WEB-ресурс научно-практических конференций

Безручко Д.С.

Київський національний університет імені В. Гетьмана, Україна

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Останніми роками проникнення інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на різних рівнях економічної системи прискорюється випереджальними темпами порівняно з розвитком самої економіки. На думку одного з піонерів теорії інформаційної економіки Т. Стоуньєра , однією з найбільших пізнавальних проблем, які лежать перед сьогоднішньою економічною наукою є визначення та квантифікація ключових напрямів впливу інформації на економічне життя [1, с. 15]. Дослідження проблеми здійснюються в основному на двох рівнях: макроекономічному та мікроекономічному.

На макроекономічному рівні, як правило, визначається взаємозалежність між сукупними інвестиціями в ІКТ та приростом ВВП та інших макропоказників . Натомість на мікроекономічному рівні увага зосереджуються на тому, як саме та чи інша технологія впливає на підвищення ефективності виробництва – підвищення прибутковості та зниження витрат. По мірі того, як ІКТ стають все більш комплексними і поширеними, більше уваги приділяється аналізу інформації не тільки про обсяг коштів, витрачених на ІКТ, але і про те, як саме ІКТ визначають конкурентоспроможність підприємства, галузі, економіки країни. Ця інформація є важливим елементом стратегії розширеного застосування інновацій та ефективних практик управління на всіх рівнях.

Узагальнивши зміст ряду досліджень щодо даного питання, можна дійти наступного висновку, що логічно виділити три головних напрями впливу ІКТ на економічний розвиток: по-перше, ІКТ виступають в ролі фактора виробництва; по-друге, роблять внесок у зростання продуктивності інших економічних факторів; по-третє, виступають власне у формі ІКТ-продукуючого сектору.

Основана мета більшості досліджень впливу ІКТ на макрорівні – встановити кореляцію між використанням ІКТ (яке вимірюється, наприклад, розміром вкладеного в ІКТ капіталу, тобто капіталу, інвестованого в ІКТ-товари та послуги) та показниками зростання, зокрема, зростання ВВП чи прямих іноземних інвестицій. Нині найкраще вплив ІКТ як економічного фактору на цьому рівні описує неокласична модель економічного зростання, яка базується на моделі Кобба-Дугласа . В цій моделі ключовими факторами виступають величини затраченого капіталу та праці, а також параметр, який вимірює продуктивність існуючої на певний момент технології. В даному контексті є два основні шляхи, якими використання ІКТ веде до зростання продуктивності: спочатку ІКТ підвищують ефективність інших факторів виробництва (капіталу та праці), а потім – стимулюють технологічні інновації як джерело зростання продуктивності всіх факторів. Зокрема, в першому випадку продуктивність праці зростає в результаті т.зв. ефекту «поглиблення капіталу» шляхом залучення ІКТ до процесу виробництва [2, p . 51]. Тобто інвестиції в ІКТ підвищують продуктивність праці не змінюючи технології виробництва, адже суб’єкти економіки, оснащені засобами обробки інформації більш ефективні, ніж ті, що володіють лише традиційними засобами виробництва. А в другому випадку, якщо суб’єкти економічної діяльності здатні застосувати ресурси і технології таким чином, що це підвищує технологічну ефективність та краще інтегрує ІКТ до процесу виробництва, то ці якісно змінені технології призведуть до зростання продуктивності всіх факторів.

Слід відмітити, що ІКТ також генерують додаткові позитивні екстерналії , тобто зовнішні ефекти, які вони викликають опосередковано, про що вказують Р. Аткінсон та А. МакКей , описуючи три основних типи екстерналій , за рахунок яких ІКТ можуть зробити внесок у сукупну продуктивність факторів виробництва: мережеві екстерналії (вигоди від поєднання економічних ресурсів за допомогою комп’ютерних мереж), додаткові вигоди від впровадження ІКТ-технологій (наприклад, ефект від систем автоматизації), вільний та кращий доступ до інформації та знань. При цьому, як правило, ефект від екстерналій помітний через більший проміжок часу [ 3 , p . 69].

Розглядаючи вплив ІКТ на мікрорівні , відмітимо, що дослідження цього феномену на рівні підприємств поглиблюються в більш детальний розгляд певних ІКТ технологій та програмних засобів і взаємозв’язків між ними. Адже використання ІКТ має різний вплив на продуктивність в поєднанні з іншими факторами, як-то час роботи фірми, частка іноземного капіталу чи доступ до більш кваліфікованих людських ресурсів. Продуктивність праці зазвичай вимірюється як кількість продукції за одиницю часу, а інколи також як додана вартість на одного працюючого або як рівень продаж на працюючого. За рамками емпіричних моделей, додана вартість – це більш точний показник для вимірювання продуктивності праці, так як при цьому з вартості продаж віднімаються витрати, викликані проміжним споживанням. Втім, як зауважує Гарвардський дослідник Н. Карр , фірми приймають рішення про впровадження ІКТ на основі очікувань про підтримання або зростання своєї частки на ринку та конкурентоспроможності [4, p .104]. Враховуючи це, аналіз впливу ІКТ на рівень продажу на одного працівника є більш доцільним.

