WEB-ресурс научно-практических конференций

Гейдт О.П.

Таврійський державний агротехнологічний університет

РОЗВИТОК ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Розвиток аграрного сектора економіки України в значній мірі зумовлюється відносинами людей і природи. Формування збалансованої системи природокористування, адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки та підвищення свідомості працівників на сьогодні слід віднести до основних пріоритетів в галузі охорони навколишнього середовища як в цілому по Україні так і в сільському господарстві.

Необхідно підкреслити, що на сьогоднішній період надзвичайно гостро постала проблема якості життя людини, яке, перш за все, залежить від надходження повноцінного харчування. Відомо, що збільшення продовольчих ресурсів на планеті було досягнуто, в основному, за рахунок інтенсифікації аграрного сектору в господарюванні різних країн. За даними ФАО, біля половини населення планети не отримує повноцінного харчування. При цьому, соціальні проблеми забезпечення продовольством загострюються тим, що його виробництво зорієнтовано не на першочергове забезпечення населення повноцінним харчуванням, а на економічні вигоди землевласників [3, с.311].

В XXI століття людство ввійшло з усвідомленням двох важливих положень Це концепція продовольчої безпеки й концепція ємності природного середовища, яка забезпечує виживання людства. Продовольча безпека є суспільно-технологічна система, покликана забезпечити виробництво продуктів харчування в кількості достатній для будь-якої окремо взятої країни і людства в цілому. Забезпечення продуктами харчування відповідно до медичних норм, гарантована продовольча безпека є завданням уряду будь-якої держави. Природно, що чисельність населення при такому підході, який виключає голод, не може бути нескінченно великою. Ця чисельність визначається ємністю природного середовища, тобто наявністю території, природних ресурсів і технологічних засобів для виробництва продуктів харчування. Таким чином, як планета в цілому, так і окремі її регіони мають певну ємність виживання як гранично допустиму чисельність народонаселення, яку можна забезпечити продовольством при раціональному користуванні природними ресурсами [1, с.7].

Таке раціональне сільськогосподарське користування розуміють як тривале збереження для нащадків природного середовища в не виснаженому і не забрудненому відходами і токсикантами стані. Воно веде до необхідності дотримання екологічних вимог в аграрному виробництві. Екологічний імператив на початку XXI століття стає провідним критерієм оцінки рослинницьких і тваринницьких технологій.

Продовольча безпека містить у собі не тільки достатню кількість продуктів харчування, але й достатню їх якість. Продукти харчування повинні бути цілком безпечними для здоров'я. У даний час ця вимога найчастіше не витримується.

Припущена при цьому екологічна недосконалість технологій призвела до необхідності розвитку альтернативного сільського господарства (екологобезпечних технологій). Альтернативні рослинництво й тваринництво керуються екологічним імперативом та містять два компоненти: найбільш доцільні способи використання ресурсів; відтворення ресурсів та охорона від виснаження.

Проте, масштабний перехід українського сільського господарства до екологобезпечних технологій буде успішним лише за умов підтримки альтернативного сільського господарства на державному рівні. Адже родюча земля – це запорука збагачення української нації. Застосування екологобезпечних технологій, які збагачують землю, покращуючи її родючість, на загально національному рівні зможе забезпечити відновлення Україною всесвітньо відомого статусу “Житниці Європи” , зробивши це з найбільшою економічною раціональністю та виключно екологобезпечними засобами [2, с.167].

Перехід на використання екологобезпечних (альтернативних) технологій зачіпає всі сторони господарської діяльності сільськогосподарських підприємств: технологію і організацію виробництва продукції, економіку, соціальні питання. Перед початком освоєння екологічно безпечних технологій необхідно розробити детальний план переходу господарства на ці технології, особливо ураховуючи при цьому ресурсозабезпечення альтернативних технологічних операцій.

Таким чином, впровадження екологобезпечного сільськогосподарського виробництва в Україні повинен забезпечуватись шляхом правового закріплення та реалізації системи соціально-економічних, організаційних, економічних та інших заходів, які базуються на наукових дослідженнях впливу та можливих шкідливих наслідків застосування інноваційних технологій в агропромисловому комплексі (санітарні та ветеринарні заходи, дотримання процедур відповідності, маркування та сертифікації, параметрів безпеки продукції, заходи економічного стимулювання та інші).

Список використаних джерел:

1. Патика В.П. Наукова концепція сталого розвитку агросфери України / В.П. Патика // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2002. – №2-3. – С.5–9.

2. РоманкоС.М. Механізм забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції: етапи розвитку / С.М.Романко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. праць. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – Вип. XVIII. – С.166–169.

3. Легеза Д.Г. Світовий досвід органічного виробництва сільськогосподарської продукції / Д.Г. Легеза // Зб. наук. праць Таврійського державного агротехнологічного університету. Серія: Економічні науки. – 2010. – № 3 (11). – С. 308-315.