WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр. Михальченко Г.Г.

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Української інженерно-педагогічної академії, Україна

ВПЛИВ ДОБРОБУТУ НА ВІДТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Підвищення добробуту населення України є одним з головних напрямків функціонування держави. Разом з тим, механізм впливу добробуту на економічне зростання досліджено недостатньо ґрунтовано як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях. Тому визначення добробуту як фактору покращання соціально-економічного розвитку країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики та процесам відтворення і розвитку людського капіталу.

Проблематика сутності добробуту та окремих його взаємозв’язків з економічним зростанням досить широко представлена в зарубіжній економічній теорії. Наукові пошуки вітчизняних вчених спрямовані головним чином на визначення сутності добробуту, вивчення впливу економічного зростання на його рівень, аналіз методології оцінки добробуту. Можливості стимулювання економічного зростання підвищенням рівня добробуту досліджені набагато менше, особливо щодо національної економіки. Значну увагу приділили дослідженню категорій добробуту, рівня життя, якості життя, проблематики людського розвитку такі вчені: Є. Антосенков, В. Близнюк, В. Бочкарьова, О. Грішнова, В. Кряжев, В.М.   Горбатов , Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Можина, С. Мочерний, Н.   Римашевська, Л.М.Черенько .

Мета дослідження – проаналізувати особливості формування добробуту та його впливу на відтворення і розвиток людського капіталу.

У зарубіжній науці сформовано теорію добробуту, яка передбачає певний стан задоволення потреб індивідів, суспільства або певний досягнутий рівень корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ. Використовуючи категорії «рівень життя», «якість життя», сучасні зарубіжні дослідники конкретизують перелік благ, умов, наявність яких обумовлює той чи інший рівень задоволення потреб.

Аналіз різних підходів до визначення сутності категорій «якість життя» та «рівень якості життя» в вітчизняній науці дозволяє зробити висновок про неможливість виокремлення їх однозначного тлумачення. Це стосується і сутності категорій добробуту: 1) частина науковців представляє рівень та якість життя як складові добробуту, в якості загальної категорії; 2) з точки зору інших, якість життя виступає як показник рівня добробуту й ставиться у залежність від значної кількості умов, у т. ч. і рівня життя; 3) останні категорії «добробут», «якість життя» відносять до проявів рівня життя. Зазначені відмінності обумовлюють проблему співвідношення різних соціально-економічних категорій.

Т.М. Фертікова пропонує розрізняти рівень життя та добробут, залишаючи визначення першого, як ступеня задоволення потреб, і визначаючи другий сукупністю умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають рівень їх задоволення. За таких тлумачень дані категорії – одного рівня і рівноправно визначають якість життя індивіда (населення) та результативність економіки в цілому [6].

Для характеристики матеріального добробуту населення можуть бути використані показники, що характеризують рівень та структуру доходів і витрат, індикатори «натуралізації» та «тінізації» доходів населення, майнового розшарування та бідності, купівельної спроможності доходів. Відповідно до методики, затвердженої Спільною Постановою Колегії Держкомстату України та Президії НАН України виділені основні показники, що характеризують цей аспект людського розвитку [3]:

- середня заробітна плата, грн.;

- середня пенсія, грн.;

- середні сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого, грн.;

- співвідношення сукупних витрат та доходів, %;

- різниця між грошовими витратами та доходами, грн.;

- середній доход від особистого підсобного господарства, грн.;

- частка грошових доходів у сукупних, %;

- рівень бідності та її глибина, %;

- купівельна спроможність середньодушового доходу, кількість мінімальних споживчих кошиків, які можна придбати на цю суму за регіональними цінами;

- забезпеченість приватними автомобілями, кількість автомобілів у розрахунку на 100 сімей.

Аналіз цих показників дозволяє зробити невтішні висновки. Протягом останніх років в Україні зростає нерівність. Середній рівень добробуту населення залишається відносно низьким, виходячи з аналізу основних його показників.

Підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та державних соціальних допоміг відповідно вплинули на збільшення середньомісячних загальних доходів населення і дещо сприяли скороченню диференціації населення за рівнем добробуту (табл. 1) [1] .

Таблиця 1. Диференціація життєвого рівня населення

Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у І кварталі 2011р. склали 3421 грн. Рівень середньомісячних загальних доходів однієї особи у 1,5 рази перевищив рівень встановленого на цей період прожиткового мінімуму (894 грн.).

Слід зазначити, що частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму зменшилася, порівняно з І кварталом 2010р., і склала 25%.

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення зменшилося та становило 5,6 рази (у І кварталі 2010р. – 6,5 рази). Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого населення зменшилося з 3,6 до 3,4 рази [2].

Представленість ринкових та суспільних благ в Україні характеризується таким чином. Ринкові блага в середньому представлені в достатньо широкому асортименті, їх недоступність пов’язана з низькою купівельною спроможністю населення.

Особливістю економічного зростання в Україні є наявність різних соціальних верст населення. Створилися невеликі за чисельністю прошарки, що мають відносно високий рівень добробуту та стабільні можливості його збереження і підвищення. Більш чисельними є такі, що мають низький рівень добробуту з дуже обмеженими можливостями його підвищення. Найбільшими за кількістю представників є прошарки, рівень добробуту яких є відносно низьким, що в цілому передбачає стимули до активної економічної поведінки. Утім, дана частина населення потребує створення додаткових можливостей реалізації цих стимулів [6].

Поглиблений аналіз економічної поведінки населення з відносно низьким добробутом дозволив дійти до таких основних висновків:

1.   Найбільш вагомою статтею сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування. Порівняно з 2009р. частка цих витрат збільшилася на 1,6% і становила 53%. Разом з тим, фактичні обсяги споживання продовольства не відповідають нормативам, розробленим Всесвітньою організацією охорони здоров’я [4].

2.     Потреба в благах довгострокового споживання, що підвищують комфортність проживання, а також потреба в якісних благах, необхідних для відтворення і розвитку людського капіталу (перш за все освітніх, медичних послугах), залишається недостатньо задоволеною. Поточний рівень добробуту обмежує можливості інвестування у власний розвиток значної частини населення.

3.   На відтворення людського капіталу негативно впливає зменшення можливостей отримання благ, необхідних для народження і виховання дітей. В Україні переважає кількість родин з однією дитиною. Серед домогосподарств з дітьми 74% – однодітні, майже чверть – дводітні, 3% мають у своєму складі трьох і більше дітей [4].

4.   Фінансова діяльність населення характеризується незначним рівнем заощаджень та інвестицій. Їх подальше збільшення слід вважати додатковим чинником підвищення прибутковості підприємств, розвитку підприємницької діяльності та, відповідно, прискорення темпів економічного зростання в Україні.

Отже рівень добробуту є визначальним для відтворення та розвитку людського капіталу. Недооцінка впливу людського капіталу на економічне зростання є суттєвою причиною розриву в розвитку між Україною та іншими країнами. Таким чином, видатки на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист слід розглядати не просто як «витрачання» бюджетних коштів, а як соціальні інвестиції (особливо у поєднанні з необхідними реформами), що могли б суттєво і тривало вплинути на розвиток України.

Список використаних джерел:

1. Диференціація життєвого рівня населення [ Електронний ресурс] . – Режим доступу:   http://www.ukrstat.gov.ua

2. Доходи та витрати населення України за 2010 рік [ Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

3. Регіональний людський розвиток // Статистичний бюлетень [ Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2010р [ Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

5. Соціально-економічне становище домогосподарств України у 2010 році [ Електронний ресурс] . – Режим доступу: ttp://www.ukrstat.gov.ua

6.   Фертікова Т.М. Добробут як об’єкт державної соціально-економічної політики в Україні / Т.М. Фертікова // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”. – Запоріжжя, 2006. – С. 150–153.