WEB-ресурс научно-практических конференций

Корнодудова Н.М.

Одеська національна морська академія, Україна

АНТОНІМІЧНІ ВІДНОШЕННЯ В МОРСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Антоніми (гр. anti – проти, onyma ім’я) – це пари слів з протилежним значенням [4, с. 53], які «протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх полюсах відповідної лексико-семантичної парадигми» [1, с. 62]. Вони існують у мові тому, «що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями» [ 12, с. 175 ] .

Семантична природа явища антонімії зумовлює широке застосування даної категорії слів у галузі точних наук [ 10, с. 107 ] . О. Пономарів підкреслює, що «науковий стиль використовує антоніми як засіб відтворення шляху логічних роздумів, як засіб посилення впливу на сприймача інформації» [8, с. 64].

У мовознавстві існує ряд робіт, присвячених дослідженню антонімічних відношень, де запропоновано різні класифікації.

З погляду морфологічної структури дослідники розрізняють різнокореневі (лексичні) і однокореневі (граматичні) антоніми [7, с. 9; 9, с. 97– 99; 12, с. 177; 1, с. 62; 5, с. 15].

Лінгвіст М. П. Кочерган серед слів з протилежним значенням виділяє групи, що різняться між собою характером протиставлення: 1) антоніми, які виражають контрарну протилежність, тобто такі, які перебувають в градуальній опозіції , через що між ними можна вставити слово, яке позначає щось середнє; 2) антоніми, які виражають доповнювальні , комплементарні відношення; 3) антоніми, які виражають контрадикторну протилежність; 4) антоніми з векторною протилежністю [3, с. 124].

За характером незалежності/залежності мовознавці А.Е. Левицький, А.В.  Сингаївська , Л.Л. Славова [4] і І.П. Ющук виокремлюють постійні (загальновживані), «що мають протилежне значення й поза контекстом» [4, с. 53; 12, с. 177] та контекстуальні, що «бувають протилежного значення лише в контексті» [4, с. 53]. За характером відношень І.П. Ющук виокремлює антоніми двох видів: а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовується одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю; б) без проміжних ступенів вияву якостей [12, с. 176–177].

Лінгвіст В.П. Даниленко ґрунтовно досліджує реалізацію у термінологічній лексиці двох типів антонімії – лексичної і словотворчої [2, с. 80–81].

Предметом аналізу даної статті є виявлення й обґрунтування особливостей функціонування антонімів у морській термінології сучасної української літературної мови.

Мета статті – дослідити антонімічні відношення у морській термінології. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1. Охарактеризувати класи морських термінів-антонімів за якістю, станом, розташуванням, часом, дією;

2. Навести приклади функціонування антонімічних пар серед різних частин мови;

3. Проаналізувати структуру різнокореневих і однокореневих термінів-антонімів у морській термінології;

4. Показати контрарні , комплементарні і векторні відношення серед антонімічних пар у морській термінології;

5. Навести приклади термінів-антонімів серед словосполучень, зауваживши на проблемі функціонування багатокомпонентних термінів-антонімів в морській термінології.

Об’єктом дослідження послугували 225 антонімічних пар морських термінів, що їх було вибрано з наукових джерел морського профілю.

Узявши за основу класифікації антонімів дослідників Л.М. Полюги [7] і Л.О. Новикова [5], проаналізуємо особливості функціонування антонімів у морській термінології сучасної української літературної мови.

За своєю суттю антоніми неоднорідні. В морській термінології виділяємо такі класи:

1. Антоніми, що визначають значення слів крайніми протилежними точками в системі однорідних понять: а) якості (рідка вода – тверда вода, повна вода – мала вода); б) стану (динамічний режим – статичний режим, жорстокість роботи привода – піддатливість роботи привода); розташування (підвесловий – надвесловий , носова банка – кормова банка); часу (літній режим навігації – зимовий режим навігації); дії (відчалювати – причалювати).

