WEB-ресурс научно-практических конференций

Гіндес А.В.

Академія муніципального управління, м. Київ, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА В ОСНОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Більшість учених вбачає причини сучасної структурної кризи економіки в недооцінці об’єктивних процесів циклічності економічного розвитку [3, с. 102; 4, с. 706; 5, с. 5]. Глибина кризових явищ посилена ще дією механізму мультиплікатора-акселератора, викликаного інвестиційним імпульсом.

Нестача ефективного попиту, за Дж. Кейнсом, є головною причиною виробничої кризи, тому необхідно вивчити чинники попиту. В основі попиту лежить головний психологічний закон: із зростанням доходу споживання теж зростає, але повільніше, ніж зростає дохід. Отже, чим вище дохід, тим меншою в ньому є частка споживання і вищою частка заощаджень. Оскільки, на думку Кейнса, ця розбіжність збільшуватиметься, то система в основі своїй не рівноважна, і стагнація неминуча. Слід збільшувати інвестиційний попит, а він залежить від відсотка і граничної очікуваної ефективності капіталу.

Через обмеженість інвестиційних можливостей цей же процес може стати причиною позитивного руху економічної активності. Інвестиції в будь-яку галузь зумовлюють зростання зайнятості, збільшення доходів і споживання не тільки в даній галузі, але й у пов’язаних з нею галузях. Зміни в цих галузях, у свою чергу, породжують зростання зайнятості, доходів і попиту в галузях, віддалених від галузі первинного інвестування. Виникає ефект мультиплікатора. Величина мультиплікатора залежить від того, яка частка споживання в доході, тобто ефект мультиплікатора означає, що “збільшення інвестицій приводить до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж первинне зростання інвестицій” [1, с. 321].

Це дає змогу зробити такий висновок: інвестиційна складова повинна лежати в основі забезпечення економічної безпеки, оскільки зростання інвестицій покликане стимулювати економічну активність, зростання попиту, а це, у свою чергу, зумовить до підвищення зайнятості і збільшення національного доходу, тобто реалізацію національних інтересів.

Таким чином, характеристика державної політики у сфері економічної безпеки передбачає, перш за все, розгляд інвестицій як основного чинника розвитку економіки. Тому саме накопичення необхідно розглядати як найважливішу умову економічного піднесення і виходу з кризи. Від динаміки і обсягів накопичення залежатимуть і рівень інвестиційної активності, і темпи оновлення основного капіталу.

У сучасних концепціях стійкого розвитку суспільства й економіки центральне місце займає нове розуміння прогресу як зростання запасу стійкості еволюціонуючих систем відносно зовнішніх дій [2, с. 9]. При стійкому розвитку системі властива внутрішня рівновага, хоча вона й залишається нерівноважною відносно навколишнього середовища. У такій системі процеси синтезу і розкладання відбуваються збалансовано, і при зовнішніх діях система відповідає компенсуючими процесами.

Прогрес відбувається на основі еволюції найрозвиненіших елементів системи шляхом відкриття еволюційно розвиненішими суб’єктами системи нового ресурсу і подальшого його освоєння всіма суб’єктами. Тільки на такій основі можливий рівний, поступальний розвиток з мінімальною кількістю криз і катастроф, що можна розглядати як стан відносної безпеки. Таким чином, як найважливіший чинник безпечного стану будь-якої системи можна виділити можливість її поступального, прогресивного розвитку.

Що стосується соціально-економічної системи держави і суспільства, то умовою стійкого, поступального розвитку можна вважати економічне зростання. Економічне зростання є важливим критерієм економічного розвитку суспільства. Його динаміка йде від розвитку підприємств через підвищення рівня життя в регіонах країни до вдосконалення економічної системи держави і суспільства в цілому. На економічне зростання і структурні зміни впливають не тільки національні чинники, а й загальна економічна ситуація у світі.

У найзагальнішому вигляді економічне зростання означає кількісну і якісну зміну результатів виробництва і його чинників, а також продуктивності цих чинників. Свій вираз економічне зростання знаходить у зростанні рівня економічної розвиненості національного господарства. Цей рівень, у свою чергу, визначається такими кількісними індикаторами, обчисленими на душу населення, як зростання реального і потенційного ВВП, зростання національного багатства країни, скорочення енергоємності і матеріаломісткості ВВП, величина накопичення, зростання витрат на соціальну сферу, культуру, охорону навколишнього середовища, збільшення тривалості життя і тощо.

З другого боку, можна виділити також якісні показники економічного зростання. До них можуть бути зараховані зростання рівня і якості життя населення, розвиток інтелекту людини і підвищення її духовного багатства, розвиток науки, освіти, культури тощо; забезпечення соціальних гарантій і охорони здоров’я людини, забезпечення свободи та безпеки особи і т.д.

У сучасних умовах, на наш погляд, можна виділити два основні індикатори економічного зростання (один з них кількісний, інший – якісний), які можна розглядати як найважливіші показники стійкого розвитку економіки. Найважливішим кількісним критерієм видається зростання інвестицій або, іншими словами, динаміка капітальних вкладень, перш за все, в реальний сектор економіки, що є головним елементом національної господарської системи, який генерує економічне зростання.

Список використаних джерел:

1.      Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки: навч . посіб . / Л.Я. Корнійчук, Н.О.  Татаренко . – К.: Фенікс, 1996. – 416 с.

2.      Концепція економічної безпеки України / Ін-т екон . прогнозування; Кер . проекту В.М.  Геєць . – К.: Логос, 2006. – 56 с.

3.      Куликов Л.М. Основы экономической теории / Л.М. Куликов. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 400 с.

4.      Лозинська  Т.М. Основні задачі забезпечення продовольчої безпеки країни / Т.М. Лозинська // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. – К., 2001. – Т. 1. – С. 705-707.

5.      Маркіна І. Системні аспекти управлінської методології / І. Маркіна // Вісник: Економіка. – Вип. 41. – К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000. – С. 4-7.