WEB-ресурс научно-практических конференций

Славін В.С.

Кам’янець-Подільський державний аграрно-технічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ СПРИЯТЛИВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ ДЛЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

На інвестиційну діяльність великий вплив справляє “інвестиційний клімат”, як ступінь сприятливості для вкладень. Він, як правило, конкретний для країни, регіону, галузі й часового відрізка. Відповідно до теми дослідження для нас найбільший інтерес становить “інвестиційний клімат” у сучасному сільському господарстві України. Сільське господарство України за врожайністю рослин, продуктивністю тварин, праце- , енерго- і матеріалоємністю виробництва істотно відстає від інших країн. Так, за врожайністю зернових ми поступаємося високорозвинутим країнам у 2,5-3 рази, за продуктивністю тварин – у 2,5-4 рази. Наявні в аграрних підприємствах будівлі й техніка застаріли як фізично, так і морально, знизився рівень підготовки трудових ресурсів, органічних добрив в Україні застосовується в 5-6, а мінеральних у 6-7 разів менше, ніж до проведення ринкових реформ. Щоб досягти високих темпів економічного зростання й розвитку, а на цій основі в майбутньому підвищити рівень споживання населенням країни, потрібні дуже великі інвестиції в сільське господарство України на відновлення основних засобів виробництва, житла, підготовку висококваліфікованих кадрів, науково-дослідні розробки, поліпшення сортового й породного складу рослин і тварин тощо.

Основною перешкодою на шляху збільшення обсягів виробництва в більшості аграрних підприємств України є відсутність фінансових можливостей для інвестування виробництва. У 90-х рр. сформувалося замкнуте коло причинно-наслідкової залежності, коли наслідок є і причиною збереження незадовільного стану. З усіх різновидів таких “кіл” до ситуації в аграрній сфері України найбільше підходить “замкнуте коло” нестачі капіталу за Р.  Нурксе . Але для сучасних умов України його необхідно доповнити взаємозв'язком з політичною нестабільністю й диференціювати за верствами населення або класами. Нестача капіталу не дає змоги модернізувати виробництво й спонукає сільське господарство до застосування застарілих, екстенсивних і неефективних технологій. Дефіцит коштів не дає можливості замінити застарілий парк техніки, забезпеченість якою в аграрних підприємствах з 1992 р. щорічно знижувалася й зараз становить 40-60 % від потреб. Неефективні технології ведуть до дуже низької продуктивності полів і ферм. Низька продуктивність праці призводить до низького рівня доходів більшості агровиробників , причому ці доходи відразу і, як правило, цілком використовуються працівниками на забезпечення життя родини, тобто на споживання. Капітали створювалися і створюються в посередників, переробних галузях, банках. Але середній прошарок майже не вкладає заощадження у виробництво, оскільки не має впевненості в збільшенні капіталу при високому рівні податків і криміналізації підприємницької діяльності, збитковості половини аграрних підприємств і низькій рентабельності більшої частини аграрних підприємств.

Клас багатих, який володіє промисловими, сировинними й енергетичними ресурсами, банками, а також підприємствами з переробки сільськогосподарської сировини, побоюється загрози конфіскації майна через несплату податків, порушення правил приватизації й інших законів. Такий варіант розвитку подій цілком можливий при зміні політичного устрою держави або політики уряду. Тому найбільш заможні групи населення прагнуть переправити капітали за кордон (в іноземні банки, акції зарубіжних підприємств, нерухомість на території інших країн). Вітчизняні комерційні банки віддають перевагу зберіганню вільних грошових ресурсів на депозитних рахунках Нацбанку. Лише 5-6% сукупних інвестицій становлять банківські інвестиції в реальний сектор економіки. Банки побоюються видавати довгострокові кредити збитковим або балансуючим на межі збитковості-беззбитковості господарствам, які зі збитковими становлять близько 30 % усіх великих аграрних підприємств. Рентабельні господарства вважають невигідним для себе банківський кредит, оскільки додатковий прибуток від нього, як правило, не покриває оплату відсотка. Невеликі заощадження, наявні в громадян середнього статку, використовуються, як правило, на поліпшення житлових умов, купівлю автомобілів, побутової техніки тощо. З цих причин внески громадян у розвиток виробництва незначні і підприємства відчувають нестачу капіталу для розвитку виробництва. Нагромадження й збереження коштів населення здійснює не в банках, яким воно вже не довіряє, а вдома.

Держава теж не в змозі в достатніх обсягах інвестувати виробництво. Низький рівень доходів підприємств і громадян, масове ухиляння від сплати податків не забезпечує належного наповнення державного бюджету. Роздутий державний апарат і значні адміністративні витрати залишають дуже мало коштів для фінансування фундаментальної науки, НДДКР і виробничої сфери. Нестача капіталу гальмує економічне зростання й розвиток виробництва, не дає змоги істотно збільшити доходи більшості громадян навіть у майбутньому. Тому дуже актуальною є розробка умов для розриву “замкнутого кола” нестачі капіталу й активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Створення умов для одержання значного прибутку на вкладений у виробництво капітал допоможе розірвати “замкнуте коло” нестачі капіталу. Без докорінного поліпшення кількісного і якісного складу матеріально-технічної бази більшості аграрних підприємств Україна не зможе досягти високих темпів економічного зростання. Важливим завданням за цих умов є пошук коштів для інвестування розвитку виробництва у вигляді його системного відновлення [1, c. 47].

Як висновок необхідно відзначити, що економічний розвиток і відновлення потребують грошових, матеріальних, інтелектуальних та інших вкладень. Інвестиції є матеріальним і духовним джерелом, а значить, і особливо значущим фактором розвитку економіки. Найважливіші економічні й соціальні функції, виконувані інвестиціями, вимагають пильної уваги до теоретичних основ і прикладних аспектів інвестиційної діяльності. Слід зазначити, що, з погляду практичної реалізації, для будь-яких інвестиційних вкладень аграрних підприємств обов'язкова наявність інвестиційного проекту.

Список використаних джерел:

1. Вініченко І.І. Економічний зміст інвестиційного процесу в сільському господарстві / І.І. Вініченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 1. – С. 46-49.