WEB-ресурс научно-практических конференций

К .ю.н. Биркович Т . І .

Чорноморський державний університет імені П. Могили, м. Миколаїв, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОГНОЗ ДИНА М І К И РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Критичний стан, у якому зараз знаходиться енергетична галузь України, давно вже є проблемою усестороннього обговорення. Частота криз, що постійно виникають у енергетичному секторі, є свідченням недостатнього рівня його стійкості до дії різних дестабілізуючих факторів, які виникають при зіткненні інтересів.

Основними причинами цього є:

-   сильна залежність країни від імпорту енергоносіїв, які постачаються фактично з однієї країни – Росії;

-   низький рівень ефективності енергоспоживання, переробки та транспортування енергії;

-   зношеність та застарілість основних фондів енергетики, що потребують значних інвестицій для свого відновлення;

-   недосконалість тарифної та фінансової політики, що призводить до перехресного субсидування населення, бюджетної сфери та інших секторів економіки за рахунок енергетики;

-   несприятливий інвестиційний клімат, що не дозволяє залучити інвестиції до модернізації основних фондів енергетики;

-   високий рівень корумпованості, наявність різних тіньових схем в енергетиці, де, як відомо, обертаються дуже значні кошти;

-   політизованість головних проблем енергетики (газопостачання, ринок нафтопродуктів тощо).

Відтак енергетичний сектор є одночасно потужним чинником формування конкурентоспроможності національної економіки та одним з головних об’єктів, що відчувають на собі наслідки слабких успіхів у цій сфері.

Програми по виходу із кризи пропонують більшість політиків, опираючись на досвід світових країн. Очевидно, що криза, яка заторкнула Україну, стосується глибоких процесів економічного розвитку. Тому є сенс дослідити історичний стан споживання енергосировини у світі.

На початку дев’ятнадцятого століття, промисловість більшості країн опиралася на парову енергію. У другому циклі основна роль відводиться вугіллю. В 1910 році в паливному балансі країн використовувалися вугілля 65%, дрова 16%, тваринні та рослинні відходи 16%, нафта 3%. Природний газ на початку століття ще не знайшов свого застосування. Із початком третього циклу вугілля втрачає позицію лідера, уступаючи місце нафті, та починає застосовуватися природний газ. Процес прискореного впровадження нафти та газу було зумовлено швидким ростом виробництва дешевої нафти в країнах Ближнього та Середнього Сходу. Заміщення вугілля нафтою проходило навіть в тих країнах, які не мали або практично не мали власних ресурсів нафти та газу, проте мали свої власні запаси вугілля (Японія, Німеччина, Франція та інші).

Основним джерелом енергії, що задовольняє приблизно 50% потреб у більшості країн стала нафта (в США – 45%, Японії – 73%, Німеччині – 55%, Великобританії – 50%, Франції – 69%). Проте у 1973 році відбулися різкі зміни на ринку енергії [1, с. 289]. Арабські країни – експортери нафти підняли ціну з 2,5 до 11 доларів за барель. Потім ціни ще декілька разів підвищувалися. Протягом 1973-1980 років ціни на нафту зросли в 16,8 рази (третій економічний цикл). Це спричинило сильну дестабілізаційну дію на економіку країн – імпортерів нафти.

За теорією Кондратьєва , четвертий цикл закінчився в кінці 80-х років ХХ століття. В основному він пройшов під знаком нафти. Проте після світової кризи почалися активні пошуки замінника нафти, в перспективі це має бути природний газ, а в довгостроковій перспективі – вугілля.

На даний час триває п’ятий цикл економічного розвитку. Виділимо структуру споживання енергетичних ресурсів в Україні. На сьогоднішній день рівень споживання нафти та природного газу в Україні один з найбільших у світі.

Таким чином, Україна є державою, що в значній мірі залежить від імпорту енергоносіїв, таких як нафта і природний газ. Енергетичний баланс України за останні роки характеризується такими цифрами: частка природного газу серед енергоносіїв становить 42–45 відсотків, вугілля – 25, нафти – 13, атомної енергетики та інших джерел – 14 відсотків. Таким чином, головним джерелом енергозабезпечення держави є природний газ. А у загальному балансі споживання первинної енергії в Україні нафта і газ складають до 70 відсотків.

Отже, перспективи розвитку енергетичної галузі України є досить значними, проте потребують вкладення достатніх коштів у розвиток галузі та створення нових технологій, що вимагає законодавчого та політичного сприяння.

Тенденції світового ринку нафти та нафтопродуктів дозволяють зробити прогноз про поступове збільшення рівня світових цін на нафту і природний газ протягом найближчого часу. Такий стан речей буде зберігатись в найближчому майбутньому незалежно від того, чи буде відбуватись гальмування розвитку світової економіки чи ні. Багато економічних показників свідчать про зростання обсягів споживання енергоресурсів на тлі поступового їх скорочення та ускладнень вилучень.

Як показали наведені результати динаміки видобування енергоресурсів, економіка України є залежною від енергоресурсів і енергозатратною . Отже, виникає потреба в моделюванні економіки України з виділенням енергетичного сектору. Для цього необхідно розробити модель, яка б враховувала вплив цін на імпортовані енергоресурси та їх кількість і давала можливість розраховувати внутрішньо державні ціни на товари споживання.

Список використаних джерел:

1.      Стан та перспективи розвитку енергетичної галузі. – Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – 2009. – С. 284-295.