WEB-ресурс научно-практических конференций

Шморгун О.В.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

ПРІОРИТЕТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ СКАНДИНАСЬКИХ КРАЇН: ВІДПОВІДЬ НА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ

В ХХІ ст. поширюються тенденції до пошуку нових шляхів економічного зростання країн в умовах глобалізації світової економіки та зменшення запасів природних ресурсів на планеті. Експерти вважають, що у найближчому майбутньому, при збереженні сьогоднішніх темпів споживання та зростання чисельності населення Землі, будуть майже повністю вичерпані запаси нафти, прісної води, газу, металів та інше. Зрештою це призведе до ресурсної кризи, пережити яку зможуть лише країни, які зберегли своє природне багатство.

І у той час поки у всьому світі пропагандується політика максимального споживання, країни скандинавського регіону впроваджують ресурсозберігаючі технологій у всі сфери життєдіяльності людини. Політика держав цього регіону направлена на поєднання сталого економічного розвитку та збереження екології регіону на теперішньому рівні для майбутніх нащадків.

Всупереч поглядам, що використання екологічно чистих технологій у виробничій сфері є занадто затратним та неприбутковим, плеяда країн північної Європи довела можливість розбудови економіки на основі інноваційних способів виробництва, які дозволяють зберегти чистоту регіону. Для досягнення поставленої мети уряди цих країн 19 лютого 1974 року в місті Стокгольм підписали конвенцію про захист навколишнього середовища ( The Nordic Environmental Protection Convention ), яка стала відправною точкою на шляху до створення єдиної регіональної екологічної політики та привела держав учасниць на перші місця рейтингів за показниками екологічності товарів та привабливості країн для міграції робочої сили. У подальшому вони одні з перших в світі запровадили екологічні податки та й досі залишаються лідерами в цій сфері, ввели чіткі межі допустимих викидів СО ₂ в атмосферу(в 2010 році викиди СО ₂ в Данії склали 8,4 тонн на душу населення, Фінляндії – 10,6, Ісландії – 7,0, Норвегії – 10,5, Швеції – 5,3, у той час коли цей показник у США сягає 17,9, ОАЕ – 25, Канада – 16,3 [2]), почали фінансувати наукові розробки енергозберігаючих технологій, забезпечують захист лісових та водних ресурсів та інше.

З вищенаведеного чітко прослідковується , що уряди країн виокремлюють три основні напрямки екологічної політики: контроль за дотриманням екологічних стандартів діяльності підприємств, збільшення рівня енергозбереження, за рахунок інноваційних технологій, та зменшення антропогенного навантаження на довкілля.

Керуючись такими цілями, на теперішньому етапі країни скандинавського регіону є світовими лідерами за рівнем екологічності вироблених товарів, а їх екологічні стандарти ( Еколаб ) стали найвищим показником якості. Критерії екологічне маркування скандинавських країн були засновані на повному життєвому циклі товарів, починаючи від сировини, яка використовується в процесі виробництва, та до переробки готової продукції.

Якщо розглядати енергетичну сферу, то варто відзначити, що використання енергозберігаючих технологій на початку ХХІ ст. дозволило скандинавським країнам зменшити рівень імпорту електроенергії та стати їх світовими експортерами. Так станом на 2010 рік дві країни цього регіону є світовими експортерами енергоносіїв: Данія експортує 18%, а Норвегія 563% від власного споживання енергоносіїв. Інші три країни – Фінляндія, Ісландія та Швеція залишаються імпортерами цих ресурсів (табл. 1).

Разом зі збільшенням виробництва енергоресурсів змінюється і шляхи їх отримання. Так на початку ХХІ ст. в регіоні почали розвиватися інноваційні технології в сфері альтернативного виробництва електроенергії, яке є екологічно чистим та дозволить зменшити рівень шкідливих викидів у атмосферу, воду та ґрунт. Так у 2007 році Данія розпочала будівництво вітряних електростанцій та вже на 2025 рік планує отримувати з них 75% необхідної енергії.

Таблиця 1. Динаміка імпорту енергоносіїв в період 2006-2010 рр., % до власного споживання енергоресурсів [1]

* Дані з від’ємним показником свідчать про те, що дані країни є експортерами енергоносіїв.

Останнім напрямком є зменшення антропогенного впливу, що стає можливим лише за умови зміни відношення населення до навколишнього середовища. Скандинавські експерти відзначають, що єдиним ефективним способом вплинути на поведінку людей і підприємств та змусити їх піклуватися про природу є економічні важелі: впровадження екологічних податків, збільшення штрафів за порушення встановлених екологічних стандартів, фінансове заохочення екологічно чистого виробництва та інше Таким чином загальний обсяг екологічних податків протягом останніх років становить щорічно у Данії 4,8% ВВП, Фінляндії – 3,3%, Ісландії – 2,6%, Норвегії – 3%, Швеції – 2,9% [3].

Виходячи з наведених фактів, можна зробити висновок, що скандинавські крани створили оптимальний механізм отримання економічної вигоди разом з дослідженням та впровадженням екологічно чистих методів виробництва, отриманих завдяки використанню інноваційних технологій, та побудували багаторівневу систему оподаткування в екологічній сфері, що дає можливість контролювати рівень шкідливих викидів промисловості регіону.

Список використаних джерел:

1. Energy imports , net (% of energy use ) [ Web resource ] // The World Bank . – Access mode: “http://data.worldbank.org/indicator/EG.IMP.CONS.ZS”.

2. CO2 emissions ( metric tons per capita ) [ Web resource ] // The World Bank . – Access mode: “http://data.worldbank.org/indicator/EN.ATM.CO2E.PC”.

3. Environmental expenditure and taxes [ Web resource ] // OECD. – Access mode: “http://www.oecd.org/document/0,3746,en_2649_201185_46462759_1_1_1_1,00.html”.