WEB-ресурс научно-практических конференций

Рубек Н.А., Нагай О .І.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІОГАЗОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

Стійка тенденція підвищення ціни на газ, структурні кризи у газовій галузі, що виникають на тлі несформованості світового газового ринку та залежності газотранспортних мереж від політичних ризиків, висунуло нові завдання в розвитку енергетичного сектора ЄС, що став вже світовим лідером у використанні відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Їх частка в загальному виробництві електроенергії складає в середньому 14%, з них 3% – від використання біомаси. Сьогодні в країнах Європи працює близько 7 тис. біогазових установок. Це дозволяє щорічно отримувати більше 10млн.МВт/час. електроенергії і близько 10 млн. Гкал . тепловій енергії. На частку біомаси у виробництві теплової енергії з усіх ВДЕ припадає 95%. Лідерами в цій галузі є Швеція (35,5%), Фінляндія (28,6%), Литва (27,0%), Латвія (24,8%), Естонія (23,8%), Португалія (22,0%) [1].

Виробництво біогазу в країнах ЄС щорічно зростає на 20% . За оцінками Європейської комісії енергетичний потенціал біомаси в ЄС дозволить забезпечити 17% нинішньої потреби Євросоюзу в енергії і 15-16% потреб, прогнозованих до 2030 року. Очікується, що найближчими роками основною складовою потенціалу будуть відходи сільського господарства, лісової і деревообробної промисловості. Надалі передбачається збільшення внеску енергетичних культур, за рахунок яких і буде зростати загальний потенціал.

На підставі оцінки енергетичного потенціалу біомаси Європейською комісією розроблено Енергетичний план ЄС під гаслом «Більше безпеки, менше забруднень», за яким до 2020 року виробництво теплоти з біомаси сягне рівня 76%. З твердої біомаси, біогазу і органічної частини ТПВ планується отримати відповідно 16; 6,8 і 12,8% загального об'єму електроенергії [2].

Як показує досвід європейських країн, основними рушійними силами розвитку біоенергетики є зростання цін на енергоносії, що імпортуються, високі податки на усі види викопного палива, а також реалізація спеціальних енергетичних програм і планів, спрямованих на державну підтримку біогазової енергетики. З найбільш відомих реалізованих програм і державних заходів можна виділити програму «Енергія з деревини» і Національний план по ВДЕ (Фінляндія), підвищення податку на 30-160% на викопне паливо (Швеція), Енергетичний план «Енергія – 2021» (Данія), закон про «зелену» енергію і Ухвала про надання пільг виробникам біоенергії на спільному енергетичному ринку (Німеччина). У перспективі жодна з країн ЄС не заявила про наміри скоротити використання біомаси. Навпаки, розробляються нові програми, стратегії і плани для збільшення частки біопалив в загальному споживанні первинних енергоносіїв. Таким чином, динамічний розвиток біоенергетики в країнах Євросоюзу демонструє ефективне вирішення ряду еколого-економічних завдань як національного, так і глобального рівня.

В Україні історично значну частку в національному валовому продукті складає агропромисловий сектор. За рахунок біомаси і відходів сільськогосподарського виробництва можна перекрити 6-10% від загальної кількості енергетичних потреб країни. При цьому утилізації величезної маси відходів, що утворюються, сьогодні не приділяється належної уваги. Одним з можливих способів їх корисного використання є анаеробне зброджування в так званих біогазових установках. З підвищенням тарифів на основні енергоносії в Україні зростає зацікавленість у впровадженні таких проектів. Проте, істотні початкові інвестиції (в середньому 400 тис. дол.) і непривабливий термін окупності (близько 8 років) подібних проектів нівелювали весь потенціал біогазової технології переробки відходів виробництва.

У економічній ситуації, що склалася сьогодні, не існує можливості для істотного скорочення інвестиційних витрат, оскільки основне устаткування і технології потрібно купувати за кордоном з причини відсутності українських виробників біогазових установок. Це зв'язано з додатковими витратами по транспортуванню, розмитненню і ПДВ. Разом з тим, Україна має величезні можливості для розвитку альтернативної енергетики. Дослідження в цій області показують, що виробництво біопалива з нетрадиційних сільськогосподарських культур є конкурентоздатним [3].

Враховуючи європейський досвід, можна стверджувати, що інтенсивний розвиток біоенергетики неможливий без стимулюючих важелів дії з боку держави: пільгового кредитування, послідовної інвестиційної політики, створення спеціальних фондів для сприяння науковим дослідженням в галузі альтернативних культур, і, перш за все, «зелених» тарифів. В Україні такі тарифи не діють, хоча відповідний законопроект був поданий на розгляд Верховної Ради. Важливим стимулюючим інструментом є звільнення подібних проектів від сплати ПДВ і ввізного мита при закупівлі необхідного енергогенеруючого устаткування. Такий законопроект вже затверджений. Залишається сподіватися, що в найближчій перспективі він запрацює [4].

Варто також врахувати, що сьогодні достатньо «м'яке» екологічне законодавство в Україні в більшості випадків звільняє сільськогосподарських виробників від сплати дійсного розміру екологічних платежів за розміщення відходів в навколишньому середовищі.

Викладені обставини дозволяють спрогнозувати, що стійке просування України до європейських норм господарювання, зокрема, в області екології, створить можливості для підвищення економічного ефекту біогазових проектів, що дозволяють істотно знижувати негативну дію на навколишнє середовище, і тим самим, звільняти «виробників» забруднень від сплати значної частини екологічних платежів.

Список використаних джерел:

1. Електронний ресурс. – Режим доступа : http://uk.reuters.com
2. Communication from the Commition on the Biomass Action Plan.7/12/2005 COM (2005).
3. Гументик М.Я. Альтернативні види палива // Господарство України. – 2007. – №3. – С.9–11.
4. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження» від 16.03.2007 [ Електронний ресурс ] . – http://zakon.rada.gov.ua