WEB-ресурс научно-практических конференций

К.мед.н. Руснак І.Т., д .мед.н. Тащук В.К., Кутайні А.Р.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

ГУМОРАЛЬНІ ЧИННИКИ ПРИ ГІПЕРТРОФІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

Актуальність проблеми поширеності серцево-судинних захворювань зумовлює необхідність продовження ретельного вивчення механізмів розвитку патологічних процесів, розширення діагностичних можливостей та оптимізації терапії.

З метою дослідження нейрогуморальних впливів на розвиток гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) проводилась оцінка плазмового вмісту С-реактивного протеїну (СРП), тиреотропного гормону (ТТГ), альдостерону, кортизолу, тестостерону у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та стабільну стенокардію (СС). В якості діагностичних підходів окрім клінічного обстеження хворих (ретельна оцінка скарг, анамнезу, загальне клінічне об’єктивне обстеження) використовували електрокардіограму (ЕКГ) спокою, ехокардіографію (ЕхоКГ) спокою, парні навантажувальні тести – велоергометрію (ВЕМ) в умовах фармакологічної корекції .

З метою визначення вмісту імуноферментним шляхом СРП, альдостерону, кортизолу, тестостерону та ТТГ кров отримували вранці, натще, із ліктьової вени до початку терапії двічі – перед та на висоті проведення ВЕМ, після госпітального етапу лікування – на висоті повторного стрес-тесту з використанням аналізатора імуноферментних реакцій «Уніплан» АИФР-01 («Пикон», Росія) і тест-систем імуноферментної діагностики (набір для визначення СРП (виробник DAI , США, REF 1668), тестостерону ( DRG , США, EIA -1559), ТТГ ( DRG , Німеччина, EIA -4171), альдостерону ( DRG , США, EIA -4128), кортизолу ( DRG , США, EIA -1887).

Статистичну обробку отриманих результатів проведено на персональному комп’ютері згідно представлення даних у вигляді середнього значення і стандартної похибки середнього (M + m) математичної обробки в межах електронної бази та програми “Microsoft Excel’2003” (Microsoft, США) з оцінкою типу розподілу, ступеня вірогідності відмін між групами з використанням непараметричних (критерій Уілкоксона) і параметричних (критерій Стьюдента) методів дисперсійного аналізу та визначення чутливості й специфічності згідно D.G. Altman.

Результати зіставлення ЕКГ- та ЕхоКГ-ознак ГЛШ згідно розподілу нейрогормональної активності показників, що досліджуються, з боку СРП, ТТГ, альдостерону, кортизолу, тестостерону свідчать, що при відсутності ЕКГ -критеріїв ГЛШ вихідний рівень ТТГ та його вміст на висоті ВЕМ був недостовірно більшим зі зворотнім спрямуванням на фоні повторної ВЕ М у віддаленому етапі спостереження .

Альдостероновий компонент гомеостазу дещо недостовірно переважав при відсутн о ст і ЕКГ-ознак ГЛШ , як і вміст стрес-гормону кортизолу, який практично не відрізнявся на початку дослідження і на висоті навантаження, однак недостовірно зростав при відсутн ості ЕКГ-критеріїв ГЛШ на фоні проведеного лікування і повторної ВЕМ у віддаленому етапі спостереження.

Зміни тестостерону практично не залежали від відсутн ості /наявно сті ЕКГ- ознак ГЛШ при незначній зворотній динаміці наприкінці лікування на висоті навантаження . Також не було суттєвих достовірних розбіжностей при відсутності/наявності ЕхоКГ-ознак ГЛШ для ТТГ на початку дослідження , на висоті навантаження при деяк ому переважанн і ТТГ на фоні лікування і повторного обстеження в групі з відсутністю ознак ГЛШ при ЕхоКГ . Як і при ЕКГ-ознаках ГЛШ, також зареєстроване недостовірне переважання вмісту альдостерону при відсутності ЕхоКГ проявів ГЛШ на початку дослідження , на висоті ВЕМ та на фоні віддаленог о спостереження і навантаження з аналогічним розподілом і для кортизолу та тестостерону.

У зіставленні показників у розподілі ЕКГ- та ЕхоКГ-критеріїв ГЛШ найбільш цікавим виявився показник вмісту СРП, визнаного критерію несприятливих кардіальних подій згідно літературних даних. Незалежно від відібраного критерію діагностики ГЛШ (ЕКГ, ЕхоКГ), у власному дослідженні зареєстроване суттеве достовірне переважання вмісту показника СРП при зіставленні груп залежно відсутніх/наявних ЕКГ-критеріїв ГЛШ в групі з присутніми ознаками ГЛШ (5,79 + 1,15 і 11,42 + 0,41 мг/л, р<0,001) зі збереженням вказаної залежності на висоті навантаження (5,77 + 1,12 і 11,36+0,48 мг/л, р<0,001) та недостовірн е – на фоні лікування і повторного тесту (5,78 + 1,31 і 9,40 + 2,64 мг/л, р>0,2) . При позитивних ознаках ГЛШ при ЕхоКГ обстеженні відмічено достовірне переважання показника СРП, як на початку дослідження ( 5,75 + 0,97 і 11,03+0,31 мг/л, р<0,001), на висоті ВЕМ ( 5,90 + 0,93 і 11,11 + 0,26 мг/л, р<0,001) і після проведеного лікування на фоні повторного обстеження ВЕМ ( 6,45 + 0,92 і 9,86 + 0,78 мг/л, р<0,02).

З’ясувалось, що реєструється зв’язок між збільшенням СРП і зростанням індексу маси тіла (ІМТ). Так, у розподілі ІМТ ?25 та ?30 кг/м ² визначене достовірне переважання СРП залежно від наявного ожиріння (ІМТ ?30 кг/м ² ) як на початку дослідження ( 4,09 + 1,56 і 8,63 + 1,06 мг/л, р<0,05), так і на висоті навантаження ( 4,26 + 1,47 і 8,87 + 0,99 мг/л, р<0,02), на висоті повторного навантаження ( 4,39 + 1,62 і 8,56 + 0,67 мг/л, р<0,05).

Результати дослідження оптимізують діагностику й лікування хворих на ішемічну хворобу серця та артеріальну гіпертензію.