WEB-ресурс научно-практических конференций

Чекамова О.І.

Інститут рису НААН, Україна

ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ КАПІТАЛІЗАЦІЇ НОВАЦІЙ В НАУКОВИХ УСТАНОВАХ АГРАРНОЇ СФЕРИ

Ринкові трансформації в аграрному секторі країни вимагають концептуальних змін в науковому забезпеченні галузі, доведенні завершених наукових розробок до споживачів, забезпеченні відповідності наукоємної продукції потребам ринкової економіки та інноваційній моделі економічного зростання. В контексті впровадження інноваційної моделі розвитку науки актуальним є питання створення ефективної системи управління створюваними інноваціями. В сучасних ринкових умовах науковим установам УААН не завжди вдається своєчасно перебудувати свою роботу та презентувати свої наукові досягнення у вигляді ринково привабливого інноваційного продукту. Ринкова система диктує зміну цільової орієнтації наукової установи. Якщо раніше при оцінці діяльності наукової установи акцентувалася увага на науковій складовій, то в сучасних умовах основними критеріями, за якими оцінюється діяльність наукової установи, є здатність максимально ефективно реалізувати результати досліджень, тобто ринкова складова продукту.

В даному контексті науковий інновінг є тією системою, що дозволяє об’єднати окремі етапи в цілісну систему безперервного продукування інновацій [1, с. 15].

Науковий інновинг – це система прагматичної творчості в науковій сфері, яка передбачає побудову науково-інноваційного процесу з метою створення конкурентоспроможної наукомісткої продукції з високим інноваційним потенціалом. Згідно системи інноваційного провайдингу [1, с. 64], процес створення інновацій відбувається в кілька етапів:

- створення науково-технічних знань (отримання результатів науково-технічних робіт – закінчених наукових розробок);

- капіталізація їх в якості нематеріальних активів (доведення наукових розробок до рівня інновацій);

- трансфер інновацій у виробництво.

В процесі створення інновацій пропонується на кожному етапі розвитку продукту оцінювати за такими аспектами: технічний рівень наукової розробки, ринкова оцінка, та фінансова оцінка інновації [2, с. 103-109]. Для наших цілей будемо оцінювати розробку з двох аспектів: науково-технічного та ринкового, куди входить фінансова оцінка та оцінка ринкового попиту на продукт.

Якщо раніше діяльність наукових установ була орієнтована на наукову значимість результатів, то ринкові умови передбачають оцінку результативності наукової діяльності з позицій ринкового попиту та вартісних показників. Тобто наукові установи повинні трансформувати свою діяльність від продукування розробок (ціль – створення розробок) до пропозицій на наукоємному ринку власних наукових розробок у вигляді, привабливому для споживача (ціль – комерціалізація розробок). Змінюється мета діяльності, а з нею – видозмінюється і система діяльності установи. Зміну мети і відповідно перебудову організаційного процесу наукової діяльності установ ілюструє схема науково-інноваційного процесингу [3, с. 191]. Згідно цієї схеми, основними етапами створення інновацій є створення наукових розробок, капіталізація розробок (доведення розробок до стану, придатного для передачі) та власне трансферу інновацій. Мета діяльності наукової установи змістилась з етапу створення наукових розробок до трансферу інновацій.

Процес створення знань має чітку регламентацію згідно ДСТУ 3973-2000 [4]: вибір напряму дослідження – теоретичні та експериментальні дослідження – узагальнення і оцінювання результатів досліджень, складання звітної документації – приймання НДР. Закінчується цей процес рекомендаціями щодо способу використання результатів НДР.

Процес капіталізації наукової продукції не є чітко формалізованим, організацію його виконання віддано на розсуд самих наукових установ. Ця діяльність для установ є досить новою і тому ще не напрацьовані відповідні механізми її здійснення. Також слід зазначити, що при капіталізації власних розробок не завжди враховуються всі аспекти процесу, таким чином, цей процес не виконується оптимальним чином.

Формалізація процесу капіталізації наукових розробок в системі УААН дає можливість сформувати єдині вимоги до об ’ єктів інтелектуальної власності при внесенні до Депозитарію інтелектуального капіталу [1, с. 60].

З метою впорядкування та структуризації процесу поетапної капіталізації об ’ єктів інтелектуальної власності розроблений порядок за етапами капіталізації схеми науково-інноваційного процесингу [3, с. 191]. Він передбачає проведення капіталізації послідовно за такими етапами:

- формування об ’ єктів новаційних прав;

- формування об’єктів виключних прав;

- формування об ’ єктів майнових прав.