2. Антоніми, що фіксують протилежність, хоч і не окреслену крайніми точками через відсутність точної визначеності у значенні слів, у яких наявний резерв додатковості: водостійкий вантаж – сухостійкий вантаж, верхній рівень води – нижній рівень води.

3. Антоніми, що означають протилежну спрямованість: захід – схід, інгресія – регресія, ефект охолодження – ефект нагрівання.

У морській термінології антонімія спостерігається серед різних частин мови. Так, при дослідженні виявлено, що найбільшу кількість антонімічних термінів складають прикметники, серед яких: якісні (вузька протока – широка протока, гладка морська поверхня – упруга морська поверхня); відносні (зовнішній штуцер – внутрішній штуцер, динамічний режим – статичний режим); присвійні (рослинний трос – синтетичний трос).

Серед іменників термінів-антонімів виступають: а) антоніми, що вказують на якість (компресори сальникові – компресори безсальникові ); б) антоніми, які вказують на опредмечену дію і утворюються від дієслівних основ ( гасифікування – регасифікування , завантаження – розвантаження, вхід сигналу – вихід сигналу, зменшення ентальпії – збільшення ентальпії ); в) антоніми, що виражають стан (відкриті шлюзи – зачинені шлюзи, «важкий» вантаж – «легкий» вантаж, високий коефіцієнт форсировки – низький коефіцієнт форсировки ).

З погляду структури в морській термінології функціонують різнокореневі і однокореневі терміни-антоніми [7, с. 9; 5, с. 159–161]. Різнокореневі (лексичні) виражають «найяскравіше контрастність значень» [5; 7]: бак – корма, пряма хвиля – зворотня хвиля, максимальна тяга – мінімальна тяга, правий якір – лівий якір, вертикальний кіль – горизонтальний кіль, сухий вантаж – рідинний вантаж, активний вид транспорту – пасивний вид транспорту, вертикальна вантажообробка ( ло-ло ) – горизонтальна вантажообробка ( ро-ро ). Однокореневі (граматичні, або афіксальні): а) внаслідок приєднання до однакових основ антонімічних префіксів (підвесловий – надвесловий , завантажити трюм – розвантажити трюм, порт завантаження – порт розвантаження, підводний борт– надводний борт; б) як результат приєднання префікса із заперечним значенням (компресори крейцкопфні – компресори безкрейцкопфні , циклічний граф – ациклічний граф, монтаж – демонтаж, композиція мережі зв’язку – декомпозиція мережі зв’язку, циклон – антициклон). Зауважимо, що з префіксом не- функціонують морські терміни-антоніми, які створюють нове значення, поняття (номінальні навантаження – неномінальні навантаження, рухомі речі – нерухомі речі, самохідна баржа – несамохідна баржа); в) енантіосемія (за допомогою синтаксичних та лексичних засобів контексту): компресори з горизонтальним розташуванням циліндрів – компресори з вертикальним V -подібним розташуванням циліндрів, зона акустичного освітлення – зона акустичної тіні.

За семантикою і характером протиставлення, услід за класифікацією Л.О. Новикова [5], морські терміни-антоніми поділяємо на: а) контрарні ( градуальні ), між якими існує середній компонент (низьконапірні системи – середньонапірні системи – високонапірні системи, верхній леєр – середній леєр – нижній леєр; б) комплементарні ( взаємодоповнювальні ) максимально протилежні відношення (правий якір – лівий якір, внутрішній водний шлях – зовнішній водний шлях; в) векторні (протилежні за напрямом): віра – майна, вхід сигналу – вихід сигналу.

