WEB-ресурс научно-практических конференций

Клименко В.І.

Хмельницький національний університет, Україна

СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЇХ РИЗИКИ

В умовах динамічного розвитку української економіки, що протікає на тлі широкомасштабних загальносвітових інтеграційних процесів, в яких вітчизняні підприємства змушені вже сьогодні вести конкурентну боротьбу на ринку не тільки між собою, але і з західними виробниками.

  Неминучою складовою діяльності економічних суб'єктів стає ведення активної інноваційної діяльності.

Актуальною є задача і для вітчизняних підприємств легкої промисловості, для яких служить особливим стимулом до інноваційних перетворень з урахуванням всіх факторів як позитивного, так і негативного характеру, пов'язаних з даним інтеграційним процесом.

Вибираючи шлях інноваційного розвитку, необхідно враховувати, що сьогодні сфера існування над ринком підприємств легкої промисловості пов'язана з цілою групою макроекономічних та галузевих факторів ризику, і перспективами перебування України в єдиному світовому економічному просторі, в умовах якого підприємствам цієї сфери доводиться здійснювати свою діяльність. 

  Незважаючи на те, що в усьому світі саме зростання виробництва продукції легкої промисловості (слідом за розвитком харчової галузі) свідчить про успішні переході від посткризової стадії розвитку економіки до динамічного зростання.

Характерним явищем для української дійсності є скорочення та ліквідація вітчизняних підприємств легкої промисловості, ніж їх профільна модернізація або розвиток. Таке положення пов'язане як з особливостями державної політики щодо галузі, яка характеризується сьогодні станом невизначеності у виборі шляхів розвитку, так і зі сформованими традиціями роботи підприємств даної сфери, для яких проблемою є слабке застосування принципів активного функціонування в ринковому середовищі.

Діяльність підприємств легкої промисловості пов'язана з цілою сукупністю ризиків фундаментального і генетичного характеру. Підприємства повинні враховувати їх при розробці концепції інноваційного розвитку в сучасних умовах, успішно існувати в яких можна за рахунок вибору адекватної стратегії розвитку. 

На сьогодні шляхи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва і реалізації продукції легкої промисловості, зводяться до вибору однієї із загальноприйнятих у світовій практиці даної економічної сфери стратегій діяльності, наведених на рис. 1.

Рис. 1. Варіанти розвитку підприємств легкої промисловості в сучасних умовах

Таким чином, в інноваційно активних підприємствах України, що входять в систему організації виробництва і збуту продукції легкої промисловості, є чотири базових перспективних варіанти розвитку, у рамках яких здійснюють свою діяльність підприємства в усьому світі.

Перейнявшись завданням виживання та отримання бажаного результату діяльності, реалізовувати інноваційні розробки підприємства легкої промисловості можуть в рамках однієї з таких форм обраної стратегії бізнесу:

- організація підприємства за принципом виробничого оператора, орієнтованого на формування прибутку за рахунок інновацій у сфері надання послуг з виконання замовлень (тобто працюють в рамках концепції «бізнес для бізнесу»);

- організація бізнесу за принципом самостійного дизайнерсько-збутового комплексу: підприємство зосереджено на розробці модельного ряду виробів і відповідально за їх збут, при активному залученні в якості технічного виконавця продукту сторонніх виробничих операторів;

- організація бізнесу за принципом єдиного конгломерату дизайнерсько-збутової та виробничої структур: діяльність останньої орієнтована на обслуговування власних потреб підприємства;

- організація бізнесу через створення власного торгового дому з власною брендовою політикою, якої діяльність зосереджена на самостійному виборі дизайнерських марок та отриманні прибутку за рахунок створення додаткової вартості товару в системі їх продажу через власні брендові мережі.

  Потрібно мати на увазі, що незалежно від вибору тієї чи іншої стратегії підприємства легкої промисловості неминуче будуть стикатися з певною сукупністю ризиків при здійсненні діяльності, сутність і значення яких для різних концепцій інноваційного розвитку ми розглядаємо нижче.

Ризики погіршення становища галузі в цілому у зв'язку з відсутністю ефективної державної політики щодо розвитку промисловості. На сьогоднішній момент немає єдиної точки зору щодо того, чи слід рятувати цю галузь чи змиритися з переведенням її у відмираючи сфери української економіки. 

