WEB-ресурс научно-практических конференций

Трякіна О.О.

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ

КОНЦЕПЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СТАНДАРТІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Сучасний етап розвитку світової економіки відзначається переходом провідних країн від індустріальної стадії розвитку з її потужним машинним виробництвом на постіндустріальну, в якій значне місце займає сфера послуг, наука, охорона здоров'я і освіта. В нових умовах ключова роль у забезпеченні конкурентоспроможності економіки належить людському капіталу, внесок якого в економічне зростання визначається більш високою продуктивністю праці кваліфікованих й освічених працівників. Більш того, він виступає джерелом нових ідей та інновацій, фактором, що полегшує їх сприйняття та поширення. Дослідження Т. Шульца, Г. Беккера , Дж.Мінцера , Е. Денісон і Р. Солоу безумовно свідчать про центральне місце людини у сучасних виробничих та науково-дослідницьких процесах. Це в значній мірі визначає вимоги до якості робочої сили та системі підготовки кадрів [3] .

Більшість вчених вважають, що співставлення сфери праці і сфери професійної підготовки є наріжним каменем усієї системи підготовки кваліфікованої робочої сили. Сьогодні кваліфікація все частіше асоціюється з компетенціями, якими володіє людина і які вона може ефективно використовувати в трудовій діяльності. Тому виникнення національних систем кваліфікацій та професійних стандартів було відгуком на необхідність підготовки таких кадрів, які б відповідали вимогам ринку праці.

Незважаючи на величезний практичний і дослідницький інтерес до проблематики професійних стандартів, ні в професійному, ані в науковому середовищі не склалося єдиного визначення професійного стандарту [1] . Проте можна впевнено сказати, що за своїм функціональним призначенням професійний стандарт покликаний відображати нормативні вимоги до кваліфікації робочої сили ? сформовані бізнес-середовищем, що знаходять відображення в освітніх стандартах, що стимулюють високий рівень кваліфікації робочої сили, що відповідають інноваційному шляху розвитку економіки.

Отже однією з найважливіших функцій професійного стандарту є зближення сфер праці та підготовки кадрів через встановлення нормативних вимог до знань, умінь, навичок та трудової діяльності в цілому. Крім того, до завдань професійних стандартів можна віднести і використання їх як елементів розробки довгострокових прогнозів потреби в кваліфікаціях, які активно застосовуються сьогодні в країнах Євросоюзу.

Питання оптимізації професійно-освітньої структури, напрямів та обсягів підготовки фахівців для потреб усіх видів суспільної діяльності було, є і мабуть ще довго буде актуальним для будь-якої держави. Тому в західних країнах досить швидко усвідомили необхідність розширеної інституціоналізації процесу підготовки кваліфікованої робочої сили, в наслідок чого були розроблені концепції професійних стандартів та компетенцій.

  На відміну від різноманіття структур і форм національних систем вищої освіти, структури і форми систем праці більшості країн світу відповідають вимогам Міжнародної Стандартної Класифікації Занять (ISCO-88) та Міжнародної класифікації занять для країн – членів Європейського Союзу (ISCO-88(COM). Робота завжди має об'єктну спрямованість. Перелік об'єктів діяльності зосереджений у Класифікаторі видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського Союзу (NACE) і Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності Організації Об'єднаних Націй (ISIC). Перелік об'єктів діяльності, що характерні для даної країни, здебільшого зосереджується в національних класифікаторах, що гармонізуються з NACE і ISIC, вимоги до працівників – у галузевих довідниках, що описують кваліфікаційні характеристики конкретних посад, документах професійних асоціацій та співтовариств, у договірних документах між роботодавцями і найманими робітниками і т.п. У цих документах обов'язково указуються вимоги до виду і рівня професійної підготовки (до професійної кваліфікації) і виду і рівню відповідної освіти (до академічної кваліфікації) [1].

Розглянемо декілька конкретних прикладів впровадження національних систем професійних стандартів та компетенцій у зарубіжних країнах. В першу чергу це стосується Німеччини, яка була ініціатором заснування Федерального інституту професійної підготовки. Роботодавці, профспілки, федеральний уряд, а пізніше і всі регіональні уряди стали членами правління цього інституту, головним напрямом діяльності якого є проведення досліджень в галузі професійної підготовки, а саме визначення рамок та напрямів таких досліджень, розробка процедур планування в області професійної освіти та встановлення професійних стандартів.

