WEB-ресурс научно-практических конференций

Бондар О.О.

Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, Україна

ДО ПИТАННЯ   ПРО НАЯВНІСТЬ «АНАЛІТИЧНОЇ МОРФОЛОГІЇ»

Комплексне теоретико-лінгвістичне дослідження проблематики синтаксичного синтетизму і аналітизму не дозволяє оминути питання про синтетизм і аналітизм у морфології – не тільки через тісний зв’язок усіх рівнів мовної будови, а особливо цих галузей граматики, але й з огляду на те, що загальнотеоретичні уявлення про специфіку синтетичних і аналітичних структур і явищ у мовознавстві формувалися передусім у сфері морфології. При розгляді проблематики морфологічного синтетизму й аналітизму слід зважати на наявні в мові численні міжрівневі зв’язки, що можуть охоплювати й досліджувані явища. Детальніше вивчення проблематики аналітизму дозволило поставити низку супровідних проблем, а саме: які мови використовують аналітичні конструкції; чи можна говорити про мови аналітичного ладу, чи тільки про наявність відповідних конструкцій; де в аналітичних конструкціях проходить межа між синтаксисом і морфологією; чи можна розглядати аналітичну конструкцію як форму повнозначного слова тощо   [7 , с. 3 ] . Зачеплені питання співвідносяться, серед іншого, з проблемою меж слова [ 7 , с. 5]: в історії різних мов спостережені випадки, коли акцентно ослаблені форми службових слів у процесі історичних змін мови зливаються з повнозначним у єдине слово, перетворюючись на афікс [7 , с. 8 ] .

Таким чином, зазначене злиття «службового» слова з «повнозначним» дає підстави розглядати як утворення синтетичної конструкції, що діалектично приходить на зміну аналітичній (яка, у свою чергу, могла прийти на зміну давнішої синтетичної конструкції). Спроби опису високоаналітичної сучасної французької мови як синтетичної, близької до інкорпоруючої, належать Ж. Вандрієсу [4] і спираються на поняття фонетичного слова, співвідносного з поняттям аналітичного слова або аналітичної форми слова. Деякі дослідники навіть вважають за можливе виділяти спеціальну галузь аналітичної морфології (на межі між морфологією і синтаксисом) із основною одиницею – аналітичними конструкціями [3, с. 154].     

Дослідники визначають аналітичну морфологію як таку, в якій «граматизовані сполучення слів, службового і повнозначного <рос. знаменательного . – Авт.>, виступають з функціональної точки зору як форми повнозначного слова» [ 7 , с. 3], пор. про аналітичну = синтаксичну морфологію [ 3 , с. 156]. Пор. іще ширшу інтерпретацію морфології зі включенням у неї синтаксичних і лексичних явищ: [8]. Подібного погляду дотримується і В.В. Виноградов, зважаючи на еволюцію мовних форм: «Немає нічого в морфології, чого немає або раніше не було в синтаксисі й лексиці» [5, с. 29]. В.В. Виноградов розглядає процес ослаблення лексичного значення префіксів російської мови аж до повної його втрати і перетворення на відмінкові префікси [5 , с. 700 ] . Про близькість лексичного і морфологічного аналітизму, ідіоматичні риси обох явищ див.: [ 6 , с. 133]. Критику поділу слів на повнозначні і службові подає Т.М. Бертагаєв, який підкреслює наявність лексичного і граматичного значень у обох названих класів слів, хоча не виключає ослабленості одного зі значень [2 , с. 121–122 ] . Ідеться про протиставлення флективної морфології (морфології афіксів, внутрішньої флексії) як засобу утворення синтетичних форм слова нефлективній морфології (морфології службових слів, порядку слів) як засобу утворення аналітичних форм слова [13, с. 77]. Більше того, умовою існування аналітичної форми вважають її входження в парадигматичний ряд синтетичних форм [15], іншими словами, наявність «загального синтетичного тла» і «тла» у вигляді парадигми певного класу слів [11, с. 87–88].

