WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Драган І.В.

Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Для підвищення еколого-економічної ефективності суспільного виробництва необхідно проведення державою певної економічної політики. Безумовно, ця політика повинна бути стимулюючою, тобто спрямованою на економічне зростання, бо тільки в цьому випадку формуються умови для розширеного відтворення всіх факторів, у тому числі й природного середовища. Однак стимулююча економічне зростання політика може впливати на стан навколишнього середовища. Тому важливо розглянути й урахувати як позитивний, так і негативний досвід взаємозв’язків проведеної загальноекономічної політики, стану навколишнього середовища й природоохоронної політики.

На сучасному етапі розвитку в Україні спостерігається погіршення екологічної ситуації внаслідок непослідовності в здійсненні заходів екологічного регулювання, відходу від основ, закладених на початку реформ. І тому в цей час дуже важливим моментом є аналіз помилок й узагальнення накопиченого за ці роки позитивного досвіду з метою подальшого розвитку механізму економічного стимулювання природоохоронної діяльності.

У сукупності економічних інструментів одне із центральних місць посідали платежі за забруднення навколишнього середовища. Сформована в Україні система платежів за забруднення припускала виконання таких функцій: забезпечення фінансування природоохоронних заходів територіального значення; стимулювання зниження шкідливих викидів за допомогою диференціації ставок платежів за забруднення з урахуванням відносної шкідливості викидів і ступеня виконання встановлених лімітів.

Останнім часом вітчизняною економічною наукою висунутий цілий ряд принципових положень з вдосконалення економічного механізму природокористування, зокрема, платності природокористування, механізму перерозподілу доходів, акумулювання й витрати коштів на екологічні цілі, однак у законодавстві спостерігається процес згортання й спрощення економічних інструментів [1, с. 12].

Розглядаючи тенденції практики правового регулювання можна констатувати: не склалися механізми надання кредитних пільг, заохочення виробництва екологічно чистої продукції (ціноутворення, сертифікація, маркування, реклама), не введені спеціальне оподатковування екологічно шкідливої продукції й продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій [2, с. 256]. Співвідношення екологічного й іншого галузевого законодавства таке, що для застосування подібних стимулюючих заходів попередньо потрібне внесення змін у податкове, бюджетне, банківське, інвестиційне, митне або інше законодавство. Але внесення будь-яких виправлень у подібні документи, і особливо – дохідні статті бюджету, що скорочують, завжди пов’язано з великими труднощами. Згодом були скасовані навіть ті невеликі податкові пільги, які були надані на початку 90-х років.

Отже, на сучасному етапі в Україні не тільки не розвивається економічне стимулювання природоохоронної діяльності, але спостерігається поступовий відхід від цього принципу.

Завдання полягає в тому, щоб розвиток системи економічного й фінансового регулювання екологічної безпеки в Україні здійснювався еволюційним шляхом, спирався на наявні в інших країнах розробки, базувався на реальних можливостях економіки.

Список використаних джерел:

1. Богачёв В. Необходимость повышения экологической безопасности в Украине / В. Богачёв // Економіст. – 2008. – № 9. – С. 12–13.

2. Бордюк А.В. Фіскальні аспекти економічного природокористування: монографія / А.В. Бордюк. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 507 с.