WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Литвин Ю.О.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ПРІОРИТЕТНІ КРИТЕРІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Під поняттям “сільські території” необхідно розуміти найважливішу частину народно­господарського комплексу країни, що включає обжиту місцевість поза територією міст з її умовами та ресурсами, сільським населенням і різноманітними основними фондами на цих територіях.

Це визначення має яскраво виражену просторову направленість, де сільські території розуміються саме як територія, з розміщеними на ній людьми, ресурсами, фондами. Якщо розглядати цю категорію з функціональної точки зору, яка ілюструє її мету і завдання, то сільські території – це взаємопов'язана єдність трьох сфер: соціальної, виробничої та екологічної. При цьому саме соціальна сфера села виступає пріоритетним критерієм розвитку сільських територій, адже саме задоволення різноманітних потреб людини (селянина) є метою такого розвитку [2, с. 26].

Часто як синоніми вживають категорії “село” та “сільські території”. Вони дійсно частково збігаються. Але крім сіл, як типу поселення, культурно-побутових, соціально-виробничих, іноді адміністративних осередків, сільські території включають: населення; сільськогосподарські та інші угіддя поза межами сільських поселень з розташованими на них виробничими об’єктами; органи самоврядування та громадські організації.

Прикметник “сільський” походить від староруського поняття “селище – заселене місце, де люди поселилися”. Пізніше, з розвитком і урбанізацією крупних поселень викристалізувалося поняття міста, а за сільською місцевістю залишилося поняття заселених людьми площ землі зовні цих міст. По відношенню ж до міста ми ведемо мову тільки про територію. Поняття міської місцевості взагалі відсутнє. Поняття території, ми пов'язуємо в першу чергу з певними межами, ніж з якими-небудь іншими ознаками. Тому, хоча під сільською місцевістю і сільською територією ми маємо на увазі практично одне і те ж, все ж таки по аналогії з поняттям “міська територія” бачиться більш прийнятним застосування в офіційних матеріалах поняття “сільська територія” [1]. Тобто, на нашу думку, поняття “сільська місцевість” є більш абстрактним, загальним, таким, що підходить до визначення місцевості взагалі, а сільські території поняття більш конкретне, що вживається відносно певних районів, областей чи держав.

Оскільки ми визначили розвиток соціальної сфери села пріоритетним критерієм розвитку сільських територій, то розглянемо детальніше і цю категорію, що дасть можливість глибше розкрити суть сільських територій.

Категорія “соціальна сфера” широко використовується в науковій та господарській діяльності. Незважаючи на те, що активні наукові дослідження цієї сфери та обґрунтування терміну почались у 80-их роках минулого століття, ще й досі зустрічаються різні його трактування.

Але економічна наука все ж не стояла на місці. Цілий ряд теоретичних робіт, присвячених аналізу окремих аспектів розвитку соціальної сфери, в певній мірі не втратили своєї наукової цінності навіть сьогодні. Певний вклад в розвиток світової економічної думки внесли вчені Заходу. В наш час особливого значення для нас набувають ті дослідження, що присвячені вивченню проблем організації ринкового господарювання, державного регулювання економіки в умовах ринку і т.д. На цих напрямах у зарубіжних дослідників сьогодні є значно вагоміші, порівняно з нашою економічною думкою, досягнення. Це обумовлено тривалим періодом засилля в нашому суспільстві командно-адміністративної системи і насильного стримування розвитку товарно-грошових відносин.

Але незважаючи на великий вклад вітчизняних та західних вчених, навіть на сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення поняття “соціальна сфера”. Так само серед вчених сучасності характерним є відсутність єдиного погляду при визначенні категорії “соціальна сфера села”, часто різні автори визначають цим терміном не зовсім ідентичні поняття.

Тому в сучасних умовах, коли реформування традиційних для планової економіки форм господарювання фактично завершено, створені нові організаційно-виробничі структури, сформований приватний сектор товаровиробників, деякі характеристики соціальної сфери села та принципи її функціонування потребують додаткового вивчення. Виникла необхідність додаткових досліджень за такими напрямами: систематизація факторів, що впливають на розвиток сільської соціальної сфери; розробка заходів для сталого розвитку соціальної сфери села; вирішення проблем трудових відносин і підготовки кадрів; забезпечення відповідного рівня життя сільського населення; обґрунтування розвитку соціально-культурної та інженерної інфраструктури; вирішення демографічних та екологічних проблем.

Функції галузей соціальної інфраструктури різні. Одні з них задовольняють духовні потреби людей (освіта, наука, культура, охорона здоров'я, рекреація і т.д.), а інші – фізичні (торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування). Саме тому соціальна інфраструктура має економічне і соціальне значення для розвитку суспільства. Економічне її значення виявляється у тому, що вона надає послуги, необхідні для відтворення робочої сили, зростання продуктивності її праці. Соціальна роль даної сфери полягає у підвищенні рівня і поліпшенні умов життя людей.

Список використаних джерел:

1.      Баутин В.М. Устойчивое развитие сельских территорий: сущность, термины и понятия [Электронный ресурс] / В.М. Баутин , В.В.Козлов // Агрожурнал Московского государственного агроинженерного университета. – 2006. – № 4. – Режим доступа: http://agromagazine.msau.ru/ index.php /-4/46-2008-03-20-13-00-1/106lr.html.

2.      Онищенко О.М . Концептуальні проблеми майбутнього українського села і селянства / О.М. Онищенко , В.В. Юрчишин // Економіка АПК. – 2005. – № 11. – С. 24-29.