Формування об ’ єктів новаційних прав визначається наступними діями:

- ідентифікація наукових розробок. З метою виявлення закінчених наукових розробок пропонується анкетування виконавців досліджень проводити щорічно після затвердження звітів про науково-дослідні роботи до затвердження робочих програм на наступний рік. Розглядаються закінчені НДР (результатом НДР повинна бути розробка), перехідні НДР (наукова розробка може виділитись на проміжному етапі досліджень). Анкетування також пропонується проводити при плануванні нових НДР для виявлення прогнозних розробок та більш детального прогнозування їх використання. Результати анкетування в цьому разі обговорюються і уточнюються спільно керівництвом і фахівцями та затверджуються керівництвом наукової установи. Перелік питань анкети можна поділити на кілька блоків:

- виявлення наукової розробки;

- вивчення аналогів та вибір прототипу розробки;

- визначення техніко-економічних показників розробки;

- визначення науково-технічного рівня розробки;

- виявлення можливих способів використання та обсягів використання розробки.

Для розгляду питань останнього блоку в якості експертів повинні виступати безпосередні виконавці досліджень, а також керівництво установи та фахівці з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій. На основі узагальнення отриманих даних пропонується розробляти прогноз можливих способів використання та обсягів використання розробки:

- класифікація розробок. Після виявлення всіх можливих об ’ єктів інтелектуальної власності повинна проводиться їх класифікація згідно схеми класифікації та шифрів інновацій в агропромисловому виробництві [2, с. 190];

- документування розробки. Особливої уваги заслуговує опис наукової розробки. Його рекомендується зробити на кількох рівнях деталізації в зв ’ язку з тим, що дані стосовно наукової розробки можуть використовуватись для різних цілей. Рекомендується робити опис, поступово деталізуючи його, від короткого опису – в обсязі однієї сторінки, до докладного опису, який в наглядному вигляді демонстрував би конкурентні переваги розробки. окремими додатками можуть бути включені описи та відомості , які є комерційними, науковими секретами. Такі відомості передаються тільки після укладання угоди про дотримання умов конфіденційності інформації;

- реєстрація розробки. Всю зібрану документацію на розробку пропонується розглядати Вченою радою, реєструвати та вносити до бази даних інтелектуального капіталу установи. На основі бази даних до інформаційного звіту наукової установи в кінці року вноситься інформація щодо завершених наукових розробок.

Формування об ’ єктів виключних прав передбачає виконання таких дій:

1)    правова експертиза. Обґрунтовується економічна доцільність виду правової охорони (активна чи пасивна охорона). Обирається вид правового захисту наукової розробки;

2)    патентна охорона. За результатами патентних досліджень виявляються патентоспроможні наукові розробки. Здійснюється патентування розробки або Здійснюється реєстрація та охорона авторських прав та ноу-хау;

3)    розподіл прав . Згідно чинного законодавства України, право власності на об ’ єкт інтелектуальної власності, створений в результаті службових обов ’ язків, належить роботодавцю за умов виплати винагороди авторам розробки згідно угод між авторами і власниками розробки. Тому встановлюється такий порядок регулювання прав між авторами і власником розробок:

- на етапі створення наукових розробок виконавці досліджень укладають угоди про передачу прав на об ’ єкти інтелектуальної власності, створених в процесі виконання службових обов ’ язків. В угоді вказується відповідний об ’ єкт інтелектуальної власності, термін створення, розмір і умови виплати винагороди;

- фактом передачі розробки авторами власнику вважається реєстрація розробки в базі даних інтелектуального капіталу наукової установи;

- виплата винагороди авторам розробки відповідно до укладеної угоди.

Формування об’єктів майнових прав інтелектуальної власності передбачає виконання наступних дій:

- проведення оцінки згідно Порядку визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік та інших нормативно-правових актів, які регламентують оцінку об'єктів права інтелектуальної власності;

- постановка на бухгалтерський облік об’єктів права інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів;

- розробка системи захисту виключних та майнових прав в залежності від об ’ єктів інтелектуальної власності (об ’ єкти промислової власності, сорти рослин, об ’ єкти авторського права, тощо).

Таким чином, формалізація процесу капіталізації наукових розробок в наукових установах аграрної сфери дасть можливість:

- сформувати та контролювати процес трансформації наукових розробок в інновації;

- отримати систему капіталізованих об ’ єктів, готових до етапу комерціалізації;

- оперувати задокументованими розробками в якості складових при формуванні комплексних інноваційних продуктів;

- оцінювати активи установи щодо перспективності подальшого використання чи утилізації.

Список використаних джерел:

1. Володін С.А. Шляхи інноваційного розвитку системи УААН / С.А. Володін . – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 140 с.

2. Коммерческое управление российских научно-исследовательских институтов / п од общ . ред. М.А. Аллингтона , Дж. Р. Мэтьюза . – М. 2001. – 486 с.

3. Володін С.А. Теоретико-методологічні та організаційні засади інноваційного провайдингу на наукоємному аграрному ринку / С.А. Володін – К.: ЗАТ « Нічлава », 2007. – 384 с.

4. ДСТУ 3973-2000 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт. Загальні положення / Держстандарт України. – К.: Держстандарт України, 2001. – 18 с.