WEB-ресурс научно-практических конференций

Підцерковна Х.В.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

КОНЦЕПЦІЯ “ МІСТА-САДУ ” У ФОРМУВАННІ УРБАНІЗОВАНОГО ПРОСТОРУ

Нині важливе місце серед еколого-економічних проблем займають процеси урбанізації, які характеризуються масштабністю, глобальністю і високими темпами розвитку. Урбанізований простір стає визначальним в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Проте, на сучасному етапі розвитку, в Україні не розроблена науково-аргументована еколого-економічна стратегія (принципи та прийоми) формування міського простору, хоча саме екологічна проблема є для нашої держави надзвичайно важливою. У цій ситуації виняткового значення набуває аналіз моделей еколого-економічних містобудівних концепцій, найвідомішою з яких є концепція “Міста-саду” Е. Говарда [1].

Аналіз наукових публікацій показав, що дану тему розглядали такі видатні вчені як Бунін А.В. та Саваренська Т.Ф. [2], Глазичєв В.Л. та Гутнов А.Е [3], Посацький Б.С. [4], а також інші науковці.

Але, незважаючи на велику кількість досліджень, окремі аспекти концепції “ Міста-саду ” Е. Говарда потребують додаткового розгляду та уточнення. А отже, вважаємо за необхідне дати короткий узагальнений огляд даної еколого-економічної містобудівної концепції та зробити висновок про її актуальність для сучасного українського суспільства.

Концепція “Міста-саду” була висунута Е. Говардом у 1898 р. в Англії. Згідно із задумом автора, вона мала поєднувати переваги проживання у місті з природним краєвидом, а співвідношення між міською та сільською територіями встановлювалося 1:2. Також автором було запропоновано формувати міські агломерації із шести міст-садів по 32 тис. населення в кожному навколо міста-центру з населенням 58 тис. чол., що разом становило 250 тис. чол. [1] .

Розпланування окремого міста-саду проектували у формі кільцеподібної території, яку оточували не призначені для забудови сільськогосподарські угіддя. При житловій забудові заввишки 1-2 поверхи місто-сад не повинно було перевищувати 2 км . в діаметрі, що забезпечувало пішохідну доступність до його території і можливість піших прогулянок у зовнішній лісопарк. Окрім того всю територію інтенсивно озеленювали завдяки радіальним вулицям-бульварам, прибудинковим садам та скверам навколо громадських будівель [4, с. 57] .

Практичну реалізацію даної концепції було вирішено здійснити у містечку Лечворт за 50 км . від Лондона. Генеральний план міста-саду Лечворта був розроблений архітекторами Б. Паркером та Р. Евіном у 1904 р. в повній відповідності з ідеями та схемами Е.Говарда. Проектувальникам вдалося розмістити в ландшафті центральний озеленений простір, насичений різноманітними суспільними закладами, і зовнішнє коло промислових підприємств. Невеликі жилі будинки були згруповані навколо транспортних проїздів, зелених галявин, невеликих лісочків та груп дерев.

Найкращою реалізацією концепції вважалося м. Хемпстед, що було засноване на окраїні Лондона у 1907 р. Територія під розбудову міста мала площу 120 га і була розташована на пагорбах, з яких відкривався вид на пустир, на якому росла трава. Це робило місцевість привабливою, адже за допомогою метрополітену можна було дістатись до центру Лондона, а трамвай додатково забезпечував сполучення мешканців з містом. У підсумку, через вісім років після закінчення планувальних робіт (тобто у 1915 році) в Хемпстеді було побудовано 1550 будинків, в яких розселилось 5 тис. мешканців [2] .

Проте, дані міста-сади не виправдали очікуваних надій містобудівного розщільнення Лондона. Вчені, котрі в подальшому аналізували дану проблему, знайшли цьому велику кількість причин, основною з яких є те, що життя в поєднанні з природою, принаймні, на межі ХІХ-ХХ ст., не перевищило ті переваги, котрі має людина, живучи у великому промисловому місті із розвиненою соціальною інфраструктурою.

