WEB-ресурс научно-практических конференций

Зламанюк Т.В.

Луганський національний університет імені Т. Шевченка , Україна

ОЦІНКА РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Успіх організації, що працює на ринку, багато в чому обумовлений її здатністю відповідати вимогам, висунутим її діловим середовищем. Процес прийняття організацією управлінських рішень є процес перетворення інформації про ділове середовище в дію. Організація сама створює основу власного успіху або невдачі, ухвалюючи рішення щодо того, які джерела інформації і методи її обробки вона буде використовувати [2].

Підвищення конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як довгостроковий послідовний процес пошуку й реалізації управлінських рішень у всіх сферах його діяльності, здійснюваний планомірно, відповідно до обраної стратегії довгострокового розвитку, з урахуванням змін у зовнішньому оточенні та стану засобів самого підприємства, і внесенням відповідних коректив [4]. Розглядаючи цей процес у контексті стратегії розвитку підприємства, необхідно вирішити певні задачі методологічного характеру. До числа найважливіших із них, як свідчить теорія і практика вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємства, належать: визначення критеріїв конкурентоспроможності й формування системи показників її вимірювання; розробки методів оцінки рівня конкурентоспроможності; розробки методів формування алгоритмів (програм) підвищення конкурентоспроможності.

Із числа згаданих задач особливо слід виділити пошук методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства [3]. Це пояснюється їх значенням для прийняття відповідних управлінських рішень.

1. Метод компаративних переваг. Метод компаративних переваг є одним із найстаріших. Він був розроблений ще за часів А. Сміта і Д. Рікардо. Наявність у країні переваг, які дозволяють забезпечити відносно низькі витрати виробництва в певній галузі, є передумовою для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицій, тобто для її конкурентоспроможності.    

2. Метод рівноваги фірм і галузі. Під рівновагою розуміється такий стан, коли у виробника не існує стимулів для переходу в інший стан, тобто, для зміни обсягу виробництва (зміни своєї частки на ринку). В умовах рівноваги виробника (при досягненні максимально можливого обсягу випуску й збуту товару за незмінного характеру попиту й рівня розвитку техніки на даному ринку) кожний із факторів виробництва використовується з однаковою й одночасно – найбільшою продуктивністю.

3. Структурно-функціональний метод. Відповідно до структурного підходу оцінка позицій підприємства може ґрунтуватися на знанні рівня монополізації галузі, тобто концентрації виробництва й капіталу, і бар’єрів щодо вступу на галузевий ринок компаній. Щодо функціонального підходу, головну роль при цьому відіграють економічні показники діяльності фірм: співвідношення “витрати–ціна”, завантаження виробничих потужностей, обсяги випуску продукції, норма прибутку тощо.

4. Метод “профілів” і якості. Виявляються різні критерії задоволення запитів споживачів стосовно певного продукту, встановлюються їхня ієрархія й порівняльна важливість у межах того спектра характеристик, які в змозі помітити й оцінити споживач, здійснюються порівняння техніко-економічних даних продукту з іншими конкуруючими продуктами.

5. Матричний метод. Теоретичною базою цього методу слугує концепція життєвого циклу товару й технології. Метод розроблений у середині 70х років.

6. Метод ефективної конкуренції. Метод передбачає використання чотирьох груп показників: ефективності управління виробничим процесом, оборотними засобами, збутом і просуванням, та показників, які характеризують якість та ціну.

7. Семантичне позиціювання . Застосовується для визначення рівня конкурентоспроможності об’єкта на основі опитування покупців (споживачів) і виявлення їх оцінки за конкретними факторами, які визначають конкурентоспроможність об’єкта.

Кожний із вказаних методів має свої вади й переваги. Проте для підприємства, яке розглядає підвищення конкурентоспроможності як необхідність у процесі інтернаціоналізації своєї діяльності, важливо використовувати такі методичні підходи в оцінці цього рівня, які б максимальною мірою були придатними для розробки відповідних програм дій у напрямі реалізації обраної стратегії інтернаціоналізації. Тому доцільно зупинитися передусім на уточненні понятійного апарату.

Комплексна оцінка конкурентоспроможності організації на даному етапі розвитку економіки потребує особливої уваги до оцінки саме інноваційних чинників розвитку підприємства. Це пов`язано з розробкою і випуском інноваційної продукції, введенням нових видів техніки і технології, а також інноваційними змінами в організаційній структурі підприємства. Слід відзначити, що розробка, виробництво й введення на ринок нових товарів – це тривалий і дорогий процес. Як свідчить світова практика, тільки незначна частина нових товарів має комерційний успіх [1].

Таким чином, саме удосконалення методів оцінки конкурентоспроможності підприємства за рахунок підсилення інноваційних чинників є важливим питанням для здійснення практичної діяльності підприємств, що обумовлено активізацією інноваційної діяльності в умовах конкуренції на ринку.

Список использованных источников :

1. Гурков И.Б., Титова Н.Л. Тенденции изменения конкурентоспособности отечественной продукции / И.Б. Гурков , Н.Л. Титова // Маркетинг. – 1997.– № 1. – С. 20-31.

2. Иванов Н. Конкурентоспособность предприятия : системный подход / Н. Иванов // Экономика Украины . – 2000. – №4.

3. Мочерний С.В. Світове господарство в умовах глобалізації / С.В. Мочерний , Я.С. Ларіна, С.В. Фомішин . – К.: Нікацентр , 2006. – 200 с.

4. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность : экономика , стратегия , управление / Фатхутдинов Р.А. – М., 2000.