WEB-ресурс научно-практических конференций

Практичне відображення екологічності тісно пов'язане, насамперед, з державним регулюванням процесів природокористування. У першу чергу, практичне відображення екологічності регулюється через здійснення процесів природокористування державою. Саме врівноваження процесів обміну між людиною, природою та державою, які впроваджуються через законодавчі та організаційно-технічні рішення, постають на цей час особливо важливою проблемою. Для досягнення збалансованого стану необхідним виступає втручання держави в природно-екологічну сферу. Держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва та іноземними партнерами заради виживання і подальшого розвитку України, а також земної цивілізації [2].

В основу нової екологічної політики уряду України необхідно закладати вимогу обов'язкового й неухильного дотримання екологічної безпеки життєдіяльності людини і природних екосистем на основі екологізації суспільного виробництва.

Під екологізацією виробництва розуміють сукупність усіх видів господарської діяльності, що забезпечують зменшення негативного впливу виробництва й запобігання порушення екологічної рівноваги в природному середовищі [3]. Екологізація суспільного виробництва має кількісну і якісну визначеність, виражена цілісною системою натуральних і вартісних (еколого-економічних) показників.

Основні напрямки еколого-економічної політики держави повинні реалізуватись через створення та впровадження нового економічного механізму охорони та раціонального використання природних ресурсів, які передбачають:

- підвищення ефективності фінансово-кредитного механізму природокористування;

- облік та оцінка природо – ресурсного потенціалу та екологічного стану держави;

- екологічне страхування та стимулювання раціонального природокористування;

- створення та функціонування ринку екологічних робіт і послуг

Виконання цих вимог можна забезпечити тільки за наявності виробничо-господарська діяльність суспільства, що ґрунтуватиметься на науково виваженому еколого-економічному прогнозі розвитку продуктивних сил.

Серед принципів якими необхідно керуватись при розробленні зазначених прогнозів (за допомогою яких має здійснюватися перехід на модель сталого й екологобезпечного соціально-економічного розвитку) виділяють наступні:

• оптимальне поєднання галузевого та територіального управління природокористуванням та охороною довкілля, переміщення центру ваги й відповідальності за вирішення ресурсо-екологічних проблем на місцеві органи влади, дотримання суб'єктами господарської діяльності екологічних обмежень, нормативів і стандартів;

• суворий контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства, раціональне використання ринкових та державних економічних інструментів, адміністративних важелів регулювання екологічних відносин, систем і методів природокористування та охорони природи;

• інтеграція екологічного й економічного підходів до розвитку й розміщення продуктивних сил держави в єдиний еколого-економічний підхід за допомогою прогнозування, планування, проектування й будівництва народногосподарських об'єктів із розробленням і використанням інтегральних еколого-економічних критеріїв, показників, нормативів і стандартів, (сюди також слід віднести вплив інвестиційних процесів).

Отже, важливим виступає досягнення належного рівня ресурсо-екологічної та соціально-економічної безпеки життєдіяльності суспільства, яке можливе тільки за умови досягнення високої екологічної культури всього населення України. Людство повинно усвідомити, що внаслідок еволюції та безперервного розвитку воно стало наймогутнішим посилювачем і прискорювачем не тільки суспільних, а й природних процесів. Саме воно тепер визначає характер взаємовідносин суспільного виробництва з навколишнім середовищем динаміку процесів у біосфері, обмін речовин та енергії між живою й неживою природою. Проте для досягнення збалансованого стану процесів природокористування необхідним виступає втручання держави в природно-екологічну сферу, яка повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва та іноземними партнерами заради виживання і подальшого розвитку України, а також земної цивілізації.

Список використаних джерел:

1. Сотник І.М. Формування самовідтворювального еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням / І.М. Сотник // Вісник СумДУ . Серія економіка. – 2011. – №1. – С. 5-13.

2. Сотник І.М. // Основні напрямки структурних зрушень з метою забезпечення сталого розвитку України / І.М. Сотник, А.О. Шаповал // Вісник СумДУ . Серія: Економіка. – 2010. – №2. – С. 5-13.

3. Гахович Н.Стан і проблеми екологізації промислового виробництва / Н. Гахович //Економіка виробництва. – 2008. – №4. – С. 73-81.