WEB-ресурс научно-практических конференций

Висоцький І . А .

Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: ДИСКУСІЇ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ

Реформування економічних відносин в Україні в умовах сьогодення охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема й фінансовий контроль і важливу його складову – державний фінансовий контроль .

Потрібно відмітити, що багато авторів ототожнюють поняття «фінансовий контроль» і «державний фінансовий контроль». Як зазначає Стефанюк І.Б., це два різних поняття. Перше — суто наукова дисципліна, друге — вид діяльності певної групи суб'єктів контролю [5].

Щодо ідентифікації поняття «державний фінансовий контроль» найчастіше спостерігається такий підхід: про його наявність твердять, якщо предметом контролю є державні фінанси та якщо його здійснює суб'єкт державної влади чи державного управління [1]. Втім, на таке визначення ДФК пристати не можна. Адже, як стверджує Стефанюк І.Б., в ньому не враховується, що держава визначає й контролює дотримання норм щодо використання не тільки державних фінансів, а й фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні приватних суб'єктів господарювання й населення. Йдеться, наприклад, про контроль виплати мінімальної заробітної плати, діяльність самоврядних фондів, залучення коштів громадян банками і кредитними спілками, про реалізацію постприватизаційних зобов'язань, достовірність фінансової звітності, грошові операції, що можуть зашкодити фінансовій безпеці держави. Предметом такого контролю є не лише державні фінансові ресурси, а й ресурси підприємницьких структур і населення, тобто загалом фінансові ресурси держави та управління ними. Проте державний фінансовий контроль аж ніяк не передбачає обов'язкового здійснення контролю методом ревізії чи аудиту. Є інші форми контролю, зокрема експертиза й моніторинг [5] .

Отже, вважаємо, що першою ознакою державного фінансового контролю є діяльність органів державної влади й державного управління, яка полягає в контролі дотримання норм, стандартів і принципів управління фінансовими ресурсами держави.

Втім велика кількість науковців по-різному трактують поняття державного фінансового контролю. На нашу думку, логічним є визначення Дікань Л.В., що державний фінансовий контроль — це комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства [4].

В свою чергу, Гуцаленко Л.В. пропонує наступне визначення: «Державний фінансовий контроль – різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю, який полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтрольному об’єкті, спрямований н забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб’єкта фінансових правовідносин у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України» [3] .

Цікавим, на нашу думку, є твердження Гулько В.В. про те, що: «Державний фінансовий контроль – це здійснювана уповноваженими державними органами система спостереження і перевірки процесу фінансової діяльності» [2] .

Низка науковців перебільшує значення в понятті "державний фінансовий контроль" слова "фінансовий", водночас недооцінюючи ознаку "державний". Такий підхід є непродуктивним, оскільки не визначено, образно кажучи, "власника речі, яку знайшли на дорозі". А саме від цього залежить її подальша доля, в нашому випадку — якість і розвиток державного фінансового контролю.

Список використаних джерел:

1. Головань М. Державний фінансовий контроль і його реформування / М. Головань // Фінанси України. – 2003. – №9. – С. 133-140.

2. Гулько В.В. Удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні / В.В. Гулько // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №12. – С. 181-185.

3. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч . посіб. / Л.В. Гуцаленко , В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий . – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 424 с.

4. Дікань Л.В. Фінансово-господарський контроль: навч . посіб. / Л.В. Дікань – ХНЕУ, 2008. – 346 с.

5. Стефанюк І.Б. Державний фінансовий контроль:проблеми ідентифікації й визна­чення системи / І.Б. Стефанюк // Фінанси України. – 2009. – №11. – С.12-19.