WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Коробчук Т.І.

Луцький національний технічний університет, Україна

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФАКТОРИНГУ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

Факторинг – це комплекс фінансових послуг як для виробників, так і для постачальників (зокрема, оптових), які займаються торгівлею на умовах відстрочення платежу. Нині його пропонують майже всі великі українські банки і декілька незалежних фінансових компаній. Факторинг є альтернативним способом для вирішення проблеми неплатежів для суб’єктів господарювання.

Теоретичні та практичні аспекти розвитку факторингу розкрито у працях таких сучасних економістів як: Л. Бєлоусов, Б. Гвоздєв, Л. Руденко. Значний вклад у розвиток факторингу зробили і вітчизняні вчені Т. Белялов, В. Братименко, М. Лаврик, Ю. Скакальський, Ю. Лисенко.

Сьогодні проведення факторингових операцій в Україні регламентується на законодавчому рівні: Цивільним кодексом України (глава 73, ст. 1077); Законом України «Про банки і банківську діяльність»; Податковим кодексом України, Законом України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг» [1].

Послуга факторингу в Україні почала активно використовуватися з кінця 90-х років ХХ століття. Відродження та формування українського ринку факторингу припадає на 2001 рік. Банком, який перший активізував надання факторингу, був «Укрсоцбанк». З часом технологію факторингу підтримав і запровадив «ТАС-Комерцбанк» (зараз «Сведбанк»), розпочавши активну експансію ринку. Проте, на початку становлення ринку факторингу в Україні була недостатньо сформована необхідна нормативна, теоретична і практична база, кількість підготовлених кадрів була обмеженою, а технологія вітчизняного факторингу базувалася на розробках банків інших країн. Українські теоретики і практики розробили нову технологію, внесли відповідні корективи, вдосконалили і спростили факторинговий цикл, і в 2004 році факторинговий бізнес розпочинає другий етап відродження у фінансових установах. З 2006 року факторингові операції починає проводити «Укрексімбанк». Однак, операції в основному проводилися з власними клієнтами банку, які активно користувалися кредитними послугами, таким чином замінюючи кредит факторингом [2].

2006-2009 рр. характеризуються стрімкими темпами росту обсягів факторингу. Не зважаючи на те, що обсяги коштів за перші два квартали 2008 р., спрямованих на факторингове фінансування, порівняно з аналогічним періодом скоротилися на 190%, загалом за рік було укладено 5700 договорів обсягом 1,45 млрд. грн., що значно перевищило обсяги за 2007 р. Обсяги факторингових операцій в Україні в 2009 р. скоротилися на 60% та склали приблизно 600 млн. грн. Нині через обслуговування проблемної заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, незважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 р. зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом. Стрімке збільшення обсягів договорів факторингу у другому кварталі 2010 р., порівняно з аналогічними періодами попередніх років, пояснюється укладеннями договорів факторингу переважно з однією юридичною особою на велику суму [3].

Важливим показником, що характеризує факторингові послуги, є джерела їх фінансування (рис. 1).

Як бачимо, частка фінансування за рахунок банківських кредитів та позичкових коштів юридичних осіб за другий квартал 2010 р. становить 85,6% загального обсягу джерел фінансування факторингових послуг, хоча частка банківських кредитів суттєво зменшилась, а частка позичкових коштів юридичних осіб для фінансування факторингу значно зросла. А питома вага власних коштів зросла більше ніж в 60 разів (до 373,6 млн. грн.) порівняно з 2009 р. [3].

Рис. 1. Джерела фінансування укладених факторингових операцій

  Виділимо основні проблеми вітчизняного ринку факторингу:

-   панівне становище банків на ринку фінансових послуг, для яких факторинг займає лише частину портфеля серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним (український ринок факторингу розвивається за європейською моделлю);

-   при оцінці потенційного клієнта факторингу банки використовують схеми, ідентичні процесу кредитування, нехтуючи те, що факторинг не є аналогом кредиту;

-   факторинг здійснюється лише як фінансування, не включаючи додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;

-   відсутність контролю якості послуг факторингу в Україні.

Основним користувачем факторинговими послугами є середній бізнес, який найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг»//Відомості Верховної Ради України (ВВР) . –   2006. – № 16. – С. 139.

2. Гриценко М.П. С учасний стан та перспективи розвитку ринку факторингових послуг в Україні / М.П. Гриценко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Серія “Фінанси і кредит” . – 2010. – №2.

3. НРА «Рюрік» «Розвиток факторингового бізнесу в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www:rurik.com.ua