WEB-ресурс научно-практических конференций

Безверха І.А.

Київський національний економічний університет імені В.Гетьмана, Україна

ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКСПОРТУ

Протягом багатьох десятиліть держави незалежно від ступеню розвитку намагаються створити умови для збільшення експорту, справедливо очікуючи від нього збереження та створення нових робочих місць та забезпечення економічного зростання. З іншого боку, експортна діяльність обіцяє виробникам нових споживачів, а отже розширення виробництва і додатковий прибуток.

Ще десятиліття тому Е.Генктурк та М.Котабе в результаті дослідження впливу використання програм сприяння експорту дійшли висновку, що практика експортного маркетингу та використання компаніями урядових програм підтримки експорту є важливими факторами для досягнення успіху у експортній діяльності [1].

Сьогодні в арсеналі країн є багато важелів вливу на обсяг еспортного потоку, застосування яких в певній комбінації полегшує виробнику шлях до інших ринків. До числа інструментів підтримки експорту належать стимулювання експорту (зокрема, субсидування, фінансування та страхування експортних поставок, створення пільгових податкових умов), зняття обмежень на експорт (збільшення/скасування квот, ліцензій) та інформаційне сприяння.

Інформаційною підтримкою національного експорту є надання державою практикуючим та потенційним еспортерам інформації, необхідної для підготовки та укладення вигідних міжнародних торгових контрактів, а також інформації іноземним контрагентам про національних виробників та їх продукцію.

Глобалізація відкрила доступ національним виробникам до світових ринків, а технологічний стрибок в сфері комунікацій полегшив доступ до інформації про ці ринки. Якщо раніше одержати інформацію про експортні можливості до інших країн можна було у міністерствах зовнішньої торгівлі та закордонних справ, то з появою Інтернету, можливості виробника у пошуку бізнес-партнерів або інформації по певні ринки для використання у маркетингових дослідженнях збільшилися багатократно. Тим не менше, така відкритість зовсім не обмежила роль держави, адже для збору, систематизації та аналізу потрібної інформації необхідні час, фінансові ресурси, знання сучасних технологій та іноземних мов. Тому самостійно успіху тут досягають великі експортноорієнтовані компанії і особливо транснаціональні корпорації, які мають або власні підрозділи, що вивчають цільові ринки, або фінансові ресурси для залучення маркетингових компаній для виконання робіт по збору та аналізу необхідної інформації про певний ринок. А зусилля держави у забезпеченні інформацією орієнтовані в першу чергу на малі та середні підприємства [ 2 ] .

Чим саме цікавляться компанії, що експортують або планують еспортувати свої товари та послуги? Предметом інтересу є інформація про

· експортні процедури (наприклад, експортний контроль, ліцензування, квотування);

· торговельні угоди, які можуть полегшувати доступ на цільовий ринок;

· ринки в цілому, певних країн чи груп країн (торговельна статистика, культурні особливості тощо);

· цінову кон’юнктуру;

· торговельне регулювання (тарифні та нетарифні бар’єри на шляху до виходу на ці ринки);

· компанії, що можуть бути потенційними покупцями/клієнтами;

· регулювання підприємницької діяльності в інших країнах, в тому числі розв’язання торгових суперечок.

Уряди використовують різноманітні форми надання інформації – друковану продукцію (брошури, буклети, каталоги, листівки), семінари, консультації, довідкові послуги, надання послуг в сфері маркетингового аналізу, створення експортних веб-порталів. Останнім сьогодні приділяється особлива увага, оскільки вони набули значного розповсюдження і не тільки поєднують інформаційну та довідкову (інтерактивну) функції, надаючи інформацію про окремі компанії, галузі та країни, а й є місцем для оголошення урядових програм підтримки експорту та реклами друкованої продукції, призначеної для національних експортерів та імпортерів з інших країн. Наприклад, відповідний портал уряду США — export . gov — пропонує допомогу у покроковій розробці експортного плану, підтримку у визначенні обсягів та можливих джерел фінасування (урядові програми фінансової підтримки експорту, програми надання федеральних грантів), семінари, тренінги та консультації торговельних спеціалістів телефоном та електронною поштою.

Попри стрімкий розвиток технологій в сфері комунікацій, експортери загалом погоджуються з тим, що відвідання іноземних ринків залишається необхідним для одержання релевантної інформації та прийняття рішення про вихід виробника на ці ринки. Наприклад, уряд Великої Британії організовує поїздки, так звані торговельні місії, які є частиною державних програм підтримки експорту малих та середніх підприємств [3]. Торгово-промислові палати і галузеві асоціації так само можуть виступати в якості ініціаторів та спонсорів подібних місій.

Інформаційна підтримка в певних формах надається і українським експортерам. Так, з 2001 року випускається програмно-інформаційний комплект «Каталог «Импортеры и Экспортеры Украины», який складається з книги, CD-диску та доступу до бази даних на сайті eximbase.com і містить інформацію про найбільших експортерів та імпортерів України. З 2008 року працює портал «Державна підтримка українського експорту» ( ukrexport . gov . ua ). Він містить інформацію про тендери та бізнес-події у світі, торговельну статистику, існуючі можливості та умови експорту до основних країн світу, дає можливість двостороннього пошуку бізнес-партнерів як для українських, так і для іноземних компаній. Але попри твердження про надання консультаційних послуг, насправді, така опція як можливість спілкування в будь-якому режимі з торговельними спеціалістами відсутня, деякі розділи недостатньо заповнені. Наприклад, незважаючи на існування розділу «законодавство щодо зовнішньо-економічної діяльності», перелік законодавчих актів не дає цілісного уявлення про алгоритм експортних процедур, що було б особливо важливо для виробників, які не мають досвіду експортної діяльності. Обмежені можливості державних фінансів не дозволяють широко використовувати таку форму підтримки, як торговельні місії, проте під час закордонних візитів президента та прем’єр-министра, певну частину делегації складають представники українських компаній.

Отже, інформаційна підтримка національного експорту стала невід’ємною частиною торговельної політики та комерційної дипломатії багатьох країн. Спрямована на передачу досвіду та різноманітної інформації щодо експортної діяльності та ринкових можливостей, вона дозволяє національному виробнику прийняти виважене рішення про вихід на новий іноземний ринок. Україна володіє необхідними інструментами інформаційної підтримки, і розширення їх переліку в подальшому певною мірою залежатиме від фінансових можливостей держави. Але існуючим зусиллям поки що бракує системності у використанні наявних інструментів, налагодження зворотнього зв’язку з експортерами та інтеграції їх інтересів з національними інтересами.

Список використаних джерел:

1. Gencturk , Esra F. and Masaaki Kotabe. The Effect of Export Assistance Program Usage on Export Performance: A Contingency Explanation [ Електронний ресурс ] // Journal of International Marketing . – 9 (2). – 2001 . – P .51-72. — Режим доступу : http://www.jstor.org/pss/25048850

2. Hamill Jim . The Internet and international marketing [ Електронний ресурс ] / Jim Hamill // International Marketing Review . – 14,5. – P .300-323. — Режим доступу : http://www.iei.liu.se/program/civilek/kurser/ar_2/722g93/uppladdning-av-artiklar-infor-artikelseminarium/1.254400/Theinternetandinternationalmarketing.pdf

3. Spence , Martine M. Evaluating Export Promotion Programmes: UK Overseas Trade Missions and Export Performance [ Електронний ресурс ] // The Thesis, Middlesex University Business School, Middlesex University, June 1999. — Режим доступу : http://eprints.mdx.ac.uk/6566/1/Spence-evaluating_export_ptomotion.phd..pdf