WEB-ресурс научно-практических конференций

Замула Х.П.

Інститут агроекології і природокористування НААН, Україна

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАСРЬКОГО КОМПЛЕКСУ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до значного радіоактивного забруднення територій України та сусідніх держав, а також вплинула на радіаційну ситуацію багатьох країн світу. Після аварії радіоактивно забрудненими були ліси у вісімнадцяти областях нашої держави. Найбільш інтенсивного радіоактивного забруднення зазнали ліси Полісся, особливо у західному напрямку від джерела аварійних викидів – Житомирській, Рівненській та Волинській областях. Лісові насадження в черговий раз виконали свої природні захисні функції і захистили населені пункти та сільськогосподарські землі від ще більшого радіоактивного забруднення. Водночас, ліси акумулювали значну кількість радіонуклідів, що призвело до їх накопичення в багатьох видах рослинного та тваринного світу.

Також після обстеження лісів за межами тридцяти кілометрової зони ЧАЕС унаслідок високих рівнів радіоактивного забруднення цезієм 137 (понад 15 Кі/км2) на площі 157 тис. га було заборонено всі види господарської діяльності, а на площі 1,23 млн га господарську діяльність обмежено. В даний час в умовах радіоактивного забруднення господарську діяльність ведуть 52 лісогосподарських підприємства, що виробляють 40% продукції від загального обсягу в Україні [1].

В більшості випадків ліси забруднені радіонуклідами сильніше, ніж поряд розташовані безлісі ландшафти. І якщо людина може яким-небудь чином впливати на швидкість реабілітації штучних екосистем (наприклад сільгоспугідь), використовуючи спеціальні технології, то вплив людини на реабілітацію лісових екосистем вельми обмежений, тому час, через який такі екосистеми знову стають придатними для господарського використовування, практично повністю визначається швидкістю їх автореабілітації.

Щільність радіоактивного забруднення в лісах у середньому на 25–30% вища, ніж на неозеленених територіях, розташованих поряд.[2] У регіональному і глобальному масштабах санітарно-радіологічна роль лісів незначна, проте в локальному – вона визначаюча. Ліси в післяаварійний період міцно утримують значну кількість радіонуклідів, тим самим захищаючи від радіоактивного забруднення поверхневі і ґрунтові води, а також суміжні ландшафти. Ліси, забруднені радіонуклідами, зберегли і свої санітарно-захисні функції, що виявляються в запобіганні вторинному перенесенню радіонуклідів.

Як показано в численних радіаційно-екологічних дослідженнях, лісові екосистеми характеризуються найтривалішими періодами ефективного напівочищення від техногенних радіонуклідів у порівнянні з іншими ландшафтами, внаслідок чого, ліси залишаються критичними ландшафтами з погляду надходження радіонуклідів по трофічних ланцюжках до людини.

Не дивлячись на дуже незначну масову і процентну частку грибів і ягід у раціонах живлення, гриби і ягоди обумовлюють значну частину дози внутрішнього опромінення населення. Аналіз літературних даних дозволяє зробити висновок про те, що внесок харчових продуктів лісу в дозу внутрішнього опромінення населення в цілому складає 50-60%, а для критичної групи населення – 75-85%[2].

Основні проблеми лісокористування на забруднених територіях:

- не повністю організований радіаційний моніторинг лісових ресурсів;

- недостатнє фінансування роботи направленої на мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи в лісовому господарстві;

- відсутність наукових основ для реабілітації лісів;

- критичність території в лісокористуванні;

- законодавча неврегульованість низки питань (заборона господарської діяльності в лісах забруднених радіонуклідами, одночасно не дозволяє доглядати ліс).

Виникнення критичних територій лісокористування зумовлює розробку методологічних положень економіко-екологічної оцінки лісокористування. Методологічні підходи щодо визначення раціональної ефективності розвитку лісогосподарського комплексу являють собою важливий інструментарій оцінки продуктивності його розвитку і функціонування з точки зору вимог законів і закономірностей територіальної організації суспільного виробництва, розвитку і розміщення продуктивних сил.

Оцінка економіко-екологічної ефективності розвитку лісогосподарського комплексу на забруднених територіях повинна базуватися на певних методологічних основах. Одним із основних методологічних підходів до вивчення ефективності виробництва повинен бути системний. Це в свою чергу вимагає побудови системи статистичних показників, що характеризують співвідношення, результатів і витрат у виробництві продукції лісового комплексу. Реабілітацію лісів можливо проводити з врахуванням:

- рівнів можливих додаткових доз опромінення, які отримало населення при відвідуванні лісів та використанні лісової продукції

- економічну доцільність залучення забруднених лісових площ у господарську діяльність

- ступенів радіоактивного забруднення продукції

- санітарного стану насаджень

- щільності забруднення насаджень довго живучими радіонуклідами.

Список використаних джерел:

1. Ландін В. Актуальні проблеми лісової радіології / В. Ландін, В. Краснов, О. Орлов // Лісовий і мисливський журнал. – 2009. – №2. – С. 6-8.

2. Краснов В.П. Прикладная радиоэкология леса: монография / [ Краснов В.П., Орлов А.А., Бузун В.А., Ландин В.П., Шелест З.М. ] . – Житомир: Полисся, 2007. – 680 с.