WEB-ресурс научно-практических конференций

К.і.н. Єремєєва І.А.

Дніпропетровський університет економіки та права ім. А. Нобеля, Україна

ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ВІДНОСИН БРИТАНСЬКИХ НЕОКОНСЕРВАТОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 70-80-х рр. ХХ ст.

До 80-х рр. ХХ ст. профспілки займали ведучі позиції у політичному житті Великобританії, що було обумовлено недостатньою розробкою на державному рівні питань розвитку промислових відносин і збереженням традиційних методів регулювання профспілкової діяльності. Таке становище привело до перетворення тред-юніонів у найсильнішу групу тиску, яка диктує свою волю урядовим органам. Соціально-економічна стратегія консервативного уряду М.Тетчер, яка перемогла на виборах у травні 1979 р., докорінно відрізнялася від політики попередників як за поставленими цілям, так і за конкретними способами їх досягнення. Для того, щоб зрозуміти характер кардинальних змін, здійснених консерваторами в галузі трудового законодавства в 80-і рр. треба розглянути еволюцію британського консерватизму в другій половині 70-х рр.

У цей період провідним ідеологічним напрямком консервативної партії стає неоконсерватизм . Великий вплив на трансформацію британського консерватизму мали сформульовані ще у 50-х рр. ХХ ст. принципи економічного лібералізму Е. Пауелла. Його ідеї про обмеження державного втручання в економіку, відновлення вільного підприємництва, неприйняття бюрократичного засилля профспілок підтримали М.Тетчер, К.Джозеф, Н. Теббіт , а також члени тісно зв'язаної з правим крилом консерваторів "Національної асоціації за свободу", яку очолював Р. Бойсон . Багато положень британські неоконсерватори запозичили з робіт учених ліберального неокласичного напрямку Ф. Хайєка і М. Фрідмена .

Зміст двох основних політичних документів консервативної партії періоду опозиції – "Правильний підхід" (1976р.) і "Правильний підхід до економіки" (1977р.) [11; 12] – свідчить про те, що теоретичним фундаментом британського неоконсерватизму стала концепція монетаризму , в межах якої головною метою соціально-економічної стратегії неоконсерваторів стала боротьба з інфляцією, як невід'ємна умова оздоровлення економіки. У "Правильному підході до економіки" ставка була зроблена на згортання зайвого державного втручання в економіку, зменшення податків на великий капітал, з метою розширення можливостей для збільшення інвестицій. Особлива увага надавалася усуненню обмежень для розвитку дрібного і середнього бізнесу [11 , р. 18].

На думку британських неоконсерваторів, для зупинення економічного занепаду, необхідні зовсім нові позиції в соціальній сфері. Англійський дослідник Х. Стефенсон писав, що "забезпеченню прогресу англійської економіки, яка втратила свої конкурентоздатні позиції в 70-х рр., заважав профспілковий рух з його глибоко консервативним опором до змін" [9 , р. 114]. Задачі скорочення інфляції тісно пов'язувалися теоретиками консервативної партії з необхідністю обмеження влади англійських профспілок.

Серед консерваторів не було єдності відносно майбутньої профспілкової політики. Представник поміркованого крила Дж. Прайор намагався уникнути розриву діалогу з профспілками, зазначаючи, що підприємці просто не ризикнуть застосовувати нові закони, якщо ті будуть надмірно прямолінійні. З огляду на досвід попередніх урядів, Тетчер визнавала правомірність такої позиції. Свідченням цього є те, що, очоливши консервативну партію, вона проголосила "новий підхід" до профспілок. Сутність цього підходу полягала в здійсненні широкої роз'яснювальної роботи серед тред-юніоністів, покликаної довести, що "консерватори прагнуть досягти взаєморозуміння з профспілками" [11, р. 19]. Вони уникали заяв про обмеження профспілкових імунітетів. Переважали обережні зауваження про можливість внесення змін у трудове законодавство, але тільки після консультацій з лідерами БКТ.

Прагнення поміркованих консерваторів досягти консенсусу з профспілками зіткнулися з опором прихильників нової соціально-економічної стратегії. Один із представників радикального крила Р. Бойсон стверджував, що надмірні вимоги тред-юніонів щодо збільшення заробітної плати перешкоджають інвестиціям і розвитку підприємництва [3, р. 41]. К.Джозеф підкреслював, що без обмеження впливу тред-юніонів монетаристська політика не досягне намічених цілей. Поряд із грошовою системою, яка “змушує профспілки, що цілком зрозуміло, захищати своїх членів від подальшої інфляції, існує ще юридична система” [7, р. 3]. Саме ці закони ставлять профспілки в привілейоване становище.

Важливим фактором, що вплинув на співвідношення сил представників поміркованого і радикального крила консервативної партії, став страйк на фабриці " Гранвік ", що продовжувався із серпня 1976 р. по липень 1978 р. Цей конфлікт яскраво позначив конфронтацію між особистими і колективними правами та ще раз підтвердив висловлювання Ф. Хайєка , що профспілки є частиною британського способу життя, чия влада набула "політичної недоторканості" [6, р. 54]. Події на " Гранвіці " посилили антипрофспілкові настрої серед консерваторів та їхню рішучість щодо профспілкової реформи.

Крім негативних економічних наслідків діяльності тред-юніонів, консерватори особливий наголос робили на те, що профспілки являють собою загрозу демократії. Політизація профспілок і посилення їхньої ролі в суспільстві розцінювалися консерваторами як тривожний факт, що вносить дисгармонію у вироблену століттями традиційну парламентську демократію, яка вважалася зразком суспільного устрою.

