WEB-ресурс научно-практических конференций

Запорожцева Ю.С .

Житомирський інститут післядипломної освіти, Україна

МОНІТОРИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ З МЕТОЮ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ

Сучасний етап модернізації вітчизняної освіти це особливий період в її розвитку, коли освіті пред'явлені високі вимоги, які розраховані на становлення і прояв якісно нового потенціалу загальнокультурних, інтелектуальних, духовних, професійних можливостей особи. Це зумовлює зміну вимог до освітнього процесу, поява його нових якісних характеристик, а значить і адекватні зміни у вимогах до організатора освітнього процесу – педагога. Це відображається в постановці принципово нових соціально-педагогічних завдань, посиленні методолого-технологічної освіти педагога, зростає наукоємкість педагогічної праці, в якій починає переважати те, що розвиває, стимулює, проектує та рефлексує. Нова ситуація в освіті багато в чому визначила необхідність формування та розвиток педагога як суб'єкта, який повинен уміти приводити власну професійну діяльність у відповідність до вимог часу, безперервно підвищуючи свій професійний рівень; бути готовим самостійно вносити зміни, швидко та ефективно реагуючи на зовнішні зміни та нові виклики. Виникає необхідність у засвоюванні педагогом нових професійних ролей, у його розвитку від використання наказаного до конструювання нового, до самостійного прийняття рішень; від виконавця до «рефлексопрактика» – професіонала (Д.Шон); у проходженні шляху від «рецептурної» (С.Л. Рубінштейн) до концептуальної поведінки. Допомогти вчителеві стати адекватним часу, допомогти само модифікуватися в орієнтації на здатність вирішувати принципово нові завдання, на досягнення нового особового образу і професійного рівня покликана система підвищення кваліфікації, структурні підрозділи якої повинні стати висококваліфікованими тьюторами, які забезпечують комплексний супровід вирішення сучасних проблем освіти [2, с. 123].

В таких умовах актуальною стає ідея рівня системи післядипломної педагогічної освіти, яка відображає ступінь відповідності даного феномену, що здається нам інноваційним розвитком суспільства, нормам і вимогам. Високий рівень якості, який дозволяє відповісти на виклики часу і забезпечити конкурентноспроможність педагогів і країни в цілому, є одним з додатків ефективної моделі підвищення кваліфікації вчителів. Забезпечення належної якості підвищення кваліфікації педагогічних працівників неможливо без об'єктивної своєчасної інформації про стан і розвиток цього процесу. Таку можливість надає педагогічний моніторинг, теорії і практиці якого присвячено багато робіт, і який стає все більш необхідним в умовах оптимізації, реструктуризації, диверсифікації, персоніфікації системи післядипломної педагогічної освіти [3, с. 122].

З точки зору методології моніторинг представляє собою універсальний тип мисленнєвої діяльності, індиферентний до предметного змісту і наукової спеціальності. Це науково-практичний феномен, який використовують в багатьох сферах в цілях дослідження будь-яких об'єктів будь-якої діяльності. В даний час достатньо визначені загальнонаукові характеристики моніторингу (універсальний тип мислення, спосіб дослідження реальності, спосіб управління діяльністю на основі наявності необхідної інформації).

Загальнотеоретичні характеристики моніторингу включають такі процедури, як: постійне відстежування процесу; з’ясування відповідності його реального стану бажаному (передбачуваному); прийняття управлінських рішень на основі результатів попередньої дії: а) оперативне регулювання, б) проектування розвитку тощо.

Моніторинг необхідний, коли в побудові будь-якого процесу важливо постійно відстежувати, що відбувається в реальному предметному середовищі, і включати результати поточних спостережень в процес управління. Саме на основі моніторингу формується інформаційний ресурс управління.

У контексті нашого дослідження моніторинг предстає як безперервний процес науково обґрунтованого, діагностико-прогностичного спостереження за станом і розвитком професійної компетентності педагога (вчителя іноземних мов).

В.В. Серіков підкреслює, що «специфіка компетентності як певного типа професійної готовності полягає в тому, що вона отримується в ситуаціях реального вирішення професійних проблем» [3, с. 34].

Професійна компетентність педагога як цілісне явище виступає в єдності її компонентів і зв'язків між ними [1, с. 20]. Предметом моніторингу є відносини між результатами діагностики станів окремих компонентів професійної компетентності педагога. Поєднання результатів таких станів окремих компонентів професійної компетентності, які нами діагностуються, дає нам уявлення про рівень професійної компетентності в цілому або в даний момент. Сукупність «зрізів» станів професійної компетентності в часі дає інформацію про

реальний її розвиток.

Основна ідея проведення моніторингу професійної компетентності вчителя полягає в тому, щоб забезпечити управління розвитком професійної компетентності педагога, зробити цей процес цілеспрямованим, обґрунтованим й організованим, а також сприяти реалізації моделі гнучкої траєкторії індивідуальної професійної самоосвіти педагогів. Тому виділяємо наступні завдання моніторингу професійної компетентності педагога:

1) здобуття достовірної інформації про процес і поточні стани професійної компетентності вчителя;

2) вироблення корегувальної програми, яка сприятиме оптимальному розвитку професійної компетентності на основі прогнозу можливих змін;

3) подальше відстежування реальних змін у розвитку професійної компетентності педагога на основі корегувальної програми.

У структурі моніторингу виділяють наступні базові компоненти:

• збір фактичного матеріалу, результатом якого є максимально точна, об'єктивна інформація про стан професійної компетентності педагога;

• оцінювання, результатом якого є постановка «діагнозу», що містить як оцінку актуального стану професійної компетентності педагога, так і оцінку можливостей, ресурсів її розвитку;

• прогнозування: пошуковий прогноз (передбачення варіантів станів професійної компетентності педагога) і нормативний прогноз (способи

педагогічного впливу на всі компоненти професійної компетентності педагога та на всі фактори її становлення, розвитку в процесі підвищення кваліфікації з метою приведення об'єкту моніторингу до оптимального стану на основі заздалегідь заданих норм) [4, с. 122].

Висновки: моніторинг дозволяє актуалізувати потребу педагогів в професійно-особистісному самовдосконаленні, формувати нові професійні потреби, стимулювати впровадження результатів у систему підвищення кваліфікації на практиці. Системно збудована моніторингова процедура реалізується як у курсовій так і в між курсовій підготовці вчителя, тим самим забезпечує перехід від стихійних механізмів розвитку професійної компетентності педагога до свідомо керованого і самокерованого процесу.

Список використаних джерел:

1. Пехота О.М. Технологічний підхід в освіті з позицій педагогіки розвитку / О.М. Пехота // Освітні технології у школі та вузі. – Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. – С. 20-25.

2. Рапацевич Е.С. Золотая книга педагога / Е.С. Рапацевич; под общ. ред. А.П. Астахова. – Мн.: Современная школа, 2010. – С. 123–125.

3. Сериков В.В. Природа педагогической деятельности и особенности профессионального образования педагога / В.В. Сериков // Педагогика. – 2010. – № 5. – С . 29–37.

4. Актуальные вопросы современной педагогики: материалы междунар. заоч. науч. конф.

1. (м. Уфа, июнь в 2011 г .) / п од общ. ред. Г.Д. Ахметовой. – Уфа: Лето, 2011. – 136 с.