WEB-ресурс научно-практических конференций

Коваленко Г.В.

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

Розвинення інтеграційних процесів – запорука ефективного розвитку аграрного сектору регіону

На сучасному етапі розвитку інтеграційних процесів сприяють необхідність виходу аграрних підприємств з кризи і стабілізація економічного стану, потреба у відновленні виробничо-господарських зв'язків, дотримання інтересів усіх галузей і господарюючих суб'єктів, вдосконалення управління виробничо-економічними процесами, підвищення ефективності використання власності в агропромисловому виробництві.

Найбільш активним періодом розвитку агропромислової інтеграції в аграрному секторі можна вважати 70-80 роки, тобто за часи існування Радянського Союзу. Саме у той період була прийнята Постанова ЦК КПРС щодо подальшого розвитку спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції [1]. Свідченням її успішного виконання стала поява багатьох сільськогосподарських підприємств, які широко застосовували промислові технології, тобто відбувалося інтегрування виробництва сільськогосподарської продукції з її зберіганням, переробкою та реалізацією. Серед таких підприємств були спеціалізовані радгоспи, птахофабрики, тваринницькі ферми. Наприкінці 80-х років найбільш розповсюдженими формами інтегрованих об‘єднань були агрофірми, агрокомбінати та агропромислові об‘єднання, які ефективно функціонували і були досить великими формуваннями. В країні на кінець 1990 р. налічувалося 252 агрофірми, 214 агрокомбінатів та 297 агропромислових об‘єднань [ 2 ] . В Миколаївській області одне агропромислове об‘єднання «Висунь» Березнегуватського району включало 18 колгоспів, 4 радгоспи, 3 міжгосподарські підприємства та організації (комбікормовий завод, підприємство « Райагропроменерго » та відділ капітального будівництва). Окрім них, в його склад входили: районні об‘єднання «Сільгоспхімія», державна насіннєва інспекція, станція захисту рослин; молокозавод; ремонтно – транспортне підприємство; підприємство технічно – матеріального постачання . Весь процес агропромислової інтеграції в той час відбувався на державній власності. В умовах же ринкового механізму виконання функцій з виробництва та реалізації продукції перейшло від державних органів до приватних структур, отже, змінився і підхід до вирішення проблем, пов‘язаних із кооперацією та інтеграцією в агропромисловому виробництві.

Нинішній стан розвитку аграрного сектору визначається розбалансованістю в системі ведення сільського господарства, а тому викликає об'єктивну необхідність формування нових інтегрованих структур. Являючись своєрідним процесом адаптації аграрних формувань до ринкової економіки, інтеграційні процеси залишаються для них найбільш дієвим засобом стабілізації свого положення за рахунок переваг, що виникають при інтеграції не тільки у виробництві, переробці і реалізації продукції, а і у сфері фінансово-економічній.

Вибір тієї або іншої форми інтеграції залежить від виробничо-економічної обстановки в регіоні, стану продовольчого ринку, форм об'єднання капіталу і участі в управлінні, можливостей головного підприємства і, нарешті, рішень адміністративних органів. Форма інтеграції на рівні окремих підприємств полягає у створенні переробних цехів, організації власної торгівлі. Найбільш розповсюдженою формою сільськогосподарських підприємств з інтегрованою структурою виробництва є агрофірми. Учасниками агрофірм можуть стати як сільськогосподарські організації, так і підприємства переробки, агросервісу , торгівлі та ін. Крім них, великого поширення в практиці набули інтегровані формування у вигляді простих товариств, акціонерних товариств, асоціацій, союзів, кооперативів. Звичайно, треба віддати належне і великим товаровиробникам, які збільшують можливість успіху ведення агробізнесу, при цьому обминаючи взагалі або мінімізуючи втрати, які супроводжують діяльність підприємств аграрного сектора. Найбільш розповсюдженими в агропромисловому виробництві є агроконцерни , агроконсорціуми, агрохолдінги , корпорації та асоціації. Щодо можливостей залучення ними коштів, то в 2010 р., наприклад, найкрупнішими агрохолдінгами України, серед яких Агроліга , Миронівський хлібопродукт, Кернел Холдинг, Мрія Агро, Астарта Холдинг та ін., через фондові біржі було залучено інвестицій у 2706,2 млн. доларів США [3]. Маючи більші фінансові можливості, великі інтегровані об‘єднання забезпечують підприємствам вільний вихід на ринки збуту.

Взагалі, функціонування інтегрованих структур дозволяє:

? стабілізувати фінансово-економічне положення підприємств-суміжників шляхом узгодження їх інтересів і виробничо-комерційних зв'язків;

? підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу співзасновників, поступово трансформуючи його у виробничий потенціал, у тому числі за рахунок зростання проміжного попиту, підвищення ефективності керованості, сполучення, узгодження і кооперації господарської діяльності;

? розширити ринок збуту продукції інтегрованих співзасновників;

? підвищити ефективність протистояння інфляційним процесам і спекулятивним діям торговельно-посередницьких структур при придбанні виробничих ресурсів і реалізації кінцевої продукції;

? централізувати фінансові кошти і направляти їх на усунення найбільш негативних явищ і диспропорцій;

? розширити можливості регулювання відпускної ціни на кінцевий для агропромислового формування продукт;

– забезпечити гнучке і ефективне управління шляхом створення системи, при якій декілька п ідприємств підкоряються одному управлінському органу.

Отже, інтеграційні процеси, що відбуваються в аграрному секторі, повинні проявлятися у вигляді різних об'єднувальних форм. Незалежно від організаційно-правової форми господарювання такі утворення зможуть організувати раціональне використання ресурсів, забезпечать виробництво екологічно чистих продуктів харчування, підвищать рівень продовольчої безпеки, і, що не менш важливо, поліпшать якість життя на селі.

Список використаної літератури:

1. О дальнейшем развитии специализации и концентрации сельскохозяйственного производства на базе межхозяйственной кооперации и агропромышленной интеграции. Постановление ЦК КПСС от 28 мая 1976 г . (без номера) // К ПСС в резолюциях и решениях .. . Т. 8. – 1976 - 1980. – 9-е изд., доп. и испр . – М.: Политиздат, 1986. – С. 96 - 109.

2. Народное хозяйство СССР в 1990 г .: с тат. ежегодник / Госкомстат СССР. – М.: Финансы и статистика, 1991 .

3. Нестерчук Ю.О. Тенденції розвитку холдингів в АПК [Електронний ресурс] / Ю.О. Нестерчук , В.М. Голота. – Режим доступу: http :// www . udau . edu . ua / library . Phppid = 1486