WEB-ресурс научно-практических конференций

К. е.н . Гончар Л.А.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЯК ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Продовольча безпека посідає перше місце в ієрархічній структурі системи національної безпеки держави. У теперішній час актуальність вивчення проблеми забезпечення продовольчої безпеки не викликає сумнівів, оскільки питанням сьогодення є проблеми агроекології, тобто науки про способи виробництва продуктів харчування, де основним питанням є збереження агроресурсів і навколишнього середовища.

Сьогодні з позиції вітчизняної і світової науки про харчування їжу не слід розглядати як паливо, що скидають в організм людини, мовби у піч, оскільки людина повинна одержувати з їжею повний комплекс життєво важливих компонентів та одночасно бути впевненим в її повній безпечності одержуючи від їжі ще і задоволення.

Визначивши значущість їжі вона може бути джерелом і носієм великої кількості потенційно небезпечних для здоров’я людини хімічних речовин. Вони попадають і накопичуються в харчових продуктах при обміні речовин між живими організмами, з повітря, води та ґрунту.

Саме це дозволяє питання безпечності і якості продуктів харчування віднести до одного з основних факторів, що забезпечує здоров’я нації і збереження її генофонду.

Продовольча безпека держави визначається передусім виробничо-продуктивною потужністю агропромислового комплексу, а саме: здатністю вчасно реагувати на кон’юнктуру продовольчого ринку; наявністю необхідних обсягів перехідних запасів; рівнем платоспроможності населення, що має забезпечувати споживчий рівень громадян; здатність не допустити імпортну експансію продовольчих товарів [1].

Аграрна політика повинна спрямовуватися на виробництво широкого асортименту високоякісних продуктів харчування власного виробництва для задоволення потреб усіх верств населення з урахуванням несприятливих екологічних умов, що зумовлюють особливі вимоги до забезпечення раціонального харчування українського народу.

За даними статистики на 2010 рік у порівнянні з 200, рівень захворювання органів травлення в Україні збільшився на 23%, інфекційних захворювань – на 14%, дифтерії – у 2,2 рази, туберкульозом – на 24%.

Особливе занепокоєння визиває стійка тенденція до зростання захворювань у дітей. За даними НДІ гігієни і профілактики захворюваності дітей, підлітків і молоді, тільки 14% дітей практично здорові, 50% – мають відхилення за здоров’ям і 35% – є хронічно хворими. Частка здорових дітей до кінця навчання у школі не перевищує 25%, а це четверта частина від загальної кількості випускників.

Нормальна діяльність організму можлива за умови його забезпечення не лише необхідним харчуванням, а й збереженням складних відносин між багато чисельними компонентами харчування, кожному з яких відведена певна роль в обміні речовин. Процес обміну речовин необхідно розглядати з інформаційної точки зору, оскільки майже вся необхідна для організму людини інформація надходить із їжею. Для кожної речовини, що потрапляє в організм з продуктами харчування, існують закономірності перетворення обміну, асиміляції та дисиміляції.

Результати досліджень якості харчової сировини і харчових продуктів в Україні свідчать про високий рівень забрудненості продуктів харчування токсичними хімічними сполученнями, біологічними агентами і мікроорганізмами, що пов’язано передусім з техногенним забрудненням навколишнього середовища, низькою агротехнічною культурою і порушенням агрохімічних технологій.

Недостатня забезпеченість організму вітамінами є причиною поширення поліавітамінозу, що супроводжується зниженням захисних властивостей організму, втомою, дратівливістю, зниженням уваги і працездатності людини, що є основою для розвитку і прогресування інших захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами. Для профілактики багатьох захворювань і збереження здоров’я необхідне повноцінне харчування населення [2].

Продовольча безпека відіграє суттєву роль для забезпечення конкурентоспроможності економіки України, оскільки основним елементом соціально-економічної системи є людина. Тільки здорове населення забезпечить конкурентоспроможність і розвиток економіки, а хворобливе населення цього зробити неспроможне. Тому, про здоров’я нації і кожної людини необхідно дбати, бо хворе покоління не може народжувати здорових дітей.

Отже, обсяги споживання харчових продуктів та енергетичний вміст добових раціонів не достатні для підтримки на належному рівні здоров’я й працездатності населення, тому збереження здорового генофонду нації є надзвичайними питанням держави, що потребує невідкладного вирішення низки завдань: створення стабільних економічних умов проведення ефективної аграрної політики; забезпечення рівноцінних можливостей для суб’єктів господарювання; проведення розумної національної політики щодо зайнятості населення; здійснення соціальної політики, що спрямована на доступ населення до повноцінного харчування; досягнення стійкого, інтенсивного і різноманітного виробництва продуктів харчування; реалізація стратегій розвитку агропромислового комплексу для збільшення можливостей виробництва високоякісних продовольчих товарів; сприяння впровадженню передових технологій в галузі виробництва, переробки й зберігання сировини і продуктів харчування; проведення активної зовнішньоекономічної діяльності; оптимізація експортно-імпортної діяльності.

Список використаних джерел:

1. Шлемко В.Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В.Т. Шлемко , І.Ф. Біноко . – К.: НІСД, 1997. – 435 с.

2. Кваснюк Б.Є. Конкурентоспроможність національної економіки / за ред. д-ра екон . наук Б.Є. Кваснюка . – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.