WEB-ресурс научно-практических конференций

К.ю.н . Ковалевська О.П.

Академія муніципального управління, м. Київ, Україна

РОЗВИТОК ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА ЯК ОСНОВНИЙ НАПРЯМ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

Аналізуючи проблеми розвитку житлового будівництва й виділяючи його високу соціальну значимість, що проявляється в безпосередньому впливі на рівень і якість життя в населення й забезпечення сприятливого середовища проживання, необхідно запропонувати наступний підхід до визначення основних напрямків удосконалювання стратегії його розвитку на рівні регіону.

Проблеми перехідного періоду і пов'язані з ними обмеженість місцевих бюджетів вимагає істотної державної підтримки в розв‘язанні зазначених завдань на місцевому та регіональному рівнях, у першу чергу, при розв'язанні завдань, що мають загальнонаціональну значимість. Це стосується, зокрема, формування стабільних, прозорих і захищених механізмів, що забезпечують реалізацію прав власності, переходу прав на майно, рівність прав усіх осіб, що беруть участь у майновому обороті незалежно від форми власності – це принципові умови модернізації всієї економіки України.

Розвиток житлового будівництва в руслі підвищення рівня та якості життя в регіоні вимагають участі національного центру як через удосконалювання законодавчої й нормативно-правової бази в житловій сфері й стимулювання проведення на місцях ряду організаційних заходів, так і через безпосереднє спрямування коштів державного бюджету для розв'язання деяких основних завдань.

Таким чином, використовуючи описану систему інтегральних показників, що характеризують цільову функцію "якості життя населення", процес формування соціально-економічної політики в частині розвитку житлового будівництва як фактора забезпечення сприятливого середовища проживання, може бути представлений у вигляді сукупності робіт, які слід виконувати в наступній послідовності:

1)     визначення системи показників, що характеризують рівень та якість життя населення регіону;

2)     визначення системи показників, що характеризують сприятливість середовища проживання населення регіону;

3)     визначення фактичних значень показників сприятливості середовища проживання населення регіону;

4)     визначення рівня сприятливості середовища проживання диференціальним методом і відхилення фактичних значень від базових показників (значення соціальних показників, досягнутих у попередньому періоді, загальнодержавні, міжнародні стандарти);

5)     виявлення причин негативних і позитивних відхилень від фактичних значень показників, що характеризують сприятливість середовища проживання, від базових показників;

6)     визначення резервів (можливостей) поліпшення даних показників за рахунок усунення виявлених негативних причин і використання позитивних факторів;

7)     визначення можливостей поліпшення показників за рахунок бюджетних коштів (місцевих, загальнодержавних, залежно від рівня виявленої проблеми);

8)     визначення можливостей поліпшення показників за рахунок позабюджетних, залучених, позичкових коштов ;

9)     Установлення цільових значень показників сприятливості середовища проживання з обліком усіх реальних можливостей і обмежень;

10)     Формування умов і комплексу заходів, що забезпечують досягнення цільових значень показників сприятливого середовища проживання, включення їх у комплекс заходів щодо практичної реалізації соціально-економічної політики регіону (правова, інформаційна, технічна, кадрова підготовка);

11)     Перевірка готовності до реалізації розроблених напрямків житлової, земельної, демографічної політик, рішення про їхнє практичне здійснення.

Проаналізуємо за інтегрованими показниками ситуацію, яка склалася в Україні, і на основі проведеного аналізу виявимо основні напрямки соціально-економічної політики регіону, що дозволяють стабілізувати ситуацію в напрямі забезпечення сприятливого середовища проживання.

Сьогодні регіональні ринки нерухомості характеризуються цілим рядом негативних тенденцій.

Більша частина населення не в змозі придбати якісне житло, оскільки об'єктивним обмеженням для пред'явлення платоспроможного попиту на ринку житла виступають низькі доходи основних груп населення й недостатній розвиток регіональних систем іпотечного кредитування.

Житло являє собою дорогий товар тривалого користування. Його придбання, як правило, не може проводитися за рахунок поточних доходів споживачів або заощаджень. У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тільки основною формою розв'язання житлової проблеми для населення, але й базовою сферою економічної діяльності, ключову роль у якій відіграють банківські й інші кредитно-фінансові структури, що забезпечують необхідний притік капіталів в інвестиційно-житлову сферу.

Купівельна спроможність населення є на декілька порядків нижчою за вартість будь-якого житла (за якістю й за площею). І хоча вартість одного квадратного метра житла визначається багатьма факторами, серед яких – місце розташування житла, його якість, стан об'єкта нерухомості та ін., це призводить до того, що найбільшим попитом на ринку нерухомості користується саме низькоякісне житло або житло з невеликою площею, що відповідно викликає ріст цін на нього. Так, у новобудовах найчастіше ціна вартості одного квадратного метра в однокімнатних квартирах є вищою, ніж у трикімнатних, що підтверджується даними по ринкові нерухомості.

Список використаних джерел:

1. Ларіна Р.Р. Проблеми муніципального управління нерухомістю територіальної одиниці / Р.Р. Ларіна, В.В. Хороших // Актуальні проблеми муніципального управління: всеукр . наук.-практ . конф ., 16 грудня 2006 р.: тези допов . – К., 2006. – С. 296-297.