WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Федулова І.В.

Національний університет харчових технологій, м. Київ, Україна

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Важливим аспектом дослідження рівня продовольчої безпеки в країні і регіонах є розробка систем показників, що дозволяють оцінити стан цієї безпеки. У сучасній літературі існує велика різноманітність пропонованих показників, багато з них – прості коефіцієнти та індекси, які різними авторами по-різному називаються. На наш погляд, оптимальними є показники, запропоновані у згаданій раніше Комплексній програмі підтримки розвитку українського села.

Перший із них – критерій достатності продовольчого споживання, який визначається відношенням фактичного рівня споживання до науково обґрунтованих норм за основними групами продовольчих продуктів.

Другий показник – критерій доступності продовольчого споживання. Визначається відношенням вартості річного набору продуктів харчування, що відповідає науково обґрунтованим нормам на одну людину, до річного доходу на одну людину. Отже, цей показник дозволяє визначити, який відсоток доходу середньостатистичний споживач повинен витратити на харчування відповідно до фізіологічних норм.

Третій показник – критерій продовольчої незалежності країни. Це частка імпортованого продовольства у загальному обсязі спожитого продовольства. Пороговою величиною встановлено 30 %. Фактичний показник в Україні 13,7% [ 1 ].

На рис. 1 показані результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки. На відміну від результатів зовнішньої торгівлі в Україні загалом результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства протягом всього досліджуваного періоду мають позитивне сальдо, як має тенденцію до зростання і становить у 2010 році 4,17 млрд. дол. США. Різке зростання експорту і імпорту починається із 2008 року, намічені у цьому періоді тенденції спостерігаються протягом наступних років.

Рис. 1. Зовнішня торгівля харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки (розраховано за [2])

На рис. 2 показано яку частину займає експорт і імпорт зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України протягом 2000-2010 років. Аналіз дозволяє зробити висновки, що з 2006 року зростає частка експорту харчової промисловості і продукції сільського господарства в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України, а з 2007 року відбувається поступове зростання аналогічних показників імпорту. Дослідження показало, що динаміка експорту і імпорту зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства достатньо точно описуються квадратичними трендами. Лінії апроксимації даних і рівень їх достовірності показані на рис. 3. Точність дослідження підтверджується показниками Фішера і середньоквадратичного відхилення, що говорить про те, що за результатами даного дослідження можна робити достовірні висновки. За результатами дослідження трендів можна зробити висновки що останнім часом намітилася тенденція зростання експорту і імпорту продукції харчової промисловості і сільського господарства. При чому швидкість зростання експорту перевищує швидкість зростання імпорту.

Рис. 2. Питома вага експорту та імпорту зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства в загальному обсязі експорту та імпорту зовнішньої торгівлі України за 2000-2010 роки, % (розраховано за [2])

В загальному обсязі експорту серед продуктів харчової промисловості і сільського господарства найбільшу часку у 2000 і 2003 році займали готові харчові продукти, у 2001-2002 році і починаючи з 2004 року – продукти рослинного походження (рис. 3).

Рис. 3. Товарна структура експорту у зовнішній торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки, % (розраховано за [2] )

В загальному обсязі імпорту серед продуктів харчової промисловості і сільського господарства найбільшу часку протягом періоду дослідження займали готові харчові продукти, на другому місці продукти рослинного походження і на третьому – живі тварини і продукти тваринного походження (рис. 4).

Рис. 4. Товарна структура імпорту у зовнішній торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки, % (розраховано за [2])

Дослідження коефіцієнту покриття імпорту експортом по окремим товарним групам харчової промисловості і продукції сільського господарства дозволило виявити по яких товарних групах Україна має високий рівень забезпечення, а по яким її забезпечення відбувається певним чином за рахунок імпортного товару.

