К.т.н . Ревенчук І.А .

Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна

Роль вищих навчальних закладів у формуванні інформаційно-освітянського середовища

Розвиток вищої освіти в Україні в сучасних умовах базується на таких загальних принципах:

­ створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки;

­ адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних положень європейського простору вищої освіти;

­ забезпечення соціального контексту вищої освіти, що дасть можливість випускникам вищих навчальних закладів формувати свою професійну кар’єру на принципах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей [1].

Рівень освіти і розвиток науки залежить від економічного, соціального прогресу. У той же час якісна вища освіта вимагає не тільки відповідного фінансування, але і багатовікових традицій академічних шкіл по багатьом спеціальностям. Світові центри навчання визначають верхню планку сучасної вищої освіти. Одним зі шляхів досягнення цього рівня і створення повноцінної конкуренції є створення об'єднань великих освітніх інститутів – Консорціумів.

Головною метою створення консорціуму є об'єднання інформаційних освітніх ресурсів для повного задоволення потреб українських громадян в одержанні освіти, підготовка фахівців для України і закордонних країн з використанням технологій дистанційного навчання (ДН).

У складі Консорціуму функціонують: комітет зі стандартизації освітніх технологій; центр апробації і впровадження експериментальних освітніх технологій; центр маркетингу; видавничий центр. Члени Консорціуму розробляють стратегії експорту освітніх послуг на основі технологій ДН.

Створення Консорціуму дозволить: більш ефективно реалізувати модель відкритої освіти на внутрішньому ринку; значно знизити витрати на освітні програми, технології і маркетинг; створити найбільше прийнятні умови для експорту освітніх послуг; перенести акценти в освітній політиці українських ВНЗ із внутрішньої конкуренції між собою на міжнародну конкуренцію й об'єднання спільних зусиль і кооперацію; підсилити конкурентні переваги за рахунок:

-     збільшення асортименту запропонованих освітніх програм;

-     забезпечення можливості видачі більш одного диплома;

-     більш високої якості запропонованих послуг.

Консорціуми – це принципово нова для української вищої школи організаційна форма в структурі вищої освіти, що розвивається на основі сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій. Консорціуми надають комунікаційні й адміністративні послуги щодо надання курсів ДН, розроблених університетами, що входять у них. Вони надають можливість дистанційно одержати дипломи фахівця, бакалавра і магістра тих ВНЗ, що входять у той або інший консорціум. Консорціуми можуть надавати як курси вищої школи, так і аспірантські курси, програми додаткової освіти, перепідготовку, другу вищу освіти і підготовчі курси для абітурієнтів. Ця інституціональна модель надзвичайно важлива для розвитку українського ринку дистанційних освітніх послуг, оскільки дозволяє об'єднати освітні ресурси безлічі ВНЗ, у тому числі і традиційних університетів.

Інтегрованою характеристикою університету дистанційного навчання є тип використовуваних у навчальному процесі інформаційних технологій. При цьому необхідно підкреслити два важливих аспекти.

По-перше, така черговість розгляду зовсім не означає присвоєння найвищого пріоритету технології в організації навчального процесу. Як би потужні і досконалі ні були технологічні застосування, вони мають служити освітнім (педагогічним) цілям, а не навпаки. Але з іншого боку, не можна і недооцінювати роль нових інформаційних технологій, що найчастіше пропонують якісно нові можливості реалізації освітнього процесу.

По-друге основні технології, які застосовуються в університетах ДН, звичайно, не означають, що якась конкретна модель повинна характеризуватися застосуванням лише однієї з них, активно впроваджується мультимедійний підхід, заснований на використанні декількох взаємодоповнюючих інформаційних технологій [2].

Сьогодні технології ДН розподіляються на три категорії:

­ неінтерактивні (друковані матеріали, аудіо- , відео-носії);

­ засоби комп'ютерного навчання (електронні підручники, комп'ютерне тестування і контроль знань, новітні засоби мультимедіа );

­ відеоконференції – розвиті засоби телекомунікації по аудіоканалам , відеоканалам і комп'ютерним мережам.

Засоби оперативного доступу до інформації з комп'ютерних мереж додали якісно нові можливості ДН. В українській вищій школі вони активно розвиваються у вигляді застосування електронних підручників і технологій обміну текстовою інформацією.

Разом з тим треба відзначити значні організаційні складності створення консорціумів, що мають під собою цілком об'єктивні економічні причини. Справа в тім, що розвиток ДН на комерційній основі неминуче загострює конкуренцію між ВНЗ на освітньому ринку. Тому без серйозної державної підтримки важко розраховувати на успішний розвиток консорціумів, як і в цілому єдиної системи ДН .

Список використаних джерел:

1. Реформа вищої освіти України і Болонський процес / / Голос України. – 2007. – № 99 (4099).

2. Семенець В.В. Класифікація різновидів електронних матеріалів для забезпечення навчальної дисципліни при дистанційній освіті / В.В. Семенець, З.В. Дудар, Н.С. Лєсна , В.І. Каук // Вестник Херсонского государственного технического университета . – 2002. – 1(14). – С.416-418.