Н.Д. Арутюнова підкреслює, що критеріями диференціації аналітичних форм слова і граматикалізованих сполучень слів має виступати не стільки міра втрати допоміжним словом власного лексичного значення і кожним із компонентів здатності вступати в самостійні синтаксичні зв’язки з іншими словами в реченні, скільки входження аналітичних форм слова в єдину систему граматичних протиставлень із морфологічними формами слова. Аналітичні форми слова можуть бути виділені лише в тих мовах, де розвинуті морфологічні форми в ролі основних [1, с. 89–91].   Незважаючи на якнайтісніший граматичний і змістовий зв’язок між елементами складної аналітичної форми, контактне положення, нерозривність (морфологічна неподільність) зовсім не є для цих елементів обов’язковими, а пов’язані з правилами порядку слів у мові. Коли службове слово в аналітичній конструкції є не морфемою, а словом, то вся конструкція виступає особливим видом словосполучення [7 , с. 9 ] . Водночас дослідник відзначає еквівалентність службового слова аналітичної конструкції словозмінній (формотвірній) морфемі і розглядає аналітичну конструкцію як форму повнозначного слова [7, с. 10] слідом за В.В. Виноградовим [5, с. 35]. Однак слід відзначити, що така інтерпретація природна в межах концепції В.В. Виноградова, який не вважає службове слово компонентом словосполучення і прирівнює його до афікса, але суперечлива в межах ідеї В.М. Жирмунського про службове слово як компонент словосполучення і водночас як афікс.

Спробу примирення двох позицій запропонував М.І. Стеблін-Каменський, який уважає сполучення службового слова з повнозначним синтаксичним за формою і морфологічним за змістом [1 2 , с. 21]. Сам В.М. Жирмунський вважає цю суперечність діалектичною, віддзеркаленням процесу морфологізації синтаксичних конструкцій і перетворення їх на форми слова, що відповідає процесові лексикалізації словосполучень. Граматикалізоване словосполучення (з супровідним ослабленням лексичного значення одного з компонентів словосполучення й перетворенням «повнозначного» слова на «напівслужбове» або «службове») розглядається ним як аналітична форма слова. Граматикалізація виступає результатом більш або менш повного абстрагування від конкретного лексичного значення. Аналітичне формотворення є процесуальним   із перехідними випадками більшої або меншої граматикалізації, що віддзеркалюють не класифікаційні ознаки, а процес розвитку і одночасного співіснування в мові послідовних ступенів граматикалізації (за приклад узято рос. буду, стану, начну + інфінітив із наростанням міри граматикалізації) [7, с. 11–13].                     

Існує   широке і вузьке розуміння аналітизму. В лінгвістиці СРСР перша інтерпретація панувала до лігвістичної дискусії 1950 р., друга ж, розроблена П.Ф. Фортунатовим і його школою (передбачає розмежування явища в лексиці і граматиці, а далі в морфології і синтаксисі), набула розповсюдження пізніше. В.М. Жирмунський уважає за доцільне протиставити «статичний морфологізм фортунатовської школи» процесуальному (тобто динамічному, а в ширшій часовій перспективі діахронічному. – Авт.) розглядові явищ мови, що дозволяє говорити про більшу або меншу граматикалізацію тих або інших аналітичних конструкцій, про різні ступені їх трансформації зі словосполучення   в аналітичну форму слова. Саме така точка зору, на думку дослідника, дозволяє розширити коло явищ аналітизму, наявних у більшості новоєвропейських мов як одна з тенденцій їх граматичного розвитку [ 7 , с. 6–7].  