У 1970-х роках Федеральний інститут впровадив концепцію базових професійних стандартів (« Berufsprinzip ») з добре продуманим навчальним планом, розрахованим не менш ніж на два роки навчання [2] . Однак безперервний процес розширення обсягу професійних стандартів привів до узагальнення цілей і змісту навчальних планів шляхом забезпечення можливості гнучкого комбінування навичок різного типу, які використовуються і зараз:

-    професійні навички і знання ? навички, робочі завдання, функції і ролі, пов'язані з роботою;

-    ключові навички ? універсальні здібності, наприклад, аналітичні навички та навички спілкування, здатність роботи в колективі, знання систем і т.д.; та

-    навички, що сприяють найму ? знання іноземних мов, вміння працювати з клієнтами, комп'ютерна грамотність, готовність працювати і т.д.

Таким чином, через цих змін у системі професійної підготовки Німеччини істотна частка специфічних навичок і знань, що раніше були частиною початкової професійної підготовки, була віднесена до області підвищення кваліфікації і спеціалізації. Тому на сучасному етапі початкова підготовка і підвищення кваліфікації все частіше розглядаються в якості двох частин безперервної освіти і розвитку професійної кар'єри з вищезазначеним набором знань і навичок, які складають структуру професійних стандартів.

Наступним яскравим прикладом розробки та впровадження професійних стандартів, на нашу думку, є Великобританія, в якій існує національна система професіональної кваліфікації. В 1988 році урядом цієї країни була заснована Національна рада з професіональної кваліфікації (далі – НРПК). ЇЇ метою є розроблення і впровадження всеохоплюючої системи професійної кваліфікації в Англії, Уельсі та північній Ірландії. НРПК співпрацює з організаціями по професійному навчанню в спробі створення єдиної системи кваліфікаційних рівнів відповідно до потреб роботодавців з різних сфер бізнесу [2].

В цій системі визначені п’ять рівнів компетентності у вирішені будь-яких виробничих задач, які є складовою частиною змісту професійних стандартів [1] :

Рівень 1 : здатність вирішувати різні робочі задачі, в більшій частині стандартні та передбачені;

Рівень 2 : здатність вирішувати широке коло різних робочих задач різного контексту. Декотрі з цих задач є складними і нестандартними, вимагаючи ми певної особистої відповідальності або автономії індивіда. Часто вимагається вміння співробітничати з іншими працівниками робочого колективу (групи працівників);

Рівень 3 : здатність вирішувати широке коло різних задач в дуже широкому контексті. Більшість цих задач є складними і нестандартними, вимагають певної особистої відповідальності або автономії індивіда. Часто вимагається вміння здійснювати контроль або керування іншими особами;

Рівень 4 : здатність вирішувати широке коло складних технічних або професійних задач в надзвичайно широкому контексті. Передбачаються велика відповідальність і автономія індивіда. Часто передбачається відповідальність за роботу інших осіб та розподіл ресурсів.

Рівень 5 : здатність до застосування набору фундаментальних принципів і комплексних методик у широкому і часто непередбаченому контексті. Відмінними ознаками висуваються дуже велика автономія індивіда та серйозна відповідальність за роботу інших. Часто передбачається особиста відповідальність за проведення аналізу виявлення причин стану, розробку, планування, виконання і оцінку.

На нашу думку, досвід західних країн у розробці та впровадженні концепцій професійних стандартів може бути корисним для процесу визначення національних професійних стандартів в Україні, які ще на стадії опрацювання та впровадження у зв’язку з мінливими умовами ринку праці і появою нових професій й вимог до фахових рівнів. Все вищезазначене має стати відправними положеннями до визначення та розроблення змісту системи вищої освіти третього покоління на основі компетентнісного підходу з врахуванням набутого раніше досвіду згідно з встановленими Державним стандартом вищої освіти переліками напрямів та спеціальностей, за якими проводиться підготовка фахівців з вищою освітою та гармонізованими з ними переліками кваліфікацій (академічних та професійних).

Список використаних джерел:

1. Гуло В.Л. Освітні та професійні стандарти, як один із механізмів регулювання взаємовідносин між системою освіти та роботодавцями [Електронний ресурс] / В.Л. Гуло. ? Режим доступу: http://www.slideshare.net/dcscm/ss-2016933

2. Лаур-Эрнст У. Разработка стандартов в профессиональном образовании и об учении ? описание, опыт, примеры: п особ. / У. Лаур-Эрнст , М. Кунцман , Б. Хене . ? Европейский Фонд Образования.? 1999 . ? Т . 2. С. 51-82. ? [ Електронний ресурс ] . ? Режим доступу: http://roentgen.etf.eu.int/pubmgmt.nsf

3. Федин В. Реформа ЕТКС и ЕКС: введение профессиональных стандартов в России / В. Федин // Человек и труд. ? 2010. ? №7. ? [ Електронний ресурс ] . ? Режим доступу: http://www.chelt.ru/2010/7-10/fedin_7-10.html