WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.філос.н . Кривега Л.Д., к.філос.н . Сухарева К.В.

Запорізький національний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНЕ БУТТЯ: СУТНІСТЬ ТА СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ

З’ясування «больових точок» економічного буття як результат осмислення економічного ракурсу функціонування сучасного соціуму дозволяє спрямувати інтелект та ресурси людського капіталу на їх подолання.

Зазначимо, що рушійними силами розвитку суспільства взагалі та його економічної сфери зокрема виступають: праця людей, їхні потреби, інновації у виробництві товарів та послуг, конкуренція, наявність енергоресурсів, фінансів, інвестицій, технологій ефективного менеджменту та деякі інші чинники.

  Щодо розуміння економічного буття суспільства, то слушним буде його тлумачення як сукупності відносин та процесів, що стосуються організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг. Насамперед, економічне буття включає в себе матеріально-виробничий сектор життєдіяльності суспільства і виступає підґрунтям політичного, соціального та духовного життя соціуму. Дотичним до концепту «економічне буття» є поняття «економіка», « економікс ». Як відомо, першим наукове визначення терміна « економіка» дав давньогрецький мислитель Ксенофонт, який написав книгу « Економікос ». Ця назва складається з двох грецьких слів – « ойкос » (дім, господарство) та « номос » (знаю, закон, правило) – і дослівно означає «мистецтво ведення домашнього господарства» або «управління домашнім господарством». Широкого ужитку має також термін « економікс », який відображає процес активного втручання держави в економіку, починаючи з періоду формування капіталістичного способу виробництва. На сучасному етапі термін « економіка» має декілька визначень в науковій літературі, а саме:

- суспільна наука , що вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг. Мета економіки – пояснити як працюють господарства . Економіка проявляє себе у суспільному житті не тільки крізь бізнес , фінанси , державні інститути , але й у злочинності , освіті , релігії та інших соціальних сферах, наприклад, таких як війна та наука [1, с. 39];

  – народне господарство певної країни загалом або окрема його сфера (наприклад, економіка сфери нематері­ального виробництва), галузь (економіка сільського госпо­дарства, торгівлі тощо); господарство окремого району, регіону (економіка регіону), країни (економіка України), групи країн (економіка країн Західної Європи) або всього світу (світова економіка) [2, с. 9];

- певна сукупність економічних відносин між людьми, яка утворюється в процесі господарської діяльності, тобто виробництва продуктів і послуг, обміну ними, розподілу благ та їх споживання. Розвиток такої сукупності відносин нерозривно пов'язаний з еволюцією продуктивних сил, які у процесі взаємодії формують цілісну економічну систему певної суспільно-економічної формації (феодалізму, капі­талізму та ін.) [2, с. 10].

Існують три основних рівні економіки: мікроекономіка (розкриває господарську діяльність окремих економічних суб'єктів – підприємств, фірм, домогосподарств, галузей тощо); макроекономіка (розкриває господарську діяльність в межах держави в особі уряду, центрального банку, центральних і місцевих органів влади та ін.); світова економіка та її окремі регіони (висвітлює взаємодію національних господарств, господарську діяльність наднаціональних органів). На всіх рівнях економічні процеси та їх наслідки торкаються життєдіяльності окремої людини через оплату її праці, гроші, ціни, соціальні нормативи тощо.

Економічна сфера суспільства є однією зі складових суспільного організму. Суспільне виробництво, як відомо, складається з чотирьох основних підрозділів. Це – матеріальне виробництво, духовне виробництво, виробництво певного типу особистості та виробництво певних суспільних відносин. Можна стверджувати про однакову значущість усіх видів виробництва в сучасному суспільстві, але особлива роль все ж таки належить матеріальному виробництву і економічним відносинам у життєдіяльності і цілісності соціуму, у формуванні інтересів тих чи інших соціальних суб'єктів. Соціально-філософські дослідження економічного буття останніх років свідчать про значно більший вплив культури (особливо духовної – релігія, наука, ментальність, суспільна свідомість тощо) на розгортання економічних процесів, ніж це передбачалося раніше.

Сучасна стратегія розвитку економіки визначається інноваційною моделлю та супроводжується інформатизацією виробничих відносин, демократизацією та інтелектуалізацією знань, зумовлює посилення ролі людини у соціально-економічному розвитку, що у свою чергу зумовлює необхідність підвищення вимог щодо формування якісних характеристик людського капіталу. Для сучасного стану економіки світу характерні кризові явища, повільне повернення до докризових показників, жорсткі заходи державної економії з метою скорочення бюджетних дефіцитів; посилення енергозалежності розвитку економіки, зростання цін на продовольство, що загрожує слабким економікам соціальними вибухами, пошуки шляхів послаблення доларової залежності, переформування світового економічного порядку тощо. Можна стверджувати, що ліберальний капіталізм себе дискредитував, і є потреба в розробці нової ринкової моделі. Остання повинна відбивати зрушення в бік державного регулювання, особливо в сфері фінансів. І на закінчення підкреслимо неефективність існуючої моделі глобального управління в економічній сфері. Вважалося що, будуть використовуватися можливості двох глобальних організацій – ООН і «Великої двадцятки». Однак перша – застаріває і стрімко втрачає вплив, друга – поки не здатна ефективно координувати світові економічні процеси.

Список використаних джерел:

1. Шимків А. Англо-український тлумачний словник економічної лексики / А. Шимків . – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» , 2004. – 356 с.

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: підручник. – 2 - ге вид., уточн . / С.В. Мочерний . – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 310 с.