ІКТ можуть підвищувати частку фірми на ринку або шляхом зменшення вхідних витрат, відтак дозволяючи фірмам виробляти більше таких самих товарів, або шляхом підвищення якості продукції; як результат – додаткові продажі або більш високі ціни на продукцію. Більшість емпіричних моделей базується на декількох типах змінних для опису використання ІКТ. Перший тип: це двійкові змінні (так/ні, наприклад фірма або має доступ до Інтернету або не має). Їх перевагою є простота збирання даних. Більш складними є кількісно-якісні показники, наприклад, частка капіталу, яка відведена на інвестиції в технології; інтенсивність використання ІКТ (наприклад кількість доступних ІКТ-засобів; або частка працівників, які ними користуються). З теоретичної точки зору, результати, які базуються на цих показниках, більш вагомі.

Проте фінські дослідники М. Маліранта та П. Рувінен запропонували дещо інший підхід, за яким правомірно оцінювати нетто вплив деяких взаємодоповнюючих характеристик окремих технологій, зокрема: частоти процесора, можливостей пам’яті, портативності, дротових та бездротових підключень тощо. За такою моделлю, вплив від додаткових факторів, таких як портативність, значно підвищує вплив первинних факторів, тобто базових можливостей по обробці та збереженню даних. Поєднання комп’ютерів у мережу значно підвищує ефективність їх роботи. В свою чергу, ефективність використання Інтернету значно зростає з підвищенням швидкості підключення. Коли мова йде про мобільні комунікації, то вищі покоління зв’язку (3 G , 4 G ) також мають значно більший економічний вплив [5, p .56]. Очевидно, що вплив на продуктивність буде значно відрізнятися в залежності від того, яким саме чином використовується та чи інша технологія, а не тільки від її наявності.

Аналізуючи вплив ІКТ на мікрорівні , важливо також відмітити роль інформації та інформаційних технологій у створенні інновації та трансформації виробничих процесів. Сучасна технологічна трансформація передбачає перехід від технологій, які базуються на матеріальних засобах виробництва, до технологій, котрі базуються на інформації, тобто технології, в розвитку яких вона відіграє провідну роль (тобто це не тільки інформаційні технології як такі). Майбутня технологічна трансформація виробництва передбачає зовсім новий рівень автоматизації управління всіма технологічними процесами у часі та просторі, автоматизації праці та гнучку модифікацію виробничих систем і процесів. Відбувається деконцентрація факторів виробництва у просторі і концентрація в часі. При цьому відбувається трансформація виробничого середовища і самого процесу праці: інтелектуалізація робочих процесів, зменшення частки фізичної праці, питомої ваги та тривалості робіт, що виконуються в тяжких умовах, посилення творчого начала, індивідуального потенціалу та індивідуальної відповідальності, трансформація трудових відносин, форм мотивації.

    На думку багатьох дослідників, в сучасних умовах відбувається перехід від масового виробництва до гнучкого виробництва, або у формулюванні деяких фахівців – від фордизму до постфордизму [6, с. 540]. В рамках даної моделі виробничі системи об’єднують високі обсяги випуску, які дозволяють забезпечити економію на масштабі виробництва з пристосованими до роботи на конкретне замовлення виробничими системами, які легко перепрограмовуються і дозволяють економити на розмаху операцій. Таким чином, замість традиційних конвеєрів функціонують адаптивні виробничі одиниці, які можуть швидко реагувати на варіації ринку та зміну технології, які забезпечують організаційно-технологічну гнучкість процесів виробництва.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що чітке визначення напрямів та рівнів впливу інформаційно-комунікаційних технологій як фактору економіки, необхідне для створення системної цілісної теоретико-методологічної бази для емпіричних досліджень впливу ІКТ на економічний розвиток. Це дозволить об’єктивно інтерпретувати результати таких досліджень, та виявляти конкретні механізми підвищення економічної ефективності за рахунок таких технологій, що дозволить державі та суб’єктам економіки розробити ефективні інструменти стимулювання розвитку інформаційних систем та технологій в економіці.

Список використаних джерел:

1. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики / Т. Стоуньер // Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986 .

2. Crespi G., Criscuolo C., Haskel J. Information Technology, Organizational Change and Productivity Growth, Department of Economics, Queen Mary University of London, 2006 .

3. Atkinson R., McKay A. Digital Prosperity: Understanding the Economic Benefits of the Information Technology Revolution. Information Technology and Innovation Foundation, 2007 .

4. Carr N. Does IT matter? Information Technology and the Corrosion of Competitive Advantage. Harvard Business School Press, 2004 .

5. Maliranta M., Rouvinen P. Information Mobility and Productivity, Discussion paper No. 919, Research Institute of the Finnish Economy, Helsinki , 2004 .

6. Новая постиндустриальная волна на Западе: а антология / п од ред. В . Л . Иноземцева . – М .: Academia, 1999 .