WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Антонов А.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ЕФЕКТИВНІ МОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Оскільки соціальні процеси, які відбуваються в межах територіальних суспільних систем (ТСС), мають різні фази, протікають з різною швидкістю, то стає очевидним, що ні одна з моделей не може повністю описати стан процесів і передбачити їх зміну у майбутньому. У цих випадках вчені звертаються до інструментарію когнітології – міждисциплінарного напрямку досліджень проблем сприйняття, пізнання, розуміння дійсності, а з цим – комп’ютеризації суспільства, розвитку теорії штучного інтелекту. Когнітологічний підхід до дослідження ТСС – це діяльність, пов’язана із аналізом процесу збору, зберігання, обробки, репрезентації знань як у голові людини, так і в комп’ютерній системі. Така діяльність – важлива передумова вироблення ефективної моделі регіональних соціальних процесів ( РСП).

У регіональній економіці розгляд моделей соціальних процесів ТСС пов’язаний з подоланням простору. Цей момент кардинально відрізняє ці моделі від розглянутих вище. Він обумовлює розробку моделей з врахуванням специфіки типологічних форм геопросторових процесів, факторів та обмежень. Так, основними типологічними ознаками геопросторових соціальних процесів є: диференціація ( симплікація – поява неподільних у географічному відношенні одиниць, регіоналізація ); інтеграція ( геопросторова взаємодія, геопросторова агломерація – просторове зрощування декількох поселень у систему з єдиною інфраструктурною підсистемою, спільними проблемами розвитку і функціонування); системоформування ( геопростороа структуризація, геопрострове регулювання і управління). Націлюючись на певні функції, ці процеси дають змогу говорити про територіальну організацію соціальної сфери ТСС. Властивості та відношення території – це її географічний потенціал [3, с.11]. Кожен тип геопрострового соціального процесу може бути охарактеризований з допомогою додаткових ознак.

Вказані геопросторові соціальні процеси можуть бути описані з допомогою двох видів динамічних моделей: оптимізаційних – вибору найкращого варіанта, найбільш раціонального рішення залежно від критерію оптимальності – мети, цілі; рівноважних ( просторової соціально-економічної взаємодії) – .забезпечення збалансованості системи, виходячи з дотримання " рівноважності " траєкторії руху геопросторових процесів.

До оптимізаційних моделей соціальних процесів ТСС відносяться [3, с. 23]:

– модель Гуннара Мюрдаля (залежність між розвитком бізнесу, обсягами доходів фірм і населення, місцевими бюджетами і регіональною інфраструктурою). В моделі обґрунтовується теза, що чим більш розвинена економіка регіону, тим більші надходження у вигляді податків фізичних і юридичних осіб отримують місцеві бюджети. Це відповідно стимулює фінансування розвитку соціальної інфраструктури регіону. Формуються більш сприятливі умови для ведення економічної діяльності, підвищується інвестиційна привабливість території. Мультиплікатор спрацьовує й у сфері доходів населення (розвинута економіка ? висококваліфікована робоча сила ? високі доходи ? впорядкована і забезпечена соціальними благами територія ? імміграція нових поселенців ? ріст податкових надходжень у місцеві бюджети і т.д.). Це так звана швецька модель соціалізму;

– модель Херрода-Домара , в якій взаємозв’язок факторів соціального розвитку ТСС має наступну послідовність: район-лідер ? високий рівень доходів ? приплив робочої сили і капіталу ? ріст обсягів податків до місцевого бюджету ? розвиток соціальної сфери регіону;

– неокласична модель (зворотна до вищенаведених). Вважається, що нові регіони хоча вирізняються припливом капіталу, однак будують свою політику на використанні дешевої робочої сили ТСС.

Щодо моделей просторової соціально-економічної рівноваги соціальних процесів, то їх витоки пов’язані з розробкою вчення про просторову організацію господарства А. Льоша [1, с. 63-66]. Проводячи дослідження, автор висунув гіпотезу, згідно якої кожному виду діяльності відповідає своя межа концентрації (економії на масштабі), і перевищення котрої перекривається ростом транспортних витрат. Як наслідок – вченому вдалося здійснити грандіозний прорив у всій теорії розміщення, котрий забезпечив перехід від точкового до просторового розгляду її предмету (формування регіонів).

В СРСР ідеї даного вчення були використані при розробці концепції територіальної організації суспільства, суть якої зводилася до "територіального поділу праці, розміщення продуктивних сил, регіональних відмінностей у виробничих відносинах, розселення людей, взаємовідносин суспільства і природи, а також проблем регіональної "соціально-економічної політики" [2, с.   26]. Однак на практиці управління споживчим попитом повністю заперечувало ринкові механізми впливу на власність (в т.ч. муніципальну), "працювало" на утвердження виключного контролю держави над цінами. Існувало засилля адміністративних методів (від запровадження інституту прописки до практики оргнабору трудових ресурсів на новобудови країни). Це вело до формування політики директивного централізованого територіального планування й перерозподілу суспільних благ у межах окремих ТСС. Соціальні норми і нормативи, які хоча й виступали в якості базових регуляторів територіального управління, доповнювалися низкою коригуючих регіональних коефіцієнтів. Як результат, модель розміщення перетворилася у квазімодель зрівнялівського типу. Цікаво, що у цьому процесі мала бути задіяна й культура (вірніше "часовий, конкретно-історичний зріз культурного процесу"[2, с. 23]). Згодом, фахівці констатували, що в умовах, які склалися "лише просторово організована культурна інфраструктура (зі всієї множини культурних явищ геосфери) могла бути визначена як особлива територіальна система, інші ж системно-культурні утворення лише починали формуватися".

Список використаних джерел:

1. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми: Монографія / В. Гошовська . – К.: Видавничий Дім „Корпорація”, 2004. – 196 с.

2. Дружбинський В. Чи стане Україна державою самоврядних громад? / В. Дружбинський // Дзеркало тижня. – 2005.– № 39 (567). – 8-14 жовт . – С. 22-29.

3. Стеценко Т.О. Аналіз регіональної економіки: навч . посіб . / Т.О. Стеценко . – К.: КНЕУ, 2002. – 116 с.