Так, по групі живі тварини і продукти тваринного походження цей коефіцієнт з 3,53 у 2000 році знизився до 0,62 у 2010, тобто у 5,7 разів (рис. 5). Це говорить про те, що останнім часом у розвитку тваринництва відбувається певний занепад хоча у 2010 році цей коефіцієнт краще ніж у 2008-2009 роках.

По групі готових харчових продуктів за досліджуваний період суттєвих змін не відбулося (рис. 5), що свідчить про низький експортний потенціал харчової промисловості і ця картина протягом останніх десяти років не змінилася. Ключовою причиною такої динаміки є ціна. Внаслідок сильної інфляції українські харчові продукти починають програвати іноземним не тільки за якістю, але й за ціною. Застарілі потужності, дорога сировина призводять до високої собівартості продукції Також значною проблемою тут виступає низький рівень захисту ринків і неоднакові умови для роботи порівняно із імпортерами. Після вступу нашої країни у СОТ доступ іноземного виробника на національний ринок значно спрощено, а саме, по окремим групам товарів харчової промисловості передбачено нульові ставки мита. Так, наприклад, до 2008 року, до імпорту молокопродуктів в Україну застосовувалася специфічна ставка мита, що у переведенні в адвалерну була значно вищою. З 2008 року Україна перейшла на застосування адвалерної ставки мита, а 1.01 2001 року передбачено нульові ставки імпортного мита на молочну продукцію. Також значна кількість проблем експортерів в Україні пов’язана із внутрішнім регулюванням, неповерненням ПДВ і корупцією.

По групах продуктів рослинного походження і жирів та олій рослинного і тваринного походження відбувається зростання коефіцієнту покриття імпорту експортом протягом 2000-2010 років (рис. 5). Це говорить про те, що в структурі цих груп є певні товари, експорт яких в Україні має суттєве значення для розвитку харчової промисловості, сільського господарства і Украйни в цілому. В подальшому буде розглянуто коефіцієнт покриття імпорту експортом в структурі кожної товарної групи.

Рис. 5. Коефіцієнт покриття імпорту експортом по окремим товарним групам харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки (розраховано за [2])

У табл.2 показані коефіцієнти покриття імпорту експортом основних видів продукції: м’ясної і молочної галузі. Як видна із аналізу коефіцієнт покриття імпорту по молоку і молочним продуктам значно перевищує аналогічний показник по м’ясу і м’ясним продуктам. Відповідно, у 2009 році на 1 гривню імпорту м’яса і м’ясної продукції приходиться 9 копійок експорту, а у 1995 році – було майже 10 гривень. Це є негативною тенденцією розвитку м’ясного ринку, так як при цьому обмежуються можливості вітчизняного виробника на внутрішньому ринку щодо забезпечення потреб споживача вітчизняною продукцією. У 2009 році на 1 гривню імпорту молока і молочної продукції приходиться 2,02 гривні експорту. Це є позитивним для вітчизняного виробника,але за умов насиченості місткості ринку даного виду продукції.

Таблиця 2. Коефіцієнти покриття імпорту експортом за 2000-2009 роки

Розраховано за [3] .

Харчова промисловість завжди була інвестиційно-привабливою і перспективною щодо подальшого розвитку, її називають індикатором благополуччя українців і раніше вважали двигуном економічного зростання. Але падіння рівня доходів серед українців і наплив імпорту можуть докорінно змінити цю ситуацію. Сьогодні харчова промисловість України переживає падіння, але зростання цін на продукцію частково перекриває падіння виробництва в натуральному виразі. В сучасних умовах, коли приток інвестицій в країну майже відсутній, а внутрішньому попиту загрожує подальше падіння, потрібно знайти механізм підтримки сільського господарства і вітчизняного виробника.

Список використаних джерел:

1. Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період 2015 року (проект) // Економіка АПК. – 2007. – № 1. – С. 3–49 , 12.

2. Зовнішня торгівля України [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Сільське господарство України за 2009 рік. Статистичний збірник / за ред. Ю.М. Остапчука. –   К.: ДП «Інформаційно-Аналітичне агентство», 2010. – 375 с.