WEB-ресурс научно-практических конференций

Перикова В.С.

Європейський університет, Нікопольська філія, Україна

ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ –

МИНУЛЕ ТА СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ

65% українських пенсіонерів отримують пенсію у розмірі менше 1000   гривень на місяць – це один з найнижчих показників середньої пенсії на континенті. 14,4 млн. працюючих українців проти 13,7 млн. пенсіонерів – це така пропорція 2010 року. З часом ситуація лише погіршилась би, якби не прийняття пенсійної реформи, котра вступила в силу з 1 жовтня 2011 року (деякі пункти – із 1 січня 2012-го). Вся річ у тім, що наша існуюча пенсійна система майже без змін існувала понад 80 років, а сама система пенсійного страхування була створена ще давніше – у 1889 році канцлером Німеччини Отто фон Бісмарком. 11 лютого 1930 року Рада народних комісарів СРСР встановила пенсійний вік – 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У той час тільки кожен третій чоловік та кожна друга жінка доживали до виходу на пенсію. Зараз демографічна ситуація кардинально змінилася, тому було змінено пенсійний вік і пенсійну систему загалом. Відтягувати пенсійні проблеми було вже нікуди – дефіцит Пенсійного фонду у 2010 році становив 34,4 млрд. грн., щороку держава витрачала близько 25 млрд. грн. на доплати майже 3 млн. пенсіонерів, оскільки нараховані їм пенсії нижчі від прожиткового мінімуму. Тому пенсійна реформа – це необхідність та альтернативи їй просто немає. Головна мета нової пенсійної системи – створення умов для підвищення пенсії, забезпечення гідної старості українців, дотримання принципів соціальної справедливості та захисту, усунення великих розривів між спеціальними та звичайними пенсіями. Але реформа, котра нещодавно розпочалась, буде реалізуватися десятиліття та закінчиться лише через тридцять-сорок років, коли на пенсію вийдуть люди, що почали працювати при існуючій пенсійній системі. Отже, пенсійна реформа – довгограюча реформа.

Так які же зміни відбудуться? Найголовніше у тому, що пенсійна система стане трьохрівневою . На першому рівні так і залишиться солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, виплати з якої здійснюється за рахунок Пенсійного фонду (33,2%). Другий рівень – накопичувальна система, яка ґрунтується на засадах нагромадження коштів на персональних рахунках застрахованих осіб у накопичувальному фонду (2% з поступовим щорічним збільшенням до 7%). Таке впровадження буде стосуватись тих осіб, котрим на дату впровадження системи не виповнилось 35 років. Через два роки після початку сплати внесків їх можна перевести до третього рівня. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, який є добровільним і представляється через страхові організації зі страхування життя, недержавні пенсійні фонди та банківські установи. Саме останні два рівня є найціннішими, вони стануть інвестиціями для української економіки. Відтепер Україна не стане відставати від цивілізованих країн, які вже давно впровадили таку систему. До цього на перший рівень української пенсійної системи припадало 99,97%, а на третій – лише 0,03% до всієї системи, коли в США перший рівень – 45%, другий – 13%, третій – 42%; в Швейцарії перший рівень – 42%, другий – 32%, третій – 26%; у Франції перший рівень – 51%, другий – 40%, третій – 10%.

Збільшення віку виходу на пенсію – дуже дискусійне нововведення пенсійної реформи. Пенсійний вік жінок із 55 років збільшився до 60 при поступовому збільшенні його на 6 місяців щороку протягом 10 років, а чоловіки-держслужбовці підуть відпочивати у 62 роки (введення з 2013 року). Відбулись зміни у мінімальному страховому стажі для отримання пенсії за віком, він збільшився із 5 до 15 років. Тепер статус «пенсіонера» ще треба заробити, відпрацювавши 15 років та сплативши до Пенсійного фонду мінімальні внески.

Для « трудоголіків », котрі бажають довше працювати, запровадили механізм збільшення розміру пенсії при відстрочці терміну виходу на відпочинок, в межах перших п’яти років збільшувати пенсії на 0,5% за кожний місяць більш пізнього виходу на пенсію, а у випадку праці понад п’яти років – збільшувати на 0,75%. Тобто впроваджено правило: «довше працюєш – більше пенсії отримуєш». Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності «працювати на самого себе». До речі, паралельне отримання заробітної плати та пенсії буде завершено, оскільки це не давало Пенсійному фонду можливості збільшити пенсії тим, кому вони дійсно потрібні – похилим людям, котрі вже не спроможні працювати. Пенсіонер – це та особа, що не може працювати через свій вік чи фізичний стан. Якщо людина працює, то вона не пенсіонер.

Пенсійна реформа обмежить максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів, тобто вона залишить спецпенсіонерів (суддів, прокурорів, депутатів тощо) без значної частини пільг і привілеїв, їх пенсії відтепер обчислюватимуться на загальних засадах – розмір пенсії буде залежить від стажу та офіційної зарплати. З метою покращення пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери при виході на пенсію пропонують ввести одноразову допомогу в розмірі 10 пенсій. Отже, збільшення пенсійного віку, заборона на отримання спецпенсій працюючим пенсіонерам та збільшення строків пенсійного стажу спрямовані на відновлення істинного поняття пенсії – як державної допомоги непрацездатним людям.

Ухилення від сплати соціальних внесків призводить до того, що люди обкрадають у першу чергу самі себе. Держава сподівається, що нова пенсійна система зруйнує тіньову економіку і зупинить зарплати у конвертах, оскільки в українців з’явиться стимул отримувати «білі» доходи. Офіційна зарплата надасть можливість отримувати гідну пенсію в майбутньому, коли працівник частину внесків стане відправляти на особистий пенсійний рахунок.

Таким чином, проведення пенсійної реформи відновить соціальну справедливість у суспільстві, стане ефективним стимулом для детінізації економіки України, другий та третій рівні пенсійної системи стануть джерелом довгострокових інвестицій в нашу країну, дадуть потужний поштовх розвиткові країни та світле майбутнє не стане лише примарою для українців.