WEB-ресурс научно-практических конференций

Копилюк Н.Ю.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м.Львів, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ БАНКІВ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

В умовах фінансової нестабільності та погіршення основних фінансово-економічних показників діяльності банківських установ, таких як недостатній рівень капіталізації, збитки, зростання обсягів простроченої та пролонгованої заборгованості, введення тимчасових адміністрацій в одинадцяти банках і їх дією на сьогодні у чотирьох установах, питання консолідації банків шляхом злиття та поглинання залишається актуальним.

В Україні банки, що реорганізуються повністю, або частково передають своє майно або кошти, права та обов’язки банку правонаступнику. На нашу думку, злиття банків передбачає виникнення нового банку як юридичної особи і передачу йому за передавальними актами майна, коштів, прав та обов’язків не менш ніж двох банків або більше з ліквідацією їх як суб’єктів господарювання. Приєднання не передбачає виникнення нової банківської установи, а консолідацію одного або більше банків до банку правонаступника з передаванням йому майна, прав та обов’язків. Основними мотивами злиття та поглинання банків є: створення додаткової вартості або синергетичного ефекту від консолідації установ; економія від масштабу діяльності, яка проявляється у зниженні витрат на одиницю прибуткових активів; поєднання ресурсів, які взаємодоповнюються; збільшення ринкової частки банку; підвищення його конкурентоспроможності; диверсифікація продуктів і послуг; підвищення рівня менеджменту тощо. Проте, при реорганізації банків в Україні є значні прогалини у нормативній базі та невизначеності, які перешкоджають швидкому здійсненню процедури злиття та поглинання установ. Зокрема, залишається неврегульованою методика розрахунку коефіцієнта обміну акцій при злитті. Згідно чинного законодавства передбачається обмін акцій банку, створюваного в результаті злиття на акції банків, що реорганізуються. При цьому слід прийняти до уваги, що, по-перше, акціонери обох банків повинні мати однакову кількість акцій до та після злиття. По-друге, сукупна номінальна вартість акцій банку правонаступника після злиття має дорівнювати загальній номінальній вартості акцій банків до злиття. По-третє, сукупний капітал банку-правонаступника має дорівнювати сумі капіталів двох банків до злиття. З огляду на вищезазначене, під час злиття коефіцієнт обміну повинен розраховуватися виходячи із пропорції номінанальних статутних капіталів банків, які зливаються. Досвід країн ЄС свідчить, що коефіцієнт обміну акцій може бути визначеним одним із таких методів: метод чистих активів (вартість чистих активів компанії) – це різниця між активами та заборгованістю за ринковими цінами або „патримоніальний” метод; ринковий метод – ринкова ціна порівняльних компаній – метод „публічних компаній”; метод грошових потоків – метод дисконтування грошового потоку до чистої поточної вартості; метод результатів, який подібний до методу грошових потоків, але передбачає 100% виплату дивідендів; змішані методи.

При реорганізації банків в Україні залишається ряд питань, які потребують внесення змін до нормативних та законодавчих актів. До них належать: отримання ліцензій впродовж періоду злиття (банк, що поглинає інший банк не отримує автоматично ліцензії банку, що підлягає ліквідації, що призводить до того, що банку, який поглинає інший банк, необхідно перед злиттям (поглинанням) отримати ліцензії НБУ та ДКЦПФР); призупинення обігу облігацій (облігації, що були випущені банком, що ліквідується, припиняють свій обіг під час злиття, що спричиняє інвесторів-держателів облігацій до їх дострокового погашення); податковий облік збитків неврегульований законодавчо у разі, коли прибутковий банк поглинає банк, який має збитки. Існують неврегульовані питання щодо офіційного найменування і використання бренду банку, оскільки НБУ забороняє двом банкам працювати на ринку під однією назвою і банк, що поглинає не має права використовувати назву і бренд банку який є об’єктом поглинання. Залишаються невирішеними питання, щодо можливості збільшення капіталу, оскільки у разі здійснення процедури злиття капіталізація банку неможлива; спільного правління банків учасників реорганізації; переадресації вхідних платежів у гривнях, оскільки на дату злиття в НБУ закривається рахунок НОСТРО того банку, який ліквідується.

Законодавство країн ЄС свідчить про єдиний підхід та регламентацію реорганізації та закриття банків у державах членах. Директива 2001/24/ЄС від 4 квітня 2001 року щодо реорганізації та закриття кредитних установ, регламентує, що реорганізаційні заходи передбачають збереження або відновлення фінансового стану кредитної установи та які могли б вплинути на права третіх сторін, що існували до цього, включаючи заходи, які передбачають можливість призупинення платежів, призупинення виконавчих заходів або зменшення суми позовів. У країнах ЄС передбачена процедура добровільного і примусового закриття кредитних установ. Добровільне закриття можливе у разі якщо кредитна установа є платоспроможною. Адміністративні чи судові органи держави ЄС за місцем походження можуть прийняти рішення про реорганізацію чи процедуру закриття, навіть під час здійснення процедури добровільного закриття. Процедури закриття означають колективні дії, які розпочаті і контролюються адміністративними чи судовими органами держав-членів з метою продажу активів та під наглядом цих органів, включаючи можливість припинення процедури на підставі досягнення компромісу. Отже, у ЄС чітко регламентовані процедури реорганізації кредитних установ, їх закриття, вилучення дозволів, надання інформації кредиторам, публікування у Бюро Офіційних Публікацій Європейських співтовариств тощо. У випадку закриття кредитної установи законодавство держави ЄС визначає: майно, що підлягає управлінню та режим майна, набутого кредитною установою після початку процедури закриття; відповідні повноваження кредитної установи та ліквідатора; умови за якими можуть бути виконані судові заліки; юридичні наслідки закриття щодо діючих контрактів, за якими кредитна установа виступає однією із сторін; наслідки процедури закриття та порядок задоволення вимог кредиторів; позови, які подаються витрат на ліквідацію установи тощо.

Список використаних джерел:

1. Положення «Про особливості реорганізації банку за рішенням його власників»: затв. Пост . Правління НБУ від 27.06.2008р. №189 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 70. – С . 153.