WEB-ресурс научно-практических конференций

Денисенко С.М.

Інститут агроекології і природокористування НААН, Україна

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА ЕКОБЕЗПЕЧНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Стратегічним завданням нашої держави є створення сприятливих умов для збереження здоров’я і тривалості життя населення в існуючих несприятливих екологічних умовах, які характеризуються техногенним забрудненням об’єктів довкілля: повітря, води, ґрунтів, а також продуктів харчування. Весь комплекс екологічних негараздів позначився на погіршанні здоров’я населення та генофонді нації. Якщо деградація генофонду і надалі триватиме такими темпами, то можна вважати, що сучасна екологічна ситуація вже вбиває майбутні покоління.

Дані наукових досліджень та статистики свідчать про значне загострення проблем здоров’я, пов'язаних з особливостями харчування, що обумовлює необхідність термінових заходів щодо поліпшення ситуації. За оцінками вчених, з їжею до організму надходить понад 70% усіх забруднювачів. Такі речовини накопичуються і негативно впливають на стан здоров’я людини, знижують імунозахисні функції, викликають інтоксикацію організму, мутагенні, канцерогенні афекти, прискорюють процеси старіння та інші негативні патологічні й генетичні зміни фізіологічного стану людини. Тому сільськогосподарська продукція, особливо її частина, що використовується для виробництва харчових продуктів, повинна бути не тільки якісною, а й екологічно безпечною для життя і здоров’я людини [2, с.166].

Проведені дослідження свідчать про те, що в економічній літературі існують різні точки зору щодо сутності екологічної продукції. Одні автори називають її екологічно чистою, інші – просто екологічної чи органічної, біологічної, натуральної, треті – екологічно безпечною [1; 3].

За стандартом IFOAM вважається, що екологічно чисті (органічні, біо, натуральні, organic food) – це ті продукти, які не модифіковані генетично і при їх вирощуванні не використані пестициди, гербіциди, отрутохімікати. Вони вирощені, збережені, упаковані і перероблені без використання будь-яких хімічних речовин [1, с.146]. Однак, на наш погляд, слід мати на увазі, що шкідливі речовини можуть діяти і діють на рослини ззовні: повітря, дощ, вода, які можуть бути заражені промисловими відходами, вихлопними газами транспортних засобів, токсичними речовинами при утилізації різних відходів. Тому, в сучасних умовах отримати екологічно чисті продукти, які не містять забруднених речовин природного або антропогенного походження, практично неможливо.

З урахуванням вищевикладеного нам видається, що необхідно правильно і професійно говорити про екобезпечну продукцію, під якою ми розуміємо безпечні продукти харчування та сировина для переробки, отримані з генетично немодифікованих рослин, вироблених на екобезпечних сільськогосподарських землях з використанням технологій і способів, що виключають застосування мінеральних добрив, гербіцидів та інших хімічних засобів захисту рослин, що відповідають науково обґрунтованим стандартам якості, підтверджені сертифікатами і не роблять негативного впливу на стан навколишнього середовища при їх виробництві та утилізації.

Сьогодні в Україні розвиток виробництво екобезпечної продукції відбувається повільними темпами, але вже можна з упевненістю говорити про можливі перспективи даного напряму. Розглядаючи вітчизняний ринок екобезпечної сільськогосподарської продукції, доцільно розділити внутрішній і зовнішній ринки. На початковому етапі розвитку внутрішнього ринку в Україні абсолютно чітко проявляється його імпортна залежність і домінування зарубіжних виробників, які пропонують групу екобезпечної продукції преміум-класу за високими цінами. Нечисленні українські виробники екобезпечної сільськогосподарської продукції в основному, навпаки, займаються експортом продукції за кордон.

Тому з метою забезпечення належного підґрунтя для функціонування економіко-правового механізму виробництва екобезпечної сільськогосподарської продукції на державному рівні пропонуємо вжиття комплексу заходів, а саме: закріплення інституційної підсистеми економіко-правового механізму забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції у вигляді системи органів державного, регіонального, громадського управління і управління на підприємствах-виробниках сільськогосподарської продукції та у торгівлі; формування функціональної підсистеми у вигляді системи прямих та непрямих заходів забезпечення екобезпеки сільськогосподарської продукції [3, с.93]; впровадження інструментів адміністративного, фінансово-кредитного та ринкового регулювання виробництва і реалізації екобезпечної сільськогосподарської продукції.

Таким чином екобезпека сільськогосподарської продукції забезпечується шляхом правового закріплення та реалізації системи соціально-економічних, організаційних, економічних та інших заходів, які базуються на наукових дослідженнях впливу та можливих шкідливих наслідків застосування нових наукових технологій в агропромисловому комплексі (санітарні та ветеринарні заходи, дотримання процедур відповідності, маркування та сертифікації, параметрів безпеки продукції, заходи економічного стимулювання та інші). При цьому, забезпечення екобезпеки сільськогосподарської продукції здійснюється на всіх етапах її виробництва та використання.

Список використаних джерел:

1. Максимов А.А. Производство экологически безопасной продукции растениеводства : принципы , условия , факторы / А.А. Максимов // Известия Оренбургского государственного аграрного университета . Теоретический и научно-практический журнал. – 2010. – №1 (25). – С. 145-147.

2. РоманкоС. М. Механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: етапи розвитку / С.М.Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – Вип. XVIII. – С.166–169.

3. ШпильовийВ.А. Деякі аспекти екологічної безпеки виробництва продуктів харчування / В.А. Шпильовий // Екологія і ресурси: зб. наук. праць. – К.: Український інститут досліджень навколишнього середовища, 2003. – Вип. 8. – С.91–94.