На якісно новому рівні відродив ідею Е. Говарда П. Аберкромбі у 40 рр. ХХ ст. Автор запропонував створити біля Лондона сім нових міст (міст-супутників). Вони створювались на зразок міста-саду Лечворта, але на відміну від нього займали більшу площу, кількість населення становила 60-100 тис. чол. і розташовувались на відстані 35- 50 км . від Лондона. Проте, цей проект також виявився неконкурентоздатним по відношенню до традиційного міста [3].

В кінці 1980-х рр. була зроблена спроба повернути деякі положення класичної концепції Е. Говарда . Так, в цей час в Англії розпочато будівництво містечка Паундбері згідно проекту архітектора Л. Кріє [5]. Цей містобудівний проект став відомий завдяки патронату принца Уельського Чарльза, котрий передав для нового міста 182 га з власного приватного земельного фонду біля міста Дорчестер у графстві Дорсет.

Населення цього типового “англійського провінційного міста” мало становити 8 тис. мешканців, яких намічено розселити у чотирьох житлових комплексах змішаної забудови по 2 тис. мешканців у кожному. Кожен комплекс займає 40 га і забезпечується закладами дошкільної освіти, торгівлі, а також праці та місцями відпочинку, тобто повинен бути самодостатнім [4, с. 58] . Згідно із проектом всі заклади обслуговування і праці групують у центрі комплексу (на площі), і до них потрібно забезпечити п’ятихвилинну пішохідну доступність від житла. Між комплексами передбачено озеленені території з полями, парками та садами [5] .

У сучасних просторових формах концепція міста-саду втілюється у приміській зоні Торонто. Це здійснюється для того, щоб за допомогою чотирьох поселень-супутників, що розташовуються вздовж національної автостради № 7, локалізувати і обмежити хаотичне розширення Торонто. У цих поселеннях (Воган, Ньюмаркет, Лонгстаф, Маркам) створюються необхідіні просторові умови для зручного проживання, ефективної праці і приємного відпочинку.

В кожному з цих нових міст будується житло для 20-25 тис. осіб і створюються місця праці для 7-10 тис. осіб на підприємствах. При цьому, згідно з концепцією, життєдіяльність у поселеннях не потребує використання власного автомобіля, оскільки у даних міських поселеннях забезпечуються умови для зручного пішохідного руху та пересування громадським транспортом (метро, приміська залізниця, швидкісне автобусне сполучення).

Розпланування і архітектура нових поселень підпорядковані компактному розташуванню п’яти основних функцій: житла, праці, харчування, торгівлі, розваг, причому поверховість наростає від периферії до центру поселень і досягає у багатофункціональних будинках-комплексах 15 поверхів. Великої уваги надають озелененню і малим архітектурним формам пішохідних просторів з метою створення “приязного довкілля” [4, с. 58] .

Хоча концепція Е.Говарда ніде не отримала повного втілення, її основні положення стали суспільним та творчим імпульсом для багатьох еколого-містобудівних проектів ХХ ст. Нині дослідники та послідовники Е. Говарда відзначають, що планувальна концепція міста-саду сьогодні вдало поєднується з впроваджуваною під патронатом ООН концепцією сталого розвитку постіндустріального суспільства.

На сучасному етапі в Україні необхідно розробити такі моделі формування міського простору, які б вирішували питання кількісних і якісних закономірностей та принципів його формування на всіх рівнях регіонального та містобудівного проектування та адаптувати відносно цих принципів генплани міст України.

Список використаних джерел:

1. Говард Э. Города будущего / Э.Говард. – СПб., 1911.

2. Бунин А.В. Градостроительство XX века в странах капиталистического мира. Том второй [Електронний ресурс] / А.В. Бунин, Т.Ф. Саваренская. – Режим доступу: http://townevolution.ru/books/item/f00/s00/z0000016/index.shtml

3. Глазычев В.Л. Мир архитектуры. Лицо города / В.Л. Глазычев, А.Э . Гутнов. – М.: Молодя гвардия, 1990.

4. Посацький Б.С. Простір міста і міська культура (на зламі ХХ –ХХІ ст.): монографія / Б.С. Посацький. – Львів: Вид - во НУ ”Львівська політехніка”, 2007. – 208 с.

5. Код Паундбери [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ec-a.ru/index.php?mn=razdel&mns=q29zp9txeas7p_ru