WEB-ресурс научно-практических конференций

Гончар В.П.

Сумський нац і ональний аграрний університет , Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Від якості внутрішнього контролю залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства. В аграрному секторі проблема організації і підвищення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю стоїть особливо гостро. Під час навчання начальників та спеціалістів економічного та бухгалтерського відділів сільськогосподарських підприємств, що проводилось Головним управлінням агропромислового розвитку Сумської ОДА нами було проведено експрес-анкетування, з метою дослідження стану внутрішнього контролю на підприємствах аграрного сектору.

В анкетуванні прийняло участь 60 осіб, з них за посадами: керівники підприємств – 3 особи (5%), фінансові директори – 2 особи (3%), бухгалтери, в т.ч. головні – 33 особи (55%), економісти, в т. ч. головні – 22 особи (37%). Слід зазначити, що два анкетованих підприємства, що складає 3% загальної кількості, мають державну форму власності, решта 58 підприємств (97%) є приватними, з яких за організаційно-правовою формою 65% – це товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), 27% – приватні підприємства (ПП), 5% – акціонерні товариства (АТ). За кількістю працюючих ми розділили підприємства на три групи: малі, що мають до 50 осіб (таких виявилось 32%), середні, що мають від 51 до 250 осіб (60%), великі – з кількістю робітників більше 251 особи (8%).

Анкета складалась з семи запитань щодо оцінки стану внутрішнього контролю на підприємстві. Досвід наших попередніх досліджень говорить про те, що в більшості сільськогосподарських підприємств єдиним органом внутрішнього контролю є ревізійна комісія. В той же час окремі підприємства не мають навіть ревізійної комісії, створення якої є обовязковим згідно законодавства. Тому, першим було питання: «Чи є на підприємстві ревізійна комісія?». Стверджувальну відповідь на це питання дало 72% респондентів. З них 62% зазначають, що ревізійна комісія проводе засідання лише один раз на рік, 3% – 2-3 рази на рік, 7% – 4-6 разів на рік. Періодичність засідань один раз на рік вказує на те, що ревізійні комісії, скоріш за все, створені формально і не виконують необхідних функцій. За даними анкетування з більшою періодичністю відбуваються засідання в ТОВ і АТ. Сімнадцять респондентів (28%), взагалі, стверджують, що ревізійної комісії на їх підприємстві не має, з них одне підприємство є державним, десять – ПП, шість – ТОВ.

Позитивним є той факт, що на 12 великих підприємствах (20%) крім ревізійної комісії функціонує ще служба внутрішнього контролю або штатний контролер. При цьому в половині зазначених підприємств діяльність служби внутрішнього контролю (штатного контролера) регулюється внутрішніми нормативними документами (положеннями, інструкціями), 50% підприємств таких документів не має, що, відповідно, відбивається на результатах їх роботи.

Дослідження показали, що із загальної кількості анкетованих підприємств приватної форми власності за останні три роки на 81% підприємств незалежна аудиторська перевірка не проводилась, на 9% – проводилась щорічно, на 10% – проводиться рідше. Тобто, не маючи власної, належним чином організованої системи внутрішнього контролю, тільки 9% підприємств щорічно звертаються за допомогою до аудиторів. Якщо вирахувати з їх кількості АТ, для яких аудит є обов’язковим, то таких підприємств залишиться лише 4%. Аналіз анкет показує, що 18% підприємств, які не мають навіть ревізійної комісії, за останні три роки жодного разу не користувались аудиторськими послугами. Це окремі середні та малі ТОВ та ПП.

Потребу в здійсненні заходів з покращення функціонування системи внутрішнього контролю на підприємстві підтвердило 58% респондентів, 42% заперечили необхідність таких заходів. Із запропонованих в анкеті заходів 14% обрали реорганізацію системи управління, в т.ч. і системи внутрішнього контролю; 9% – реорганізацію системи внутрішнього контролю; 9% – запровадження служби внутрішнього контролю (посади внутрішнього контролера); 34% – запровадження служби внутрішнього аудиту (посади внутрішнього аудитора); 26% – підвищення кваліфікації бухгалтерів, внутрішніх контролерів; 43% – розробку внутрішніх нормативних документів (положень, інструкцій) з питань регулювання діяльності внутрішніх контролерів (аудиторів). Жоден з респондентів не зазначив інших можливих заходів, виходячи з власних міркувань і потреб підприємства, що також передбачалось в анкеті.

З 42% підприємств, які за результатам анкетування заперечили потребу в заходах з поліпшення функціонування системи внутрішнього контролю, 10% – це ПП, які не мають ні ревізійної комісії, ні служби внутрішнього контролю, і не користуються послугами аудиту. Решта – це ПП з формально діючою ревізійною комісією. Виключення складає єдине ТОВ, органи внутрішнього контролю, якого представлені ревізійною комісією та штатним інспектором з інвентаризації. Цікаво, що респонденти, які заперечили необхідність проведення будь-яких заходів, за посадами бухгалтери і економісти. Тобто, керівники і фінансові директори, що приймали участь в анкетуванні все ж таки розуміють недосконалість стану системи внутрішнього контролю своїх підприємств.

Підводячи підсумок і узагальнюючи показники, можна сказати, що в аграрному секторі Сумської області тільки близько 10% підприємств мають належний стан організації внутрішнього контролю. Стан внутрішнього контролю 10-20% підприємств є незадовільним. В 70-80% сільськогосподарських підприємств внутрішній контроль, на нашу думку, організовано на задовільному рівні. Добре організовано систему внутрішнього контролю, в основному, в АТ і великих ТОВ, незадовільно – в малих ПП. При цьому, майже половина керівників і фахівців дійсно визнає потребу в запровадженні на підприємствах служб внутрішнього контролю чи внутрішнього аудиту, та в розробці і застосуванні нормативного забезпечення їх діяльності. Чверть фахівців наголошують на актуальності проведення заходів з підвищення кваліфікації.