WEB-ресурс научно-практических конференций

Матвійчук К.А.

Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Сьогодні до найгостріших в Україні належать проблеми тінізації економіки та криміналізації суспільного життя, від розв'язання яких безпосередньо залежить за­безпечення сталого економічного розвитку, підвищення добробуту народу і зміцнен­ня національної безпеки держави. Однак теоретичні питання генезису і соціально-еконо­мічних наслідків тіньової економіки, а також шляхів її детінізації ("висвітлення") по­требують подальших наукових розробок.

Суть поняття "тіньова економіка" спеціалісти визначають по-різному. У західній літературі її звичайно визначають за Е. Фейгом (США 1979 р.) – як економічну діяльність, яка з яки­хось причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП [2].

В Украї­ні найприйнятнішим можна вважати дещо удосконалене визначення цього поняття О. Турчиновим – як сфери прояву економічної активності, спрямованої на одержання доходів від заборонених видів діяльності або на ухилення від суспільного (державно­го) контролю та від сплати податків при легальних видах економічної діяльності.

Головними технологіями тінізації економіки і, відповідно, основними формами прояву тіньових доходів у сучасній Україні є такі:

1.Тіньова зайнятість і нелегальне виробництво товарів і послуг.

2.Приховування прибутків підприємств і доходів громадян від оподаткування, необґрунтовані податкові пільги та заборгованість із заробітної плати.

3. Шахрайство у фінансово-кредитній сфері та у ціноутворенні.

4.Масове розкрадання державної власності, в тому числі у процесі її роз­державлення та приватизації.

5.Кримінальний бізнес з торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, інтелектуаль­ною власністю та ін.

6.Комп'ютерна злочинність.

7.Відмивання "брудних" грошей (капіталу).

З огляду на це, стратегія боротьби з негативними проявами тіньо­вої економіки має бути комплексною, тобто поєднувати політичні, економічні, законо­давчі, силові та організаційні заходи. Оскільки тіньовий сектор економіки підпорядко­вується діянню економічних законів ринку, то застосовувані переважно силові мето­ди дають лише тимчасовий ефект [3].

Основними причинами, які гальмують процес виходу економіки України з тіні, є:

– системні вади податкової політики (чинна податкова система фактично зосереджена на максимальному залученні надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надмірного фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян);

– відсутність повноцінного ринкового середовища (уповільнення інституційних, структурних та економічних змін, недосконалість ринкових механізмів призводять до неузгодженості державної економічної політики з інтересами суб'єктів господарювання, які змушені самостійно розробляти неформальні механізми взаємної співпраці);

–   високий рівень корупції та некомпетентність державних службовців (корупція є одним з головних чинників, який впливає на розвиток України та залишається одним з найбільших перепон на шляху її інтеграції до світового співтовариства);

–   нестабільність інвестиційного та підприємницького клімату (про це свідчить зниження індексу економічної свободи України у рейтингу, який складає американська неурядова організація " The Неritage Foundation ". За рейтингом 2009 р., Україна посіла 152 місце зі 179 країн) [1];

–   недостатній захист інвесторів (рейтинг " Doing business 2009" Україна посіла серед 181 країни такі місця за складовими індексу: за реєстрацією власності – 140; за захистом інвесторів – 142; за легкістю отримання дозволу на будівництво – 179; за податковим тягарем – 180 місце) [7];

–   нестабільне політичне середовище та ін. [6].

На думку Ткаченко В.Г. [5], подолання « тінізації » економіки слід здійснювати диференційовано, з урахуванням всіх загроз і їх можливих наслідків, завданих таким розмаїттям економіки, як «сіра», «темно-сіра», «кримінально-чорна», «криваво-чорна». Сіра економіка переважно пов'язана з виживанням найбільш численного прошарку населення в кризових умовах, тому введення державою реальних ставок податків невеликих доходів, а також економічно і соціально обґрунтованого розміру неоподатковуваного мінімуму стане реальним способом усунення даної загрози.

