WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Беглиця В.П.

Чорноморський державний університет імені П. Могили, м. Миколаїв, Україна

СТРУКТУРА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ СУДНОБУДУВАННЯ

В останньому десятиріччі характерним явищем для України є ріст обсягів витрат ресурсів і, як результат, зниження доходності від їх використання. Також спостерігається ріст цін на багато видів використовуваних ресурсів (енергоносії, сировина, земля, труд тощо). Все це змушує підприємства постійно пристосовуватися, змінювати свої відносини з економічним оточенням, знаходити шляхи зниження витрат ресурсів, переходити на ресурсозберігаючий тип розвитку виробництва.

У зв’язку з цим виникає необхідність систематичного аналізу стану підприємств, форм руху капіталу і типів ділових відносин для забезпечення сталого ефективного розвитку. Складність проблеми забезпечення ефективності виробничої системи в тому, що підприємницька діяльність багатофункціональна і охоплює комерційно-посередницьку, виробничу, торгово-закупівельну, інвестиційно-інноваційну та інші види діяльності, пов’язані з функціонуванням виробництва. Сучасний стан більшості українських суднобудівних підприємств не відповідає їх виробничому, технологічному та інтелектуальному потенціалу. Конкурентоспроможність продукції більшості підприємств нижча ніж у багатьох іноземних аналогів через суттєво більших витрат ресурсів на одиницю вироблюваної продукції, а також через неефективну структуру факторів виробництва, які стоять на заваді сталого економічного розвитку. У зв’язку з цим виробництво потребує значної перебудови галузевої структури і окремих підприємств для максимально можливого підвищення ефективності виробництва.

Формування і функціонування суднобудівних підприємств в умовах ринкових відносин повинно бути спрямовано на реалізацію притаманних їм переваг – розвиток міжнаціональних технологічних зв’язків, збільшення потоків інвестицій, досягнення високого рівня конкурентоспроможності і підвищення ефективності використання фінансів.

Основною проблемою діяльності великих корпоративних утворень в Україні є недостатнє опрацювання фінансово-економічних механізмів їх створення і діяльності в сучасних економічних умовах.

Процес матеріалізації ідеї і перехід до практичного використання структури фінансово-економічного механізму фінансування розвитку суднобудування є багатоскладним явищем і пов’язаний з вирішенням низки проблем внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків науково-технічного, організаційного, соціально-економічного характеру. Причому, фінансовий механізм, що функціонує на основі самофінансування і самоокупності, повинен створювати довгострокову матеріальну основу свого розвитку на перспективній вигідності, тобто кінцевій економічній ефективності функціонування всіх його ланок. Система фінансування суднобудування сьогодні являє собою складний механізм, який постійно розвивається, для кожного конкретного сценарію має сою специфіку і безпосередню пов’язаний з характером взаємовідносин з партнерами [1, c . 14].

Особливу значущість у фінансуванні суднобудування набувають аспекти безпеки судноплавства. Створення складних технологічних систем (суден) веде до різкого зростання фінансових навантажень з метою запобігання ризикам. Масштаб негативних наслідків у судноплавстві веде до несприятливих фінансових наслідків (втрат). Тому все більш зростають фінансові витрати на забезпечення вимог якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їх надійності, створення технічних засобів, які автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки і технології запобігання аварій та їх наслідків.

Процес ускладнення і подорожчання транспортних засобів, що відбувається у світовій практиці, викликає необхідність простійного збільшення фінансових засобів на розвиток наукових досліджень і реалізацію нововведень, все у більшому ступені підвищує значущість проблеми визначення ступеня ризику при досягненні потрібних результатів. Необхідність концентрації ресурсів для здійснення нововведень вимагає аналізу великого обсягу інформації при вирішенні питання про вкладення коштів. Інакше невдача може привести до тяжких, іноді катастрофічних, наслідків для організації, яка здійснює фінансування.

З точки зору замовника судна, визначним фактором є сукупний капітал і ризик, представлений сумою технічного і комерційного ризиків. Виконавець замовлення повинен оцінювати обидві складові ризику окремо для того, щоб чітко уявляти, яку його частину він приймає повністю на себе, а яку пропонує розподілити із замовником. Величина фінансового ризику визначається з оцінки наявного на початок виконання замовлення технічного заділу. Наявність результатів раніше проведених проектних робіт у значному ступені підвищує ймовірність того, що будуть успішно вкладені кошти замовника. Прогнозування варіанту фінансових відносин пов’язано з невизначеністю і непередбачуваністю кон’юнктури ринку. В таких умовах необхідно враховувати, що витрачання фінансових коштів здійснюється за ринковими цінами, а витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств.

Для забезпечення фінансової стабільності, збалансованості доходів і витрат, необхідні значні зусилля виробництв по збору і аналізу інформації про ціни продажу, конкуренцію, співвідношення попиту і пропозиції. Необхідно також здійснювати пошук по використанню внутрішніх резервів зниження витрат.

При кардинальному реформуванні господарського механізму будування суден, його орієнтації на ринкові моделі економічного розвитку, проблема економічного обґрунтування ефективності знов створених суден набуває особливу актуальність.

Список використаних джерел:

1.  Агєєв О. Шляхи інтеграції України в транспортну систему Європи / О. Агєєв // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 71. – С.14.