність між власним середньомісячним доходом і рівнем відсоткової ставки. Зрозуміло, що позичальники завжди бажають отримати кредит за найнижчою ставкою. Так, за власною оцінкою позичальників, найприйнятнішою кредитною ставкою є 10% (так відповіли 67,7% респондентів), зазначимо, що більшість з них, а саме 41,9% мають середньомісячний дохід у розмірі 1000-2000 грн., 22,6% позичальників бачать прийнятною кредитну ставку у розмірі 10-12%. І лише 9,7% осіб зазначили ставку у розмірі 12-14%. Зауважимо, що 25,8% позичальників отримують в середньому від 2000 до 5000 грн. і 6,5 % осіб – понад 5000 грн. Отже, фізичні особи в найближчому майбутньому надаватимуть перевагу накопиченню грошей для майбутніх покупок, або матимуть відкладений попит «до кращих часів». Про це свідчить той факт, що загалом кредитна ставка не є вирішальним фактором для отримання кредиту. Лише 22,6% позичальників назвали кредитну ставку вирішальним фактором, що впливає на рішення взяти кредит. Для більшості опитаних (48,4% позичальників) визначальним фактором є загальна сума переплати (порівняно з вартістю товару), а для 29% позичальників відіграє важливу роль щомісячний платіж.

Також було виявлено, що позичальники – фізичні особи по-різному оцінюють рівень інфляції. Так, 25,8% опитаних вважають розмір інфляції на рівні 9-11%, 19,4% опитаних зазначили її рівень у 12-15%, 13,4% – на рівні 16-18%. Як бачимо, позичальники хотіли б отримати кредит за ставкою, що менша за рівень інфляції.

Звичайно, у таких оцінках багато суб’єктивізму, але вони певною мірою дозволяють зрозуміти поведінку та настрої потенційних позичальників, виявляють їх очікування. Урахування таких тенденцій дозволить банківським працівникам розробляти майже індивідуальні підходи до кожного позичальника. Так, якщо для 29% осіб важливим є величина щомісячного платежу, то варто саме цьому аспекту приділити найголовнішу увагу в процесі бесіди з клієнтом.

Наприклад, з позиції позичальників варто було б фіксувати ставку по кредитах, а з точки зору банкірів настав час плаваючої ставки [2]. Для позичальника ситуація видається такою, що банк не бажає ділити з ним фінансові ризики, і повністю перекладає їх на позичальника. Позичальники, які уже побували в ситуації різкої зміни валютного курсу, розуміють, що різкі зміни на фінансових ринках можуть виявитися для них нищівними, а тому ймовірніше відмовляться від такого кредиту. Та й банк не залишиться у виграші – якщо нав ’ язаний кредит перейде в категорію «проблемних», то знадобиться розробка комплексу дій по його поверненню. Не варто забувати, що іноді потенційний позичальник не має фахової підготовки для розуміння усієї глибини й важливості взятих на себе зобов’язань. Тому банківські працівники повинні пояснювати усі аспекти, що випливають із кредитної угоди.

Підсумовуючи, зазначимо, що лише комплексне розуміння як фінансового стану позичальника – фізичної особи, так і його настроїв, поведінки, очікувань є свідченням того, що й у звичайній фізичній особі банк бачить повноцінного клієнта. Неодноразово висловлена готовність до співпраці – це формування у самого клієнта певної прихильності й лояльності до банку. Не варто забувати, що у періоди кризи банки конкурують за вкладення капіталу, і вже у періоди піднесення – за залучення ресурсів. Тому у будь-якій ситуації фізична особа може бути вигідним клієнтом для банку.

Список використаних джерел:

1. Основні показники діяльності банків України в абсолютних значеннях [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://aub.org.ua/images/grafi-3.pdf

2.     Кредити майбутнього: плаваюча ставка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.prostobank.ua/zhile_v_kredit/stati/kredity_buduschego_plavayuschaya_stavka