 Таким чином, сьогодні в умовах зростаючого платоспроможного попиту українського населення галузь розвивається на тлі активного імпортозаміщення. До того ж участь держави в розвитку даної галузі характеризується відсутністю продуманої тарифно-митної політики, яка повинна була б захищати вітчизняного виробника хоча б на рівні контролю за обсягом нелегально ввезеного на територію країни товару, скасування ПДВ і митних зборів на імпортне технологічне обладнання, не вироблене в Україні. 

Ризики, спричинені інтеграційними процесами в світовій економіці. Особливо актуальне сьогодні для бізнес-одиниць, що працюють в системі легкої промисловості, ризик можливості погіршення становища галузі в цілому у зв'язку з таким макроекономічним фактором.

Незважаючи на переваги, пов'язані з перспективами скасування антидемпінгових мит при вході на споживчі ринки інших країн, забезпечення доступу до ринків збуту, залучення іноземних інвестицій, цей процес при нинішньому рівні розвитку легкої промисловості негативно позначається на розвитку цього сектора економіки в Україні. При цьому необхідно зазначити, що більшою мірою впливу цього ризику схильні дизайнерсько-виробничі комплекси і набагато меншою мірою збутові структури, які отримали вигоду від спрощення взаємин з постачальниками товарної продукції. 

Ризики, спричинені недобросовісною конкуренцією. На жаль, сьогодні галузь легкої промисловості відноситься до секторів української економіки, які характеризуються високим рівнем нелегального обігу продукції. Даний фактор безпосередньо пов'язаний з відсутністю політики держави у сфері митного регулювання імпорту, у тому числі і на рівні контролю за легальністю даного обороту. В результаті близько 60% продукції, яка реалізується на українському ринку, становить контрафактна імпортна продукція, і тільки 20% асортиментного ряду представлено продукцією вітчизняного виробника. 

  Ризики зниження попиту на продукцію підприємства внаслідок зміни споживчих переваг. При організації діяльності та виборі стратегії розвитку для підприємств легкої промисловості важливий також облік системи традиційних ризиків, який продукував особливостями самої галузі. Але саме адекватний облік цих чинників дозволить вітчизняним підприємствам знайти свою нішу конкурентоспроможну в нових умовах розвитку України. 

Один з фундаментальних ризиків цієї групи – ризик зміни споживчих переваг на ринку кінцевого споживання. Це пов'язано з тим, що продукція даної галузі відноситься до класу продукції з традиційно високою схильністю дії такого фундаментального ризику, як ризик зміни попиту, пов'язаний з високим ступенем чутливості кінцевого покупця до характеристик продукту (конструкційним, художнім і стильовим). 

Особливо залежним від цього чинника є сектор проектів зі створення власних дизайнерських концепцій, тобто особливо вагою він для тих підприємств, які вибирають як інноваційного розвитку стратегії, засновані на формуванні основної частки додаткової вартості за рахунок розробки дизайнерської концепції продукту.

Для інноваційних проектів, орієнтованих на вдосконалення виконання виробничої бізнес-функції (виробничих операторів), споживчий ризик пов'язаний більшою мірою з зміною переваг проміжного споживчого ланки – замовників, тобто самих дизайнерських структур. При цьому слід зауважити, що споживачі цієї групи характеризуються більшим ступенем раціональності поведінки з чітко вираженою орієнтацією на співпрацю з тими виробниками, від взаємини з якими підприємство може отримати вигоду в системі трьох чинників «якість – оперативність – економічна ефективність», тобто їх поведінка є більш передбачуваним. 

Технологічні ризики. Характерні для тих структур, які безпосередньо займаються виробничим втіленням дизайнерської концепції, перетворюючи її в кінцеве масове готовий виріб. Такий ризик виражається в можливості випуску продукції, не відповідає очікуванням замовника та кінцевого споживача через недостатньо високого класу використовуваних технологій і вузьких місць в організації виробничого процесу. 

Ризики, пов'язані з нестачею кваліфікованого персоналу. Ризик, пов'язаний з проблемою підбору кваліфікованого персоналу та ринково орієнтованої команди топ-менеджерів, актуальний для всіх розглянутих варіантів розвитку підприємств легкої промисловості.