З погляду порівняльно-історичного мовознавства навіть найбільш граматикалізовані дієслова-зв’язки виявляються в минулому лексично повнозначними, і тільки теперішній час індоєвропейського дієслова es - міг являти собою зв’язку ще у праіндоєвропейську добу, а для різних форм цього дієслова спостерігаються різні ступені граматикалізації [7, с. 43–46]. Деякі дослідники вважають доцільним диференціювати справжні аналітичні конструкції з повною граматизацією або граматикалізацією (перетворенням одного з компонентів, а саме службового слова, на формальний показник, граматичний формант, близький до морфеми, унаслідок утрати ним свого предметного значення) і напіваналітичні конструкції (термін В.М. Жирмунського [7 , с. 32 ] і К.Є. Майтинської [ 9, с. 309 ] ) з неповною граматизацією (коли службовий компонент зберігає хоча б ослаблене лексичне значення).

Б.О. Серебренников, критикуючи позиції В.М. Жирмунського, виступає за «вузький морфологізм» у визначенні форми слова проти «нефлективної морфології» [10, с. 100–101], виключаючи тим самим парадигматичне визначення аналітичних форм через їх співвіднесення з синтетичними [1]. На думку Б.О. Серебренникова, аналітичні конструкції передають додаткову якість, яку не можуть передати синтетичні конструкції і яка втрачається при перетворенні аналітичних форм на синтетичні. Загалом Б.О. Серебренников протиставляє «традиціоналістів» і «структуралістів», останні вважають аналітичні форми функціонально тотожними синтетичним. За визначенням дослідника, аналітичні конструкції являють собою не форми слова, а особливі словосполучення, що виражають якісні відношення [1 0, с. 102–104 ] . У межах функціонального підходу було запропопоновано замінити поняття аналітичної конструкції поняттями аналітичної словоформи і аналітичного слова [1 4, с. 221 ] .

Список використаних джерел:

1.    Арутюнова Н.Д. О критерии выделения аналитических форм / Н . Д . Арутюнова // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В . М . Жирмунский, О . П . Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. –   С. 89–93 .   

2.    Бертагаев Т.А. Сочетание слов и аналитическая конструкция / Т.А. Бертагаев // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 121–128.

3.    Бородина М.А. Синтез и анализ в современной и исторической грамматике французского языка / М.А. Бородина // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 152–166.

4.    Вандриес Ж. Язык / Жозеф Вандриес. – М., 1937.

5.    Виноградов В.В. Русский язык / В.В. Виноградов. – М.; Л. , 1947.

6.    Гак В.Г. Десемантизация языкового знака в аналитических структурах синтаксиса / В.Г. Гак // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В . М . Жирмунский, О . П . Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 129–142.

7.   Жирмунский В.М. Об аналитических конструкціях / В.М.   Жирмунский // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 5–57.

8. Кацнельсон С.Д. О грамматической категории / С.Д. Кацнельсон //   Вестник Ленинградского гос. ун-та. – 1948. – № 2. – С. 114–134.

9. Майтинская К.Е. Парадигматическая ограниченность аналитических форм (на материале венгерского и некоторых других языков) / К.Е. Майтинская // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 309–316.

10.   Серебренников Б.А. К вопросу о «морфологизме» / Б.А. Серебренников // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М.   Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 100–104.

11.   Солнцева Н.В. Анализ и аналитизм / Н.В. Солнцева, В.М. Солнцев // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П.   Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 80– 88.

12.   Стеблин-Каменский М.И. Грамматика норвежского языка / М.И. Стеблин-Каменский . – М.; Л., 1957.  

13.   Суник О.П. О понятиях «аналитическая форма слова» и «аналитический строй языка» / О.П. Суник // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 70– 79.     

14.   Храковский В.С. Аналитическая конструкция, аналитическая словоформа, аналитическое слово / В.С. Храковский // Аналитические конструкции в языках различных типов / Отв. ред. : В.М. Жирмунский, О.П. Суник. – М.; Л.: Наука, 1965. – С. 209–221.   

15.   Ярцева В.Н. Об аналитических формах слова / В.Н. Ярцева // Морфологическая структура слова в языках различных типов. – М.; Л. : Наука , 1963. – С. 52–59.