WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Дерій Ж.В., к.е.н . Зосименко Т.І.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

МІСЦЕ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ

Сучасна світова економічна думка сформувала принципово нові погляди на цивілізаційний процес. Парадигма сталого розвитку пріоритетним визнає не накопичення матеріальних благ, а розвиток людини та її потенціалу. Тобто особа, її потреби та розвиток визнано основними чинниками суспільного прогресу, першочерговим змістом соціальної політики держави.

Концепція соціально орієнтованої ринкової економіки ґрунтується на поєднанні принципів побудови ринку та соціальної компенсації. Для України, яка є представником трансформаційного суспільства, така модель визнає розвиток економіки як цілісної системи, а не як механічне поєднання окремих елементів. Тому комплексний розвиток регіонів України передбачає різностороннє, всебічне, пропорційно взаємопов’язане стабільне функціонування усіх галузей господарства, що в свою чергу забезпечить швидкі темпи зростання продуктивних сил і підвищення ефективності виробництва.

Якісною характеристикою такого розвитку на сьогодні є пропорційність у людській діяльності, динамічна рівновага між ресурсами, що створює підвалини для максимально ефективного використання трудових ресурсів зокрема. Саме структурні зміни в економічній системі стали основою для формування людського капіталу в Україні.

У складі національного багатства людський капітал виділяють поряд з фізичним, фінансовим та природним капіталом. Перетворення людського фактора на провідну складову продуктивних сил відбулось у середині ХХ ст., і на сьогодні незаперечним є той факт, що в умовах ринку людський капітал – це особа та її здібності до високоефективної праці.

Людський капітал, під яким розуміється інтенсивний продуктивний фактор розвитку економіки, суспільства, родини, що включає освічену частину трудових ресурсів, знання, інструменти інтелектуальної та управлінської праці, середовище проживання та трудової діяльності, визнано на сьогодні основним стратегічним ресурсом розвитку соціально-економічної системи.

Людський капітал помилково ототожнювали з трудовими ресурсами. Проте людський капітал поняття ширше ніж трудові ресурси, так як у його складі крім трудових ресурсів відображаються накопичені інвестиції в освіту, науку, здоров’я, безпеку, якість життя, в елементи інтелектуальної праці, в середовище функціонування людського капіталу та ін.

Поряд з іншими формами людський капітал має свої характерні риси, зокрема:

–   людський капітал і його носій – людина, є невід’ємними;

–   людський капітал приносить своєму власнику певні доходи;

–   людський капітал має економічну вартість;

–   формування людського капіталу вимагає певних витрат як від людини, так і від суспільства;

–   для суспільства людський капітал є головною цінністю та визначальним фактором економічного розвитку.

Формування людського капіталу за сучасних умов відбувається за рахунок інвестицій у підвищення рівня та якості життя населення, освіту, здоров’я, інтелектуальний розвиток, безпеку та ін. Крім національної компоненти людський капітал може формуватись і за рахунок притоків з інших країн. Проте спостерігаються і зворотні процеси. Так званий “відтік умів” є втратою людського капіталу та коштів на його формування.

Людський капітал єдиний активний вид капіталу, поряд з тим, що всі інші є пасивними. Інвестування в людський капітал разом з інвестуванням в матеріально-речові складові суспільного виробництва, є постійним джерелом економічного зростання та добробуту. Проте інвестування в людину є більш вигідним у порівнянні з інвестиціями у інші форми, так як це приносить значний ефект як за обсягом так і за тривалістю. Крім того, такий ефект має інтегральний характер, що виражається у поєднанні економічного і соціального ефектів. Відповідно такі інвестиції несуть певну віддачу у вигляді підвищення продуктивності праці, зростання якості та рівня життя, зміцнення добробуту суспільства. Тобто існують взаємозалежності між інвестиціями в людський капітал та економічним зростанням. Вкладення в забезпечення здоров’я, освіту, культуру прямо впливають на зростання продуктивності праці і отримувані працівником доходи. Як наслідок це веде до накопичення національного багатства, зменшення соціальної нерівності у суспільстві, зростання конкурентоспроможності країни.

Серед основних стимулів розвитку людського капіталу можна виділити такі як конкуренція, інвестиції, інновації. Саме інновації сприяють формуванню високоінтелектуального прошарку суспільства, який буде визначати стратегію розвитку держави на перспективу.

Таким чином можна стверджувати, що до найважливіших сучасних економічних закономірностей, які притаманні більшості країн світу, відноситься інтелектуалізація життя, як економічного так і соціального. З одного боку зростає роль третинного сектору економіки, а з іншого інтелектуалізується діяльність всередині всіх галузей господарства. І ці тенденції сприяють формуванню та вдосконаленню людини, її професійного, освітнього наукового потенціалу, тобто сучасне постіндустріальне суспільство   – це процес розвитку людського капіталу та інноваційної економіки.

Список использованных источников :

1. Колот А.М. Соціалізація відносин у сфері праці в контексті стійкого розвитку: монографія / А.М.   Колот , О.А.   Грішнова , О.О.   Герасименко . – К.: КНЕУ, 2010. – 348 с.