Британська неоконсервативна стратегія формувалася в період, кризи "держави загального добробуту", що спирається на доктрину колективізму. Суспільна думка вже була націлена на приватизацію державної власності, скорочення державних витрат і реформування діяльності профспілок. Зв'язок останніх з основною масою виробничих конфліктів збільшив кількість британців, які вважали тред-юніони деструктивним фактором у соціально-економічному розвитку країни. За даними соціологів, популярність профспілок зменшилася з 35% у 1976 р. до 15% у 1979 р. [4 , р. 518]. Високий рівень негативізму в оцінці тред-юніонів дозволив консерваторам почати розробку заходів щодо реформування промислових відносин.

Антипрофспілкова аргументація відігравала першорядну роль у передвиборчій кампанії консерваторів. Основою "Маніфесту консервативної партії 1979 р." стали пропозиції програмних документів "Правильний підхід" і "Правильний підхід до економіки". З огляду на сучасний стан профспілкової проблеми, консерватори доповнили маніфест розділом про необхідність обмеження прав профспілок, що має "створити умови для формування більш конструктивної ролі тред-юніонів у промисловості" [5 , р. 7; 23]. Ідеолог неоконсерваторів К. Джозеф вважав, що вирішення профспілкової проблеми є ключем до відродження Британії та оцінював владу тред-юніонів "як одну з головних перешкод на шляху до національного відродження" і заявив про необхідність "обмеження здатності профспілок наносити шкоду економіці і зменшення впливу факторів, що змушують їх так поводитися" [7, р. 1; 9].

Таким чином, політика консерваторів щодо профспілкового руху була обумовлена впливом тред-юніонів в економічній сфері. Тетчер відзначала наявність взаємозв'язку між завищеними ставками заробітної плати, обмежувальною практикою профспілок і низкою конкурентоздатністю британської промисловості. [8 , р. 212]. Точку зору консерваторів на роль профспілок у суспільстві поділяли багато представників підприємців, які вважали, що опір тред-юніонів раціональному використанню капіталовкладень не відповідає економічним потребам. Часто завищені ставки заробітної плати не співвідносяться з позитивними зрушеннями в економіці, наслідком чого є зростання інфляції. Підприємці звертали увагу на політизацію й архаїчність структури профспілкового руху [1 , р. 162-177].

Свою передвиборну обіцянку про внесення змін до системи відносин у промисловості уряд Тетчер виконав за допомогою нового законодавства. Закони про зайнятість були прийняті в 1980, 1982, 1988, 1989 і 1990 р., Закон про профспілки – у 1984 р. При проведенні профспілкових законів консерватори робили ставку на використання дійсно слабких місць у профспілковому русі: застарілої організаційної практики, розчарування мас бюрократичними методами керівництва, неоднорідності профспілкового членства, недостатньої активності рядових членів у місцевих профспілкових відділеннях. Консервативний уряд не намагався знищити профспілки, а мав "очевидне бажання підсилити позиції підприємців у промислових відносинах" [10, р.20], тобто відновити баланс сил у промисловості, а також позбавити профспілки основних елементів їхньої сили.

На відміну від попередніх урядів консервативний кабінет М.Тетчер розробив свій власний підхід до проблеми реформування профспілкового руху, заснований на соціально-економічній стратегії монетаризму . Але політику неоконсерваторів не можна розглядати як рішучий розрив із минулим: розроблені в 50-60-х рр. теоретичні постулати англійських консерваторів щодо реформи трудового законодавства були використані з урахуванням наявного досвіду в документах уряду Тетчер. Політика консервативних кабінетів Тетчер у сфері промислових відносин характеризується активним використанням для обмеження впливу тред-юніонів юридичних важелів і проведенням соціально-економічної політики, одним із наслідків якої стала нейтралізація ролі тред-юніонів у британському суспільстві. Заходи кабінету Тетчер усунули явні зловживання в профспілковій діяльності, але консерватори не відкидали профспілки як політичний інститут. Це пояснюється прихильністю англійців до традиційних політичних цінностей і величезним значенням профспілок у сфері соціального захисту трудящих.

The list of references:

1. Arnold G. The unions / Arnold G. – L.: Hamish Hamilton, 1981. – 240 p .

2. Beckett C. Thatcher / Beckett C. – Haus Publishing Limited ., 2006. – 176 р.

3. Boyson R. Centre Fo r ward: A radical conservative programme / Boyson R. – L.: Temple Smith , 1978. – 192 p .

4. Conservative century: The conservative party since 1900 / ed.by Seldon A., Ball S. – Oxf . etc.: Oxford Univ. press, 1994. – XIX, 842 p .

5. Conservative Manifesto 1979. – L.: CCO, 1979. – 32 p .

6. Hayek F. 1980s unemployment and the unions the Essays on the important price structure of Britain and monopoly in the labour market / Hayek F. – L.: Inst. of econ. affairs , 1984. – 80 p .

7. Joseph K. Solving the union problems is the key to Britain ’s recovery / Joseph K. – L.: CRS, 1979. – 12 p .

8. Murray P. Margaret Thatcher / Murray P. – L.: Allen, 1986. – 238 p .

9. Stephenson H. Mrs. Thatcher’s first year / Stephenson H. – L.: Norman , 1980. – 128 p.

10.   The Conservative Government 1979-1984. An interim report / Ed. by Bell D.S. – L., ttc .: Croom Helm, 1985. – VI, 217 p .

11.   The Right Approach to the Economy: Outline of an economic strategy for the next Conservative government. – L.: CCO, 1977. – 26 p.

12.   The Right Approach: A Statement of Conservative aims. – L.: CCO, 1976. – 71 p.