WEB-ресурс научно-практических конференций

К.с.-г.н . Кочерга М.М.

Інститут агроекології і природокористування НААН, Україна

РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Серед пріоритетів сталого соціально-економічного розвитку України об’єктивно постає необхідність екологічно збалансованого функціонування аграрного сектора економіки, яке є неможливим без переорієнтації господарського механізму сільськогосподарських підприємств на раціональне природокористування. Обмеження негативного впливу сільськогосподарських підприємств на стан довкілля потребує формування відповідної ефективної системи екологічного контролю та аналізу, покликаної перевіряти виконання планів і заходів щодо раціонального природокористування, дотримання вимог екологічного законодавства та природоохоронних нормативів [1, с.130]. Вирішальне значення у розв’язанні цих проблем належить науково обґрунтованому механізму екологічного аудиту аграрної сфери, який потребує особливої уваги у контексті формування стратегії й тактики міжнародної інтеграції України в ЄС.

Перший досвід проведення екологічного аудиту в Україні виявив низку прогалин, суперечностей та слабких місць відповідного законодавства, а також ті сфери, які потребують розвитку з точки зору більш послідовного впровадження норм Закону «Про екологічний аудит» (далі – Закон). Все це призвело до необхідності поглибленого погляду на проблему регулювання інституту екологічного аудиту в Україні з метою його вдосконалення [3, с.57]. Відповідне вдосконалення повинне привести у відповідність законодавство про екологічний аудит з потребами соціальної практики, а також запровадити спеціальні правові механізми здійснення екологічного аудиту в законодавство України.

Проте, розвиток екологічного аудиту в аграрному секторі економіки України стримує не лише недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, але і низький рівень попиту на еколого-аудиторські послуги. Держава не оцінила значення екологічного аудиту в реалізації національної політики екологічно збалансованого розвитку і не бажає посилити екологічні вимоги до власників аграрних підприємств. Ринковому середовищу властиве нівелювання ролі екологічного аудиту в конкурентній боротьбі за вихід на ринки екологічно чистої продукції та послуг, нерозуміння перспективності впровадження системи екологічного аудиту аграрного виробництва.

Екологічний аудит аграрної сфери представляє собою організаційно-економічний механізм незалежного (внутрішнього і зовнішнього) контролю й контролінгу виробничо-екологічної і природоохоронної діяльності, незалежно від форм господарювання, у взаємозв'язку і взаємообумовленості з фінансово-економічним станом підприємств сільського господарства і АПК, та існуючою системою екологічного управління й природоохоронного законодавства, а також з урахуванням територіально-галузевих особливостей природокористування в агросфері.

Особливістю даного визначення є те, що екоаудит представляється як організаційно-економічний механізм, і відповідно, має елементи планування (програмування), мотивації, організації, регулювання і контролю. Тобто механізм, що орієнтований не тільки на оцінку відповідності екологічної діяльності існуючому природоохоронному законодавству, а й аналіз взаємозв'язку екологічної діяльності з кінцевими фінансово-економічними результатами виробництва й господарським механізмом природокористування, і тому вона є елементом контролінгу . Окрім цього екологічний аудит в аграрному секторі економіки враховує трансформацію форм господарювання [2, с.102].

Екологічний аудит повинен бути не тільки засобом аналізу поточного стану агроекосистем і сільськогосподарського виробництва. Необхідно, щоб екоаудиювання було орієнтовано на аналіз еконебезпечних , кризових ситуацій у сфері природокористування в агросфері на основі оцінки еколого-економічних ризиків господарювання. Як елемент екоконтролінгу екоаудит якраз і направлений на аналіз потенційно несприятливих ситуацій господарсько-екологічного напрямку.

Отже, основними завданнями аудиту сільськогосподарських підприємств (господарств) є – оцінка еколого-економічної спрямованості господарювання і управління природними ресурсами агросфери з позиції зниження негативного впливу виробничих процесів на навколишнє середовище і формування оптимальних агроландшафтів .

Екоаудит в АПК повинен стати ефективним засобом регулювання взаємовідносин виробництва з навколишнім середовищем. За результатами аудиту розробляються плани природоохоронних заходів як для окремих сільськогосподарських підприємств, так і для регіонів, визначаються розміри дотацій, правомірність надбавок до цін і їх величина, а також санкції до правопорушників.

Таким чином, інститут екологічного аудиту, новітній для вітчизняного аграрного сектора економіки. Тому держава повинна сприяти цьому розвитку, регламентуючи суспільні відносини, що виникають в процесі аграрного виробництва, прогнозуючи появу нових відносин і встановлюючи щодо них норми випереджаючого регулювання. Тільки за цих умов можна досягти основної мети екологічного аудиту а агросфері – дотримання норм екологічної безпеки, раціонального природокористування в процесі аграрного виробництва.

Список використаних джерел:

1. Пизняк Т.И. Организационно-экономические основы применения концепции экологического аудита в сельском хозяйстве / Т.И. Пизняк // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. – 2002. – Вип. 1-2. – С.128–131.

2. Савченко О.Ф. Економіко-екологічний аудит сільськогосподарських підприємств / Савченко О.Ф., Карпенко І.Л. // Економіка АПК. – 2004. – №2. – С.100–105.

3. Сидорчук В.Л. Развитие экологического аудита в сфере природопользования и охраны окружающей среды : теория , методы и практика / В.Л. Сидорчук. – М.: НИА-Природа , РЭФИА, 2002. –458 с.