З метою прискорення легалізації «темно-сірої» економіки і переходу її суб'єктів у легальну, офіційну економіку, слід здійснити такі заходи:

-   економіко-правову інвентаризацію існуючих проявів «Тіньових» правопорушень з подальшою декриміналізацією більшості з них, залежно від ступеня їх соціально-економічної небезпеки;

-   полегшити та диференціювати штрафні санкції та покарання за несуттєві правопорушення;

-   підвищити ефективність захисту прав власності та інтересів підприємців з боку державної влади, усунути існуючі дискримінаційні елементи, які реально існують в чинному законодавстві;

-   істотно спростити процедуру реєстрації, звітності, врегулювання податкових та митних питань, скоротити мережу відповідних інстанцій, а також кількість обов'язкових відвідувань підприємців різними комісіями та інспекціями;

-   створити правове поле цивілізованих відносин держслужбовців і підприємців, поліпшити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму та підвищення відповідальності працівників державного апарату.

«Кримінально-чорна» і «криваво-чорна» складові тіньової економіки є найбільш небезпечними, неприховані злочинними формами, існування яких створює суспільству величезну економічну і моральну шкоду. З тіньовою економікою тісно пов'язана проблема корупції. Для подолання цих вкрай небезпечних явищ необхідно ліквідувати зони правового вакууму, які провокують розширення « тінізації » та криміналізації вітчизняної економіки, не дають можливості залучати до відповідальності за злочини, здійснені, у сфері ринкових відносин. Правові заходи боротьби з тіньовою економікою повинні включати також законодавчі акти про попередження зловживань та злочинів на ринку цінних паперів та ін. [1].

До спеціальних заходів протидії тінізації слід віднести такі:

-   активні заходи з подолання корупції в центральних і місцевих органах державної влади та в органах місцевого самоврядування;

-   здійснення незалежної експертизи чинних законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки;

-   приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства;

-   забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації ;

-   посилення контролю за ефективністю використання державної власності ;

-   забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку ;

-   зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій за допомогою:

1. Посилення контролю за зовнішньоторговельними операціями з метою виявлення та припинення демпінгового експорту, експорту на інших невигідних для економічних інтересів держави умовах, контрабандного імпорту.

2.  Запровадження обмежень використання готівкових коштів та посилення контролю за їх рухом.

3.  Впровадження прямої відповідальності державних службовців за незаконні дії чи бездіяльність, які завдали збитків суб’єкту господарювання.

Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва [4].

Отже, незважаючи на те, що тіньова економіка за останні роки змінилася як по суті, так і за формами прояву, для її легалізації необхідні зміни в економічній моделі регулювання економіки, виправлення утворених у попередні роки диспропорцій і відтворювальних механізмів, відновлення балансу інтересів. Як і раніше, тіньова економіка є результатом неефективної моделі управління, а тому успіхи на шляху її подолання залежатимуть від фаховості спеціалістів, які здійснюють реформації. Сьогодні потрібні глибокі наукові дослідження цих питань з впровадженням їх результатів у практику роботи органів виконавчої і законодавчої влади.

Список використаних джерел:

1. Засянська О.В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою / О.В. Засянська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 76-84.

2. Предборський В. «До питання про сутність тіньової економіки» / В . Предборський // Підприємництво, господарство, право . – 2004. – №12. – С.111-115

3. Пушкаренко П. Генезис і соціально-економічні наслідки тіньової економіки / П. Пушкаренко, М. Логвиненко // Економіка України. – 2004. – №10. – С. 43-49.

4. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / за ред. З. С. Варналія . – К.: НІСД, 2006. – 576 с.

5. Ткаченко В.Г. Экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформационных процессов / под ред. В.Г. Ткаченко, В.И. Богачева. – Ровеньки-Луганск: Наука, 2007. – 330 с .

6. Удовенко В.В. Сутність поняття « тіньова економіка », її сучасний стан в Україні [Електронний ресурс] / В.В. Удовенко – Режим доступу: http://www.rusnauka.com

7. Шарікова О.В. Економічні наслідки тінізації економічної системи / О.В. Шарікова // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 1. – С. 3-6.