У морській термінології чимало антонімічних пар серед словосполучень [6, 190], що за структурою являють собою: а) бінарні відношення (зіткнення суден – розходження суден, вантажний трюм – баластовий трюм, збільшення крену – зменшення крену, ліва хвиля – права хвиля); б) трикомпонентні морські антоніми (вузька напруга зони – широка напруга зони, високий коефіцієнт форсировки – низький коефіцієнт форсировки , ручний спосіб завантаження – механізований спосіб завантаження, зниження бортового хитання – збільшення бортового хитання); в) багатокомпонентні морські терміни-антоніми (малі риболовні рефрижераторні траулери – великі вантажні риболовні рефрижераторні траулери, максимальна температура приводного шару повітря – мінімальна температура приводного шару повітря, компресори із примусовою системою змащування – компресори з вільною системою змащування). Дослідники підкреслюють, що «антонімічність одного із компонентів складного терміна спричинює антонімію всього складного терміна» [6, с. 190].

Звернемо увагу, що багатокомпонентні терміни хоч і зрозуміліші за своєю семантикою, але незручні у використанні, тобто «з’являється своєрідна модель термінів-описань, до яких важко підібрати дефініцію, оскільки вона знаходиться вже у самому терміні» [2, с. 166]. Наведемо приклади подібних антонімічних пар та їх дефініції: пасажир внутрішнього водного транспорту, який здійснив посадку ( Пасажир, який здійснив посадку на судно для перевезень внутрішніми водними шляхами з метою поїздки [11, с. 99] – пасажир внутрішнього водного транспорту, який здійснив висадку ( Пасажир, який здійснив висадку з судна для перевезень внутрішніми водними шляхами після здійснення поїздки [11, с. 99]. Аналогічно: вантажі, які вивозяться з країни внутрішніми водними шляхами (на відміну від наскрізних транзитних вантажів, які перевозяться внутрішніми водними шляхами) [11, с. 105] – вантажі, які ввозяться до країни внутрішніми водними шляхами (на відміну від наскрізних транзитних вантажів, які перевозяться внутрішніми водними шляхами) [11, с. 105–106].

Таким чином, антонімічні відношення, що характерні для загальновживаної лексики, реалізуються і в морській термінології. Вони допомагають точніше визначити і зрозуміти місце терміна в терміносистемі, пояснити відношення протилежності між термінами, виявити спільну семантичну основу терміна, дізнатися про інноваційні процеси тощо.

Список використаних джерел:

1. Гуйванюк Н.В.Українська мова. Схеми, таблиці, тексти: посіб. / Н.В. Гуйванюк , О.В. Кардащук ., О.В. Кульбабська . – Львів: Світ, 2005. – 304 с.

2. Даниленко В.П. Русская терминология . Опыт лингвистического описания / В.П. Данилен­ко. – М.: Наука, 1977. – 246.с.

3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство / М.П. Кочерган – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 288 с.

4. Левицький А.Е. Вступ до мовознавства: посібник / А.Е. Левицький, А.В. Сингаївська , Л.Л. Славова . – К.: Центр навчальної літератури, 2006.– 104 с.

5. Новиков Л.А. Антонимия в русском языке . Семантический анализ противоположностей в лексике / Л.А. Новиков. – М.: МГУ, 1973, – 290 с.

6. Панько Т.І. Українське термінознавство / Т.І.Панько, І.М. Кочан ., Г.П. Мацюк. — Львів: Світ, 1994. — 216 с.

7. Полюга Л.М. Словник антонімів української мови / Л.М. Полюга . – К.: Довіра, 2004. – 275 с.

8. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови / О.Д. Пономарів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.

9. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / відп . ред. М.А. Жовтобрюх. – К.: Наукова думка, 1973. – 440 с.

10. Сучасна українська літературна мова : Стилістика / відп . ред. Г.П. Їжакевич. – К.: Наукова думка, 1973. – 588 с.

11. Тлумачний англо-російсько-український словник транспортних термінів: 447 термінів / [уклад. В.І. Чекаловець та ін.]. – О.: ОНМУ, 2007. – 287 с.

12. Ющук І.П. Українська мова: посібник / І.П. Ющук . – К.: Либідь, 2008. – 640 с.