 Залежно від концепції інноваційного проекту названий ризик може мати кілька варіантів. Так, для виробничих операторів він може виражатися у неможливості своєчасного виконання послуг через невідповідність кваліфікації персоналу рівню замовлення та неможливості грамотного перетворення прийнятої в роботу колекційної моделі у виробничий зразок у зв'язку з відсутністю на виробництві технічного дизайнера необхідної кваліфікації. Таким чином, у підприємства при орієнтирі на підбір виробничого персоналу ззовні виникає ризик простою обладнання через неможливість своєчасного залучення в проект операційних виконавців.

І, на жаль, для більшості українських підприємств, конгломератів виробничих і дизайнерсько-збутових систем актуальною проблемою є відсутність ринково-орієнтованої команди топ-менеджерів, здатної на проведення розумної маркетингової і цінової політики. Дані чинники є генетичними ризиками вітчизняних виробників сфери легкої промисловості і потребують однозначної мінімізації. 

  Сировинні ризики. Даний вид ризику пов'язаний з можливістю негативного впливу на якість кінцевого продукту або послуги, що може виявитися незадовільним через використання у виробництві неякісної сировини і фурнітури або неможливості переходу на новий клас сировини у зв'язку з високими митами на нього. Другим аспектом даного ризику є також можливість подорожчання ціноутворюючих сировинних компонентів, що може призвести до зниження рентабельності інноваційних проектів у сфері легкої промисловості.

Елементом цієї групи ризиків, який носить спекулятивний характер, внаслідок чого може з'явитися як фактором росту витрат на підприємстві, так і навпаки, призводити до їх зниження внаслідок об'єктивного існування ризику коливання курсу валют, є ризик, що виникає в системах, які змушені вести розрахунки з постачальниками імпортного товару. 

До цієї ж групи ризиків відноситься і ризик зриву поставок продукції і послуг через порушення зобов'язань з боку постачальника, даний ризик більшою мірою характерний для підприємств, які користуються послугами сторонніх виробничих операторів, які як не завжди готові прийняти замовлення до виконання, так і можуть здати його поза вказаними договірних термінів.

  Ризики, пов'язані з організацією збуту (технічні ризики). Ризики, пов'язані з організацією реалізації кінцевої продукції, мають досить важливе значення для підприємств, які самостійно вирішують дану проблему за допомогою організації розповсюдження своєї продукції за системою retail (роздрібний продаж) або торговельних домів, що спеціалізуються на представленні товару за допомогою самостійного визначення брендової політики.

Ризики, пов'язані з недостатністю фінансування. Даний ризик відноситься до класу проектних ризиків і пов'язаний з високою фінансової ємністю проектів у сфері легкої промисловості, які до того ж мають досить тривалий термін окупності.

 Найбільш важливий облік даного ризику для професійних учасників ринку надання послуг виробничих операторів, які змушені вкладати суттєві кошти в розвиток власного технологічного парку та вдосконалення самого технологічного процесу. Для збутових мереж даний ризик також істотний і виражається в необхідності вкладення досить великого обсягу коштів у формований товарний запас

Таким чином, з вищесказаного випливає, що при існуючому виборі концепцій інноваційного розвитку вітчизняні підприємства легкої промисловості стикаються із загальною для всіх концепцій розвитку групою ризиків, так і має більший або менший вплив на діяльність підприємства в залежності від вибраного напряму розвитку. 

Підприємства легкої промисловості вимушені вибирати прийнятні для них форми інноваційної діяльності не тільки з урахуванням фундаментального для даної галузі ризику мінливості споживчого попиту, але і ризиків, пов'язаних зі сформованими тенденціями розвитку галузі в даний час в цілому, а також ризиків, викликаних посилюванням конкуренцією у зв'язку з переходом України до політики активної участі у світових інтеграційних процесах.

Список використаних джерел:

1.    Розробка концепції Державної програми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції на 2007-2015 роки / ПАН України. ДУ «Інститут економіки та прогнозування. – К., 2006.

2.      Алимова Т. Инновационные процессы в малом предпринимательстве [ Электронный ресурс ] / Т. Алимова . – Режим доступа : http://rcsme.ru/introduction.htm

3.    Иванова Е.В. Организационные и экономические аспекты инновационной деятельности в Украине / Е.В. Иванова // Экономика : проблемы теории и практики: сб . науч . тр . – Д.: ДНУ, 2001. – Вып